Уг ( Уж, Uh, Ung) — рѣка в Закарпатской области Украины и в Словакии, лѣвый приток рѣкы Лаборець. Довжка току 133 км, з того 21 км в Словакии.
Етимология назвы О назвѣ рѣкы екзистуе велике число етимологичных теорий, як напр.: походжѣня од славянского *Ugava як «рѣка, что тече з юга» (Г. Цирбус); походжѣня од туркицкого антропонима, принесеного Куманами або Печенѣгами (Я. Мелих); звязаня з слав. угол, уг (?), узкость, лат. angulus (Г. Стрипскый) и др.
Екзистуючы етимологичны теории найповнѣйше опрацовав языкознатель Кирил Галас, котрый выводить назву Ung од восточнороманского апелатива (пор. рум. unghiu, unghi «угол», котре ся стрѣчать и в топонимох).
Назвы Уг, Уж поважуе за штучно створены (о чом говорив уже историк и изглядователь русинской топонимии А. Петров), правдоподобно П. Й. Шафариком, котрый тыж вытворив назву Uhvar про город Ужгород.СУТЗ Подля Петрова, народнов русинсков назвов Уга была Рѣка або Ужанска Рѣка:
Краезнатель Петро Сова поважовав, же назва Уга мать староболгарске походжѣня, зачим (в мадярской формѣ) мать в собѣ носовку. Мѣстнов славянсков назвов треба держати Уг, котра уже без носовкы. Уменшителным слова Уг е Ужок. Кедь од него творити назад первотну форму, легко ся замылити и прияти намѣсто Уг форму Уж, од котрой уменшителна не Ужок, але ужик... Резултатом сей хыбы е назва Уж, котра заступила в наш час первинну и филологично правилну назву Уг...Петръ Сова. Прошлое Ужгорода.
Выхоснованя рѣкы Рѣка служить як жерело питной воды про Великый Березный, Перечин и Ужгород, а мать и рекреачне значѣня.
В року 1830 в верхном току Уга объявлены нафтоносны найдища, а року 1870 проверчены пробны верты и в глубцѣ 40 м найдена нафта. Найдища были експлоатованы до року 1902 а найглубшый верт быв до 735 м.Dr. Jiří Král, cc.39-40.
В зачатку 1870-х межи Камяницьов и Ужгородом быв выбудованый простолинийный сплавный канал про сплав дерева, котрый быв тяжкый по кривулястой рѣцѣ. Але неодовга ся в долинѣ Уга выставила желѣзниця, и сплав через канал став ся нерентабилный. В року 1923 чехословацкы енергетикы, скликаны до Ужгорода, рѣшили гидроенергию того канала выужити на выробу електрикы. На сплавном каналѣ выставили двѣ водны електрарнѣ, меншу (Оноковцѣ) и векшу (Ужгород); выставба коштовала подля проекту 27 млн. Кч.Ing. Jan Jirsa.
Погранична рѣка
До року 1919 рѣка ся поважовала за природну границю межи Словакиев и Подкарпатсков Русьов. По року 1919 политикы Подкарпатской Руси домагали ся посунутя границѣ на запад. Дефинитивно границю посунув на запад СССР по прилучѣню Подкарпатской Руси. Днесь Уг е пограничнов рѣков лем куртом одсѣку около села Пинковцѣ. В той локалитѣ Уг в надморской вышцѣ 100 м перетинать границю и одходить на словацку територию.https://mapy.dennikn.sk/?q=Pinkovce&st[]=
Жерела и одказы Ing. Jan Jirsa. Ukradený projekt aneb padesát let elektrárny Terebla-Rika. //Podkarpatská Rus, časopis Společnosti přátel Podkarpatské Rusi, 2/2006, s. 7. Dr. Jiří Král. Podkarpatská Rus. V Praze, nákladem vlastním, 1924. Ung. //Révai nagy lexikona. 1-21. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1911–1935. Т. 18, с. 626. Uzh River. Canadian Institute of Ukrainian Studies. Вычитано 11. септ. 2013. Проф. Д-ръ А. Петровъ. Древнѣйшія грамоты по исторіи карпаторусской церкви и іерархіи 1391-1498 г. V Praze, nákladem Sboru pro výzkum Slovenska a Podkarpat. Rusi, 1930. С. 79. Словник українських топонімів Закарпаття (фрагменти). // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: збірник наукових праць. Випуск 6: Збірник пам’яті Кирила Галаса. — Ужгород, 2002. — С. 365-376.
Уж (река в Закарпатской обл.) в Большой Советской Энциклопедии. Уж. //УСЭС:Украинский советский энциклопедичесий словарь в трех томах. / Кудрицкий А.В. и др. (ред.). Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии им. М.П. Бажана. К., 1988. Т. 3, с. 438. Швець Г.І., Дрозд Н.І., Левченко С.П. Каталог річок України. Видавництво АН УРСР. Київ, 1957. С. 22.
Референции
Катеґорія:Рікы Україны Катеґорія:Рікы Словакии Катеґорія:Рікы подля алфавиту Катеґорія:Рікы Европы