Ціца́к Мига́ль Ива́нович (; род. 7. юна 1948, с. Имстичово, Иршавськый Район, Закарпатська область, УССР, СССР) — русинськый и пудкарпатськый поет, журналіст и редактор Иршавської районної новинкы "За нове життя".
Біоґрафія Родив ся Мигаль Иванович Ціцак 7 юна 1948 року у селі Имстичово, присілок Левош. Кӱнчив УЖНУ, дале робив у Лукӱвськӱв, Иршавськӱв и у Виноградӱвськӱв школах, видячи ёго талант и жаданя учити когось чомусь новому, його пригласили на посаду завідувучого редакціёв Иршавської районної новинкы "За нове життя", на посаду вӱн вступив у 1977. році, до 1992. року, дале вӱн робив єдным из редакторӱв, писав у слободный час вірші, наприклад наведеме вірш-сочуство у памнять Едіты Біксий-Світлик (по-украйинськы)
«Ти в обіймах сирої землі,
Де ність болезні, ність печалі.
Та чому навкруг тебе сумні
Твої друзі дитинства повстали?
Ти своє вже, земне, віджила,
Дуже рано, ой як дуже рано!
Довго — довго у друзів твоїх
У серцях заживатеме рана.
Хай твій ангел-хранитель з небес,
(Його ім'я, земним нам, не знане),
Твою душу леліє й хранить
І вона хай до Бога пристане,
Прощавай, наша добра душа,
Твого серця скінчилася битва.
Нам, живим, відтепер по тобі
Залишається тільки молитва.»
Мигаль Иванович Ціцак быв автором многых статий и стінґазет, быв публічным лицём свого села, многократно выступав на публіці складавучи вірші и другы тексты по темі дійства.
У 2006. році уйшов на пінзію айбо не лишив публіцістичну діятильность.
Файта Мигаль Иванович має 3 дітий и многых внукӱв, быв и є файный ґазда, має въедно из свойым сыном Ціцак Мироном Мигалёвичом великоє ґаздӱвство, жонатый, 7. юна 2026 року исполнило му ся 78 рокӱв.
Удкликованя Тоты даны суть взяты из слӱв внукӱв Мигаля Ивановича:Ивана и Мирославы, статий Иршавської районної новинкы "За нове життя" и книгы Анны Орос «Моє рідне Імстичово».
Катеґорія:Уродили ся 7. юна