Константин Матезонскый, *1794, Российска империя – , Унгвар, Мадярске кральовство — закладатель, диригент и хормайстер первого в Угорской Руси полифоничного (четыриголосого) хору Гармония в Унгварѣ.Алмаший М.Федір КовачПавленко Г. В.ЗОУНБ ім. Ф.Потушняка
Биографичны податкы До Унгвару пришов в року 1833 з Перемышля, де быв под псевдонимом Бѣлорусин спѣваком катедралного хора.Росул Т. Призвиско Матезонскый выгадане, його особность повна тайны, дозвол на селитву в Унгварѣ не достав, бо не мав пас. Зато, же фахово ся розумѣв на музицѣ, было му понукнуте, жебы ся вернув до Перемышля за легитимациями, а так буде приятый за хормайстра катедралного хора. Понеже ниякых легитимаций не мав ани в Перемышлю, Матезонскый одышов до Мукачова, а одты дав знати, же го не пустили до Польщи. За первый рок жив в монастырю яко гость поета и священика Василя Довговича, декана Мукачовского деканата, котрый даколько разы писав до викаря Йоанна Чурговича, ци не мог бы Матезонскый достати пост без паса. Аж наконець в осени 1834 епархия пристала на то, жебы провадив церковный хор без легитимации особы. Была му становлена мѣсячна платня 10 флорины, але квартель и кост достав задарь в семинарии.Грін О. О. Матезонскый жив фурт в худобности.
О свойом походжѣню и особности никому нич не прозрадив. Коли раз , з котрым ся приятелили, пробовав ся дознати тайну, напоивши свого сполубесѣдника вином, Матезонскый ся остро подхватив: «Знам, де сѣгаш, Россиянин тайну не вызрадить!» Умер хормайстер 28. децембра 1858 по тыждньовой хворотѣ — запалу печункы. В послѣдны минуты його живота коло постели умираючого были його ученици Иван Силвай, Андрей Медведий и диригент Гармонии Михайло Лихварчик.
Погребеный быв на теметовѣ при ужгородском замку. В совѣтской добѣ, при ликвидациии теметова, надгробок передали до фондох музея, умѣщеного в замку.
Хор и репертоар Хор Матезонского называв ся Гармония. Полифоничный спѣв быв на тот час новотов не лем в Унгварѣ, але и в Австрийской империи. Хор продовжив свою чинность и по смерти Матезонского, веце як 100 рокы. Репертоар Гармонии чинили литургичны творы и духовны концерты , украинскы и русинскы спѣванкы: Мир вам, братя; Руська земле, наша мати; Дай нам, Боже, добрый час; Думы мои, думы; Я Русин 6ыл; На войну иду; Ой, на горѣ жыто; а тыж русскы народны спѣванкы и романсы: Черная шаль, Выхожу один я на дорогу, творы . Выступлѣня хора зыскали величезный успѣх, як свѣдчать рецензии в тогочасной пресѣ.
Од року 1936 Гармония выступовала на габах Радио Кошицѣ зо службов Божов, колядами, духовныма спѣвами и людовыма спѣванками. Послѣдным ей диригентом быв Никифор Петрашевич, высвяченый 23. марца 1941 в Ужгородѣ и абсолвовавшый Будапештску конзерваторию в року 1943.Гайдук В. М.
Жерела и одказы Алмаший М.: Матезонский Константин // Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. Сс. 248–249. Гайдук В. М.: Історія становлення та розвитку хорового мистецтва Закарпаття в ХІХ – ХХ столітті //Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2011. № 1. Доступне онлайн Грін О. О.: Константин Матезонський — засновник професійної музики Підкарпатської Русі у першій половині XIX ст. // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. Вип. 14 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет — Ужгород: СМП «Вісник Карпат», 2005 Сс. 51–55 Доступне онлайн Федір Ковач: Матезонський Костянтин //, с. 213 Павленко Г. В.: Матезонський Костянтин //Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. Росул Т.: Матезонський // Українська музична енциклопедія. Т. 3: Л – М — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. С. 338.
Референции
Катеґорія:Диригенты