дрібниця ()
rzeczownik, rodzaj żeński (1.1) błahostka, drobnostka, drobiazg
(1.1) У ньо́го все обмірко́вано аж до дрібни́ць. → On ma wszystko przemyślane, aż do najmniejszych szczegółów.
(1.1) абищиця
дрібнота , дрібняки , дрібнуватість , дрібнення дрібничка дрібнити , дрібнитися , дрібніти , дрібнішати дрібний, дрібненький, дрібнесенький, дрібнісінький, дрібнюсінький, дрібничковий, дрібнуватий дрібно, дрібненько, дрібнесенько, дрібнісінько дрібно-
розмінюватися на дрібниці • розмінятися на дрібниці