чарівниця ()
rzeczownik, rodzaj żeński (1.1) czarownica (1.2) urocza, czarująca kobieta lub dziewczyna
(1.1) Добра або зла чарівниця. → Dobra albo zła czarownica. (1.2) Ця чарівниця полонила його серце. → Ta ślicznotka podbiła jego serce.
чар , чари , чароньки , чарування , чарівливість , чарівність , чарівниченько , чарівничка , чарівництво , зачаровування , зачарування , зачарованість , очарування , розчарування , розчарованість чарівниченька чарівник чарувати , чаруватися , зачаровувати , зачаровуватися , зачарувати , зачаруватися , очаровувати , очаровуватися , очарувати , очаруватися , розчаровувати , розчаровуватися , розчарувати , розчаруватися чарівливий, чарівний, чаруючий, чарівничий, чарівницький, зачарований, розчарований чарівливо, чарівно, зачаровано, розчаровано