Косонь

Ко́сонь (, ) є село в Косоньскій громадї Берегівского раёну Закарпатьской области Україны, адміністратівный центер громады. Оддаленость до раённого центра є дас 20 км і переходить по дорозї Т 0707. В близкости села ся находить гранічный контролный пункт Косино на граніцї з Мадярьском. З мадярьской стороны ся находить гранічный переход „Барабаш“, жупа Саболч-Сатмар-Береґ, на дорозї містного вызнаму в напрямі на Нїредьгазу.

Обывательство Язык Роздїлїня обывательства подля материньского языка за основі даных списованя з року 2001: ЯзыкЧіслоПроцентомадярьскый224796.11%україньскый682.91%російскый110.47%білоруськый20.09%циґаньскый20.09%іншы/не уведжены80.33%Вєдно2338100%

Ерб

Село мало історічный ерб: В червенім щітї золота лаврова галузка. В роцї 2006 была схвалена нова верзія: Щіт є роздїленый лазуровов і червенов. В першій части на зеленій земли золота виноградна лоза із зеленыма листками і червеныма стрямбами, котру спроваджать в правім верьхнїм рогу золоте усміваве сонце, а в лївім верьхнїм рогу — стрїберный півмісяць доправа. В другій части є вісем зеленых дубовых листків і вісем золотых жолудїв, положеных перемінно звіздоподобно, і спроваджаных по обох сторонах двома зозбераныма золотыма класами. На лазуровій девізовій машлї — датум заложіня села, датум схвалїня ербу, а тыж назва в мадярьскім і україньскім языку.Герб села 2006 року

Історія Область ся начала заселяти давно — археолоґы нашли на теріторії села артефакты з першых стороч н. е., аж до VII. стороча.

В локалітї Марцеїв Лїс было на концї XIX. стороча обявлене ґотьске похованя, котре спроваджали стрїберны фібулы, скляняный погар і оздобы. Датує ся до V. стороча н. е. На теріторії Косона ся нашли тетрадрахмы Філіпа II. Македоньского, римскы мінцы цісаря Проба, Філіпа Авґуста і далшых цісарїв.

Назва села (котра мала такы варіації як Козунь, Косино, Косины, в мадярьскім языку — Мезивкосонь), є споєна з меном святой Каталіны. Подля леґенды в околіцї днешнёго села в роцї 1086 мадярьскый краль Святый Ласло поразив в битві Печенегів, і на місто перемогы на знак вдякы поставив церьков. Около церькви, на спіднїй части горы высадженой виноградом, занедовго выросло залюднене село. Назва села ся находить в розлічных варіаціях, наприклад в ґрамотї з року 1332 фіґурує Кассан, в роцї 1335 — Козун, в ґрамотї з року 1398 ся потверджовали ёго граніцї. В роцї 1496 ся в ґрамотї споминать уж як містечко. В тім часї осада змінила многых землепанів. Обывательство ся занимало пестованём винограду, зерновых култур, пасінём свиней в околічных дубовых лїсах, рыболовом в чісленых озерах і мочарях. В роцї 1566 містечко пережыло пустошивый набіг крымскых Татарів. В роцї 1595 ся обновлена осада ставать центром реформованой парафії, в роцї 1600 ся при церькви одкрывать перша школа.

Містны обывателї актівно брали участь на народно-ослободжуючім бою в роках 1703–1711. В роцї 1729 місто з повнов назвов Мезекосонь учінили центром єдного з окресів жупы Береґ, што дало імпулз к розвою містных ремесел. Cучасно ся розвивать містный обход, корчмарьство, лихварьство. Многы землепаны продають свої землї, і так ся концентрують у властництві дакількох маєтных родин. На концї XIX. стороча Косонь діставать нотарьскый уряд, в парламентных вольбах в роцї 1889 містечко было центром волебного обводу. В часах свого розквіту быв Мезекосонь центром окресу, до котрого належало 26 сел, в містї быв заложеный суд, трібунал, арешт, 37 склепів, 4 банкы, 2 друкарнї, фунґовали рештаврації і корчмы.

В XVIII. – XIX. сторочу село мало властну печать з ербом: в червенім щітї зеленый кряк винограду з двома лозами і штирьма стрямбами (в роцї 1904 быв тот ерб офіціално потвердженый Міністерством внутрїшнїх дїл Угорьского кралёвства).

В добі, кедь Підкарпатьска Русь была частёв Чехословакії (1919–1938), місто не дістало такый імпулз к розвою, як іншы села, а в совєтьскых часах ся поступно вырівнало в статусї з обычайныма/звычайныма селами.

Наперек тому „містьскый“ характер видно в Косони ай днесь. Свідчіть о тім забудова централной части села, подобна архітектонічным штілом на міста тіпу Берегова. Централны уліцї суть ту повыкладаны коцками.

Архітектура Найстаршов будовов села є реформована церьков. Збудованый в середнёвіку (XIII. – XIV. стороча) на горбку монастырь на почесть св. Ладіслава учінили реформованым в роцї 1552, кедь до той конфесії перешло цїле село. Церьков перебудовали в добі меджі роками 1642 і 1654, дістала знакы ренесанчного штілу, далшы оправы ся одбыли в роках 1766, 1822 і 1828. Стїны церькви суть высїчены з каменя, в основі храму ся находить кріпта, в котрім поховали дакілько маєтных людей і колишнїх пасторів. Реформовану церьков села Косонь записали до списку Памяток архітектуры містного вызнаму.

Католицька громада ся обновила в селї в роцї 1750, в роцї 1754 поставили невелику церьков. В роцї 1832 збудовали нову, векшу церьков з каміня. В роцї 1880 храм дістав вежу. Першу церьков знічіла повінь в роцї 1956.

Барз інтереснов будовов є палац Етвешовцїв, котрый лежыть під горбком з католицькым храмом. Є то найстарша світьска будова села і єден з найстаршых прикладів того архітектонічного виду нелем в Берегівскім раёнї, але ай на Підкарпатю. Єднопосходовый двір поставила в роцї 1703 родина Рацовцїв. На заднїй стїнї будовы ся заховав родинный ерб Рацовцїв з чіслами „1768“. По смерти землепанів ся наслїдниками стала родина Етвешовцїв. На зачатку XX. стороча од Етвешовцїв палац арендовав Меньгерт Клейн. На концї 20. років 20. стороча до резіденції з двох концїв прибудовали крыла в асіметрічнім порядку, чім додали будові незвычайну форму. В совєтьскых часах в дворї фунґовала матерьска школа, пізнїше амбуланція. В 60. роках 20. стороча ся стан будовы барз погіршыв і заперли ю. Будові грозила руйнація, но нащастя ю в сучасности передали до маєтку громады реформованой церькви, по чім палац оправили, і теперь ся находить в добрім станї.

В селї ся заховало много шумных хыж, котры належали маєтным жыдівскым родинам на концї XIX. – зачатку XX. стороча.

Термалны воды в Косони Головнов шпеціфіков села є притомность дакількох вертів мінералных термалных жрїдлах в ёго околіцї. На основі тых ресурсів фунґує здравотно-турістічный комплекс „Косино“ — оддыхова зона з горячіма жрїдлами ся находить в дубовім гаю 1,5 км од закарпатьского села Косонь коло мадярьской граніцї. Термалну воду добывають з вертів з глубков 1200 метрів. Мінералізація воды є 24%. Теплотный режім воды на выступі є 42 ступнїв.

Референції

Одказы Косонь - Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.) Офіційна сторінка в соціальній мережі Facebook Про історію с. Косино

Катеґорія:Села Закарпатьской области