Микола Іванович Олексі́єнко (25 квітня 1945, Вовнянка — 9 квітня 1998, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1976 року. Батько скульптора Сергія Олексієнка.

Біографія Народився 25 квітня 1945 року в селі Вовнянці (нині Миргородський район Полтавської області, Україна). 1963 року закінчив Київську художню школу імені Тараса Шевченка, де навчався в Олексія Кашинського, Анастасії Косаревської; 1973 року закінчив Київський художній інститут, де був учнем Макара Вронського, Михайла Лисенка, Івана Макогона, Віктора Сухенка.

З 1977 року викладав скульптуру й малюнок у Київському художньому інституті. Серед учнів: Крилов Борис Юрійович, Мисько Людмила Василівна, Олашин Василь Васильович. Помер у Києві 9 квітня 1998 року.

Творчість Працював у галузях монументальної, меморіальної і станкової скульптури. Серед робіт: скульптурні композиції

«Кобзар з Полтавщини Кушнерик» (1972, гіпс тонований); «Оголена» (1973); «Шахтар з 27-біс» (1973); «Генеральний конструктор Сергій Корольов» (1973); «Портрет сина» (1975); «Полечко-поле» (1975, оргскло); «Ранок Азова» (1975); «Спогад» (1976); «Чукотський хлопчик» (1976); «Завірюха над мостом» (1977); «Академік Костянтин Скрябін» (1976, глина); «Парашутистка» (1978, оргскло тоноване). </div> Роботи зберігаються у Черкаському, Чернігівському художніх музеях, Тернопільському краєзнавчому музеї, Яготинському історичному музеї, Дирекції художніх виставок України у Києві. пам'ятники героям підпілля в місті Малині Житомирської області (1984, у співавторстві); корабелам у Миколаєві (1990, у співавторстві). Автор меморіальної дошки композитору Аркадію Філіпенку, встановленої в Києві на фасаді будинку по вулиці Станіславського, № 3 (1984). <small>Пам'ятник героям підпілля у Малині.<small>Пам'ятник корабелам у Миколаєві.<small>Меморіальна дошка Аркадію Філіпенку. Брав участь у всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних мистецьких виставках з 1973 року. 1994 року взяв участь у 1-му Житомирському скульптурному симпозіумі, присвяченому образам літературної творчості Валерія Шевчука («Марення Олізара»).

Література