Ко́брин (біл. Кобрын) (рус. Кобрин) (укр. Кобринь, Кобрин) (поль. Kobryń) (пол. Кобрынь) — варош у Кобриньскому районови, Брестьской области, Білоруси. Адміністративный центр Кобриньского района.
Назва По єднӯв из верзій, назва происходить уд літописного народа обрӯв (аварӯв).
Ґеоґрафія Кобрин є при паді рікы Кобринкы у ріку Мухавець у місті її поя из Дніпровсько-Бузькым каналом, у 52 км на выход уд Бреста. Находить ся у Западному Полісёви Площадь становить 26 км².
Історія Варош первый раз ся споминать у 1287 році.
У 1589 році варош одержав самоушорованя у формі Маґдебурзького права: маґістрат во главі из бурґомістром, герб и печать. Позволяло ся слободно занимати ся ремеслом ци торговлёв, держати шинок авадь корчму, хосновали ся державными заходами и вагов, каждый поднеділок быв базар, а двычи на рӯк (осінёв и зимов) — проводити ярмаркы. Жиды, первый спомин за якых мож найти у документови краля Сиґізмунда уд 1514 року, одержали руні права из инными жытелями. Жиды Кобрина главным образом заробляли на житя містныв тай мижеварошськыв торговлёв из Любліном, корчмами, и иппен таможенными зборами. Варош принадналежав Боні Сфорца. За її приказом укопано канал довгый 29 км, так именоватый канал Боны. Товды у Кобринови поселило ся пару Таліян. Скоро варош перийшов до Анны Ягелонкы.
Из 1882 року удкрыто слободноє фунґованя на ділянці Поліськой желізници Піньск — Жабинка. У Кобринови появила ся желізнична станція. У тому же рокови Жидам было заказано орендовати опшаря авадь хыжі. За даными списованя 1897 року численность обывательства вароша досягла 10 тысяч особ. Жидӯвськоє обывательство становило 6687 особ (69 % уд общого обывательства), малорусскым языком говорило 1622 міщанина, великорусскым 1303 жытеля. У тому році уведеня державной монополії на алкоголні напиткы серьёзно похыбило жидӯвськӯв економіцькӯв активности у Кобринови. Ге наслідок, у Кобринови взник жидӯвськый пролетаріат и много жидӯв еміґровали, особенно до ЗША.
У 1918—1919 роках входив у состав Украйиньской Народной Републікы. У Кобринови быв сотвореный курінь «Поліської Січі».
У 1990 році у Кобринови білоруська міліція из антиукрайиньскыми угойками («Бейте этих бандеровцев! Пусть убираются к себе на Львовщину!») напала на активістӯв Украйиньского общественно-културного зъединеня, кой послідні продавали на улици украйиньску прессу. Из 1991 року — у складі незалежної Білорусі. До «заказаня» (а по факту занепада их самых), білоруськыв властёв дійствовали украйиньскі орґанізації — из 1991 року Украйиньськоє общественно-културноє зъединеня Брестьской области и из 1995 року возоьновленый осередок «Просвіты». У школах № 5 и № 7 викладалася українська мова. Після ліквідації чільних українських організацій місцеві українські діячі на чолі з Вірою та Володимиром Мурашкевичами стали членами українських асоціацій «Ватра» та УНПС «Берегиня».
Указом Президента Білоруси, Александра Лукашенко уд 2002 року Кобриньскый район и варош Кобрин были зъединені у єдину адміністративно-територіалну єденицю.
Протесты 2020 У 2020 році Кобрин, ге и векшына варошӯв Білоруси была охвачена протестами. 9 авґуста 2020 року Кобрин быв єдным из 3 первых варошӯв Білоруси (у шорови из Лідов тай Ивацевичами), де ОМОН опустили свої щиты у знак того, што они удказувуть ся хосновати насильство против демонстрантӯв.
Обывательство
Розподіл обывательства у варошови подля языка за списованём 1897 року: ЯзыкОсобПроцентжыдовскый673164,67 %малорусскый162215,58 %великорусскый130312,52 %польскый4714,53 %білоруськый880,85 %фіньскый590,57 %татарьскый500,48 %німицькый280,24 %чуваськый120,12 %румыньскый110,11 %мещерьскый90,09 %болгарьскый50,05 %литовськый40,04 %не указали30,03 %инні120,12 %Усёго10408100 % У варошови на 2009 рӯк живе 51 166 людий, из них: НаціоналнӯстьОсобПроцентбілорусы44 65987,28 %русы3 9457,71 %украйинці1 6683,26 %полякы4110,80 %не указали1110,22 %армяне540,11 %татары510,10 %азербайджанці230,04 %німці220,04 %грекы220,04 %молдаване190,04 %дві и бӯлше націоналности180,04 %націоналнӯсть не указана170,03 %жиды130,03 %цигани130,03 %грузины130,03 %инні1060,21 %Усёго51 166100 %
Култура Памняткы:
Петропавловська цирьков (1465). Микӯльська цирьков (1750). Парк имени Суворова (1768). Спаськый монастырь (друга половина XVIII стороча). Собор Влександра Невського (1864—1868). Успеньскый костел (1843). Опшаря А. Суворова из воєнно-історичный музеём. Старі стройкы торговых шорӯв, жилых хыжӯв. Памнятник у честь первої побіды над Наполеоном у 1812 році. Стройка Кобриньской синаґоґы.
Знамі Родаци
Дмитрій Фальковськый — изнамый украйиньскый поет, родив ся у селі Великі Лепесы, якоє ныні входить у состав вароша.
Карлов Володимир Дмитріёвич (*1946), украйиньскый и білоруськый науковець, доктор технічных наук, професор, заслуженый дітель наукы и технікы Украйины, полковник запаса ВС СССР.
Ґалерея
Удкликованя
Леонюк В. Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — 360 с. — ISBN 966-95063-0-1.
Новини Кобриня [Архівовано 25 Березня 2022 у Wayback Machine.]. ПроСВІТ. (укр.) Віртуальна подорож по місту на сайті Туристичний Кобрин [Архівовано 13 Жовтня 2013 у Wayback Machine.] Інформаційний сайт міста Кобриня [Архівовано 13 Березня 2022 у Wayback Machine.] Туристичний Кобрин [Архівовано 24 Квітня 2021 у Wayback Machine.] Інформація про місто на сайті Берестейської області [Архівовано 18 Грудня 2008 у Wayback Machine.] Coat of Arms Photos [Архівовано 16 Липня 2012 у Wayback Machine.] on Radzima.org Kobryn [Архівовано 15 Червня 2021 у Wayback Machine.] Музей Суворова в Кобрине History of the Kobrin Synagogue — Історія Кобринської синагоги [Архівовано 23 Грудня 2008 у Wayback Machine.] Катеґорія:Населены пункты Катеґорія:Населены пункты подля країны Катеґорія:Населены пункты подля алфавиту Катеґорія:Населены пункты Білорусии Катеґорія:Вароші Білоруси Катеґорія:Вароші Брестьской области Катеґорія:Поліся Катеґорія:Брестьска область Катеґорія:Основаны 1287 Катеґорія:Кобрин Катеґорія:Сторінки з неперевіреними перекладами