Йо́ганн Во́лфґанґ фон Ґы́те вадь Ґете ( ; 28. авґуста 1749, Франкфурт над Моганом – 22. марця 1832, Ваймар) быв німецькый полігістор, поет, прозаїк, драматурґ, історик уміня тай умілецькый критик, правник и політик, біолоґ и ставитель. Ун ся шыроко держит майвливовым німецькоязычным писательом. Його роботы мали обсяжный влив на літературну, політичну тай філозофську думку в западнум світі уд 18. стороча доныні. Ґыте писав трактаты за ботаніку, анатомію тай цвіт.
По успішному выданьови свого першого романа, „Смуток молодого Вертера“ (1774), Ґыте в 1775. році ся перетягнув до Ваймара, де прикапчав ся ид продуктивному інтелектуалному тай културному окруженю пуд патронатом герцоґыні Анны Амалії Брунсквік-Волфенбіттелської, котроє сформовало ваймарськый класицизм. У 1782. році Ґыте быв посяченый у шляхту герцоґом Саксен-Ваймара, Карлом Авґустом. Ґыте участвовав у літературному кываньови Sturm und Drang („Буря тай натиск“). Бігом свойих першых десяти рокув у Ваймарі Ґыте став членом герцоґової секретної рады (1776–1785), быв у воєнных комісіях, назирав на удкрытя сріберных шахт у Ілменау тай реалізовав шор адміністративных реформ в Єнському університеті. Ун ся дуклав и до планованя ваймарського ботанічного парка тай удбудовы ваймарського замка.
Першов вызначнов научнов роботов Ґыте была „Метаморфоза ростиня“, удана по тум, як ун ся вернув из свого вандрованя Італійов у 1788. році. У 1791 го вчинили директором театра у Ваймарови, и у 1794 ун ся поцімборовав из драматурґом, істориком и філозофом Фрідріхом Шіллером. У тот період Ґыте удав: свуй другый роман, „Рокы штудій Вілгелма Майстра“; епічну поему „Германн и Доротея“; а в 1808. році першу часть свої майпопуларної драмы „Фауст“. Його здобыткы 1790. рокув, у тум числі ворошні з Шіллером, Йоганном Ґоттлібом Фіхте, Йоганном Ґоттфрідом Гердером, Александром фон Гумболдтом, Вілгелмом фон Гумболдтом, Авґустом и Фрідріхом Шлеґелями, стали ся колективно кликати ваймарськым класицизмом.
Жывут Ранні рокы
Дідик Ґыте, Фрідріх Ґеорґ Ґыте, перетягнув ся из Турінґії у Франкфурт у 1687. році тай поміняв запис свої фамілії з Göthe на Goethe. У Франкфуртови вун раз робив шевцьом, а пак удкрыв корчму. Його сын и внукы пак жыли на заробленый ним маєток. Фрідріх Ґеорґ Ґыте быв жонатый двычі: раз из Аннов Елізабетов Луц, доньков міщанина Себастіана Луца, из котров мав пять дітий (у тум числі Германа Якоба Ґыте); по єї смерти у 1705 вун ся поженив из Корнелійов Шеллгорн (), удовицьов корчмаря Йоганнеса Шеллгорна (умер у 1704), из котров мали щи чотырьох дітий, у тум числі Йоганна Каспара Ґыте, отця Йоганна Волфґанґа фон Ґыте.
Отець Ґыте, Йоганн Каспар, жыв из свойов файтов у великуй хыжи (теперь Хыжа-музей Ґыте) у Франкфурті, товды слобудным імперськым варошом Сященної римської імперії. Хоть ун и штудовав право у Лайпціґу и быв покладеный імперськым радником, Йоганн Каспар Ґыте не быв закапчаный у вароські діла.Herman Grimm: Goethe. Vorlesungen gehalten an der Königlichen Universität zu Berlin. Vol. 1. J.G. Cotta'sche Buchhandlung Nachfolger, Stuttgart / Berlin 1923, p. 36 Вун ся вженив из матерьов Ґыте, Катарінов Елізабет Текстор 20. авґуста 1748. року у Франкфурті; вун мав 38 рокув, а она — 17.Катаріна была доньков шолтиса Франкфурта Йоганна Волфґанґа Текстора (1693–1771) тай Анны Марґареты Ліндгаймер (1711–1783). Ушыткі їхні діти кромі Йоганна Волфґанґа и його сестры Корнелії Фредерікы Крістіаны умерли у раннюм віці.
Молодый Ґыте дуставав ошколованя уд отця и приватных учителюв, штудувучи типові про тот час предметы, а май — языкы (латинськый, грецькый, французькый, таліянськый, анґліцькый, куртый час ай біблійный іврит). Вун ся учив играти, возити ся на коньох и фехтовати.
Хоть Ґыте читаво любив мальовати, вун скоро проявив інтерес у літературі; межи його ранньых фаворитув были Фрідріх Ґоттліб Клопшток и Гомер.Oehler, R 1932, "Buch und Bibliotheken unter der Perspektive Goethe – Goethe's attitude toward books and libraries", The Library Quarterly, 2, pp. 232–249 Любив му ся и театер — Ґыте дуже ся захопльовав бабковыми выставами, котрі кажджый рук чинили французькі катуны, и котрі стали повторявучов ся темов у „Роках штудованя Вілгелма Майстра“.
Ґыте дуже ся любило читати роботы за історію и реліґію. Вун писав за тот період:
Бібліоґрафія Научні роботы 1784: Über den Granit (За ґраніт; удана посмертно у 1878) 1786: Über den Zwischenkiefer der Menschen und der Tiere (За передвиличну кость людий и звірькы) 1790: Versuch die Metamorphose der Pflanzen zu erklären (Метаморфоза ростиня) 1791-92: Beiträge zur Optik (Приспівкы до оптикы; 2 томы) 1810: Zur Farbenlehre (Теорія цвітув)
Автобіоґрафічні 1811–1830: Aus meinem Leben: Dichtung und Wahrheit (Из мого жывота: поезія тай истина), автобіоґрафічна робота у 4 томах 1817: Italienische Reise (Таліянськоє вандрованя), журналы 1836 and 1848: Gespräche mit Goethe (Бесіды з Ґыте; посмертноє уданя)
Нонфікшын 1793: Die Belagerung von Mainz (Облога Майнца), нонфікшын July 1798–1801: Propyläen, часопис 1805: Winckelmann und sein Jahrhundert (Вінкелманн и його стороча)
Проза Романы 1774: Die Leiden des jungen Werthers (Смуток молодого Вертера) 1809: Die Wahlverwandtschaften
Трилоґія за Вілгелма Майстра 1776: Wilhelm Meisters theatralische Sendung (Театрална місія Вілгелма Майстра), удана в 1911 1796: Wilhelm Meisters Lehrjahre (Рокы штудій Вілгелма Майстра) 1821, expanded in 1829: Wilhelm Meisters Wanderjahre, oder Die Entsagenden (Рокы вандрованя Вілгелма Майстра, вадь Зреченикы)
Short Fiction 1794–95: Unterhaltungen deutscher Ausgewanderten (Бесіды німецькых еміґрантув), зберька, обсягує казку Das Märchen 1828: Novella
Повідка 1795: Das Märchen (Зеленый гад и красна лілія), казка
Поезія 1769: Ohne Hast, ohne Rast (Без пилованя, без спочиваня) 1771: Heidenröslein (Дика ружа) 1773: Prometheus (Прометей) 1774: Der König in Thule (Король у Туле) 1782: Der Erlkönig (Вулшаный король) 1790: Römische Elegien (Римські елеґії), зберька 1794: Reineke Fuchs, епічный фабльо 1795 Ich Denke Dein (Думаву за тя) 1795–96 (у спувпраци з Фрідріхом Шіллером): Die Xenien, зберька епіґрам 1797: Der Zauberlehrling (Ученик маґа; стала основов про симфонічну поему Поля Дюка, котру екранізовали Disney у кіні з назывков „Фантазія“) 1797: Die Braut von KorinthJohann Wolfgang von Goethe: Die Braut von Korinth. Literaturwelt.com, retrieved April 13, 2011 (Коринтська удданиця), 1798: Hermann und Dorothea (Германн и Доротея), епічна поема 1798: Die Weissagungen des Bakis (Пророцтва Бакіса) 1799: Die erste Walpurgisnacht (Перша валпурґійова нуч) 1813: Gefunden (Находка), 1819: Westöstlicher Diwan (Западовосточный діван), зберька поем-імітацій суфіштської и вшылиякої сунітської мусулманської поезії, у тум числі Гафіза. 1823: Marienbad Elegy (Марінбадська елеґія)
Драма 1773: Götz von Berlichingen 1774: Clavigo, траґедія на пять актув, написана у майови 1774, премєра котруй ся удбыла 23. авґуста 1774 у Гамбурґови 1775: Stella, траґедія у пяти актах, вытворена межи 1803 тай 1805 из першої верзії 1775. року, премєра ся удбыла 15. януара 1806 у Ваймарови 1776: Claudine von Villa Bella 1787: Iphigenie auf Tauris (Іфіґенія у Таврісі) 1788: Egmont 1790: Torquato Tasso 1803: Die Natürliche Tochter (Природня донька), пєса, зачатково задумана ги перша часть трилоґії за Французьку револуцію 1808: Faust. Eine Tragödie / Faust. Der Tragödie erster Teil (Фауст. Часть перша) 1832: Faust. Der Tragödie zweiter Teil in fünf Akten (Фауст. Часть друга)
Референції
Катеґорія:Поеты