іспит ()
zobacz zasady wymowy ukraińskiej
rzeczownik, rodzaj męski (1.1) egzamin
(1.1) Щоб до́бре скла́сти і́спити, потрі́бно регуля́рно займа́тися, а не ті́льки під контро́лем батькі́в. → Żeby dobrze zdać egzaminy, trzeba uczyć się systematycznie, a nie tylko pod kontrolą rodziców.
(1.1) державний іспит → egzamin państwowy • витримати іспит → zdać egzamin
(1.1) екзамен
питання , питаннячко , питальник , випитування , випит , допитування , допит , допитаний , допитувач , допитливість , запитування , запитання , запит , запитальник , запитаний , запитувач , запитальність , запитливість , іспитник , іспитниця , іспитований , опитування , опит , опитувач , перепитування , перепит , розпитування , розпит , розпиток , розпитувач питати , питатися , спитати , спитатися , спитувати , спитуватися , випитувати , випитуватися , випитати , допитувати , допитуватися , допитати , допитатися , запитувати , запитуватися , запитати , запитатися , іспитувати , іспитуватися , опитувати , опитати , перепитувати , перепитуватися , перепитати , перепитатися , розпитувати , розпитуватися , розпитати , розпитатися питаючий, питальний, допитний, допитливий, запитальний, запитливий, іспитовий, опитний питально, допитливо, запитально, запитливо