Жу́па Марамо́рош Comitatus Maramarosiensis, Máramaros vármegye, Comitatul Maramureș, Мармароська жупа — исторична жупа в сѣверовосточной части Мадярского кральовства.Енциклопедія історії та культури карпатських русинів
Полога На сѣверѣ и востоку граничить з австрийсков провинциев Галичина, на западѣ з жупами Берег тай Угоча, на югу з жупами Сатмар тай Солнок-Добока.
История Зачаток жупыЖупа была створена в року 1303 и ествовала до року 1919, до роспада Австро-Мадярской монархии. Административным центром жупы быв Сигет, Máramarossziget. Жупа мала 159 сел, роздѣленых меджи 19 округами. ОбывательствоВ року 1910 обывательство довъедна числило 357 705 особ, з того: Révai nagy lexikona, том 13, сс. 376–378. Народность Особ %% Русины 159 489 44,6 Румыны 84 510 23,6 Нѣмцѣ 59 552 16,6 Мадяре 52 964 14,8 Словаци 503 0,1 Иншы 687 0,1 Подля вѣры: грекокатолици 71,1% израелиты 18,4% римокатолици 7,3% реформаты 2,7% православны 0,4% евангелици 0,1% Заник жупыНа основѣ Сен-Жерменского (1919) и Трианонского (1920) договорох Мараморош подѣлили так, же 3/5 територии достала Чехословакия, а 2/5 на юг од Тисы (лѣвый берег) — Румыния. В румынской части зостало 15 русинскых сел. Чехословакия спочатку прилучила ку свому Мараморошу жупу Угоча, а новым административным центром зробила Севлюш, пак перенесла центер до Хуста, а в року 1927 жупа Мараморош, як и вшиткы иншы историчны жупы, в административной реформѣ была ликвидована.
Жерела и одказы Révai nagy lexikona. 13. köt. Révai Testvérek Irodalmi Intézet Részvénytársaság, Budapest. 1915. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П.Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. С. 444.
Референции
Мараморош