__TOC__ хмара ()
rzeczownik, rodzaj żeński (1.1) chmura (1.2) chmura, kłąb (1.3) chmara, mnóstwo (owadów, ptaków) (1.4) nastrój człowieka oznaczający smutek, strach, zadumę itp.
(1.1-4)
(1.2) хмара + (чаго?) (1.3) хмара + (каго? чаго?)
(1.1) хмары снегавыя → śniegowe chmury (1.2) хмара пылу → kłąb pyłu • хмара дыму → chmura dymu (1.3) хмара камароў → chmara komarów • хмара варон → chmara wron
хмарнасць хмарка хмаравы, хмарны хмарна
хмара ()
zobacz zasady wymowy ukraińskiej
rzeczownik, rodzaj żeński (1.1) chmura (1.2) chmura, kłęby unoszących się w powietrzu drobin, pyłu itp. (1.3) chmara, mnóstwo (1.4) zbliżające się zagrożenie, nieszczęście czy bieda (1.5) nastrój człowieka oznaczający smutek, strach, zadumę itp.
(1.1-4) (1.5)
(1.1) На не́бі з'яви́лись дощові́ хма́ри. → Na niebie zjawiły się deszczowe chmury.
(1.1) пери́сті / шарува́ті / дощові́ / купча́сті хма́ри
(1.1) хмари́на, о́болок (1.3) бе́зліч, бе́злік, ку́па, рій, сонм, со́нмище, тьма, тьма-тьму́ща, тьма-тьме́нна
(1.1) ту́ча
(1.1) хмарови́ння
хма́ронька , хма́рочка , хмари́на , хмари́нка , хмари́нонька , хмари́ночка , хмари́ння , хмарови́ння , хма́рність , хмаристість хма́рка хма́рище , хмарови́ще хма́рити , хма́ритися , хмарні́ти , хмарні́шати хма́рний, хма́ри́стий, хмарови́й хма́рно хмаро-
орли́ний кле́кіт з-під хма́ри чу́ти • аж пил хма́рою • як хма́ра • збира́ються чо́рні хма́ри