Ванда Вікторія Полтавська, уроджена Войтасік (нар. 2 листопада 1921, Люблін, пом. 25 жовтня 2023, Краків) — польська лікарка, докторка медичних наук і спеціалістка із психіатрії, доцентка Папської академії теології, харцерка, активістка « Руху проти абортів», ув'язнена у німецькому концтаборі Равенсбрюк під час Другої світової війни, близька подруга Івана Павла II (присутня при його смерті)«Tygodnik Powszechny», 7 czerwca 2009, wywiad z ks. Adamem Bonieckim., леді Ордена Білого Орла.
Біографія Відвідувала школу сестер уршулянок у Любліні. До 1939 року та під час Другої світової війни була харцеркою, належала до IV Люблінської Жіночої Дружини ім. Львівських орлят. У 15 років стала керівником групи.
Період Другої світової війни Після початку Другої світової війни приєдналася до групи розвідників допоміжної служби і вступила в підпільну боротьбу як зв'язкова, водночас брала участь у таємному навчанні. 17 лютого 1941 року була заарештована гестапо і ув'язнена в Люблінському замку. Катована і допитувана у люблінському гестапо «Під Зегарем», потім 21 вересня 1941 р. вивезена до Равенсбрюка із заочним вироком до смертної кари. У таборі вона стала жертвою псевдомедичних експериментів (головним чином хірургічних калічень кінцівок), які проводили німецькі лікарі, зокрема берлінський професор, пізніше президент Німецького Червоного Хреста, Карл Ґебгардт і д-р. Фріц Фішер, Рольф Розенталь і Герта Обергойзер. Незадовго до кінця війни її перевезли до табору в Нойштадт-Глеве, де вона пробула до 7 травня 1945 року.
Наукова та медична діяльність У 1951 році вона закінчила медицину в Ягеллонському університеті, а потім отримала обидва ступені спеціалізації та ступінь доктора психіатрії (1964). У 1952—1969 рр. вона була доценткою у психіатричній клініці Краківського медичного університету, у 1955—1997 рр. — викладачкою душпастирської медицини на Папському богословському факультеті в Кракові, а в 1964—1972 рр. — співробітницею Навчально-лікувальна клініки при кафедрі психології Ягеллонського університету Педагогічного факультету. У 1967 році Пултавська організувала Інститут сімейної теології на Папському богословському факультеті в Кракові та очолювала його 33 роки, обіймаючи посаду професора. У 1981—1984 рр. викладала в Інституті Шлюбу та Сім'ї ім. Івана Павла ІІ при Папському Латеранському університеті в Римі.
У лютому 1966 року вона обстежувала Кароля Кота, вбивцю, відомого як «Вампір із Кракова», який на той момент ще не входив до суворого кола підозрюваних, діагностувавши у нього «компульсивну мастурбацію» та прописала вітамін В.
Також В. Пултавська проводила дослідження так званих дітей Аушвіцу — людей, які в дитинстві потрапили до концтаборів. У квітні 1969 року вона залишила клініку, щоб присвятити себе в основному шлюбному та сімейному консультуванню. За даними бібліографічної бази медичних публікацій Medline, вона є автором п'яти наукових публікацій польською та однієї англійською мовами.
Соціальна активність У 1995 році вона взяла участь у кампанії встановлення пам'ятної дошки польським жінкам, в'язням Равенсбрюка та жертвам німецьких лікарів. Заходи щодо отримання дозволу керівництва табору-музею розпочалися на початку 1995 р. з нагоди 50-річчя визволення табору. Через спротив керівництва цього табору щодо ідеї нагадування про трагедію польських жінок пам'ятну дошку не дозволили встановити. Лише після річної кампанії в 1996 році керівництво німецьких музеїв було змушене згодитися.
Брала участь у роботі Комісії з розслідування нацистських злочинів у Польщі. Була членом групи підтримки «„Радіо Марія“ у служінні Богу, Церкві, Батьківщині та польському народу». Вона є серед редакторів "Źródła. Тижневика католицьких сімей ". Автор кількох публікацій у галузі педагогіки. 10 років була депутатом міської ради Кракова. У 2010 році підписала відкритий лист до уряду Республіки Польща та президента проти організації параду Європрайду у Варшаві. У листі наголошувалося на протидії легалізації одностатевих стосунків і усиновлення дітей гомосексуальними парами, а дії ЛГБТ-спільноти в цьому напрямку кваліфікувалися як наступ на свободу слова, переконань і совісті.
