чудо ()
rzeczownik, rodzaj nijaki (1.1) cud (1.2) cud przysłówek (2.1) mnóstwo, wiele
(1.1-2) чудеса
(1.1) Този човек прави чудеса. → Ten człowiek czyni cuda.
(2.1) много
чудесия , чудатост , чудноватост , чудак , чудачество , чудене чудя чуден, чудесен, чудат, чудноват, чудачески чудно, чудесно, чудато, чудновато
чудо ()
rzeczownik, rodzaj nijaki (1.1) cud, dziw
(1.1)
(1.1) Этот человек творит чудеса → Ten człowiek czyni cuda.
чу́дный
чудо () čudo
rzeczownik, rodzaj nijaki (1.1) cud
(1.1) чудо; чуда
чудан
чудо ()
rzeczownik, rodzaj nijaki (1.1) cud (1.2) cud
чудасія , чудовість , чудесність , чудність , чуднуватість , чудакуватість , чуднота , чудесник , чудесниця , чудак , чудачка , чудій , чудійка , чудар , чудило , чудацтво , чудернацтво , чудовисько , чудисько , чудерство , чудище , чудовище чудувати , чудуватися , чудити , чудитися чудовий, чудовний, чудесний, чудний, чуднуватий, чудакуватий, чудацький, чудернацький чудово, чудовно, чудесно, чудно, чуднувато, чудакувато, чудернацьки, чудернацько