У травні 2014 року була ініціатором і автором тексту Декларації віри католицьких лікарів і студентів-медиків про людську сексуальність і фертильність.
Дружба з Каролем Войтилою Відоме листування 1962 року, адресоване архієпископом Каролем Войтилою італійському ченцю, а пізніше католицькому святому Падре Піо, з проханням про молитви за зцілення Ванди Полтавської від раку та подальшою подякою Папи за ефективне втручання. Листування з Іваном Павлом ІІ, яке тривало аж до його смерті, було таємним доказом у процесі беатифікації.
Про Ванду Пултавську створено документальний фільм під назвою «Душка», режисер Ванда Рожицька-Зборовська. Прем'єра фільму відбулася навесні 2008 року в Познані.
Завдяки дружбі та довірі зі сторони Кароля Войтили, в листопаді 2001 року вона змогла поінформувати Папу про справу Познанського архієпископа Юліуша Пеца та ситуацію в Познанській дієцезії, внаслідок якої Ватиканська комісія приїхала до Познані й заслухала звіти обох сторін.
Дружба Ванди Полтавської з Каролем Войтилою (Іваном Павлом ІІ) описана в книзі Beskidzkie rekolekcje (Бескидські реколекції), в якій зібрано листування за майже 50 років. Перед виданням «Бескидських реколекцій» рукопис було представлено до Генеральної постулатури беатифікаційного процесу Івана Павла ІІ у Римі, щоб не зашкодити процесу його беатифікації. Постулація не мала заперечень щодо описаного.
Особисте життя Третя донька Адама Францішека Войтасіка, поштового службовця, та Анни, уродженої Шабер. Її чоловік — Анджей Полтавський (1923—2020, син Адама) — був професором філософії. Викладав у Ягеллонському університеті та Академії католицької теології у Варшаві. У них було чотири дочки.
Померла 25 жовтня 2023 року в Кракові у віці неповних 102 років. Її державний похорон розпочнеться 31 жовтня 2023 року Святою Месою. у базиліці Святої Марії, після чого її поховають разом із чоловіком на Сальваторському цвинтарі в Кракові.
Членство в організаціях з 1983 р. член Папської ради за Сім'ї член Папської академії життя з 1994 року консультант Папської ради для Медичні працівники член Спілки медичних письменників член Католицької асоціації журналістів колишній багаторічний учасник групи підтримки Радіо Марія в Службі Богові, Церкві, Батьківщині та польському народу
Публікації
Наукові публікації (1978) Стани пароксизмальної гіпермнезії у колишніх ув'язнених, що спостерігаються після 30 років (1967) Стани пароксизмальної гіпермнезії (На полях досліджень так званих «Освенцімських дітей») (1966) Результати психіатричного обстеження осіб, які народилися або були ув'язнені дітьми в нацистських концтаборах (1957) д-р Władysław Stryjeński нар 1889 рік , помер 1956 рік (1956) Клінічні спостереження за агенезією прозорої перегородки (1996) Відповідальність лікаря і життя пацієнта
Книги І я боюся снів. ред. Видання Святого Павла Ченстохова 1998 (4-е видання).. Гомосексуалізм — особиста справа?. ред. Єдність 1998; колективна робота: Wanda Półtawska, Bogdan Gierdziewicz, Wiesław Kryczka, Krystyna Kluzowa.. І я боюся своїх снів . Нью-Йорк: Hippocrene Books, 1989.. Саме життя Ред. Видання Святого Павла Ченстохова 1994, 2004. За течією і проти течії. ред. Святий Павло Ченстохова 2001 р. видання.. Я відповідаю за свою квітку. (касетне видання) Старі Рачунки Вид. Видання Святого Павла, Ченстохова 2001.. Щоб родина була міцною з Богом… ред. Видання Святого Павла, Ченстохова 2004.. Підготовка до шлюбу WAM Kraków, видання: 1988, 1993, 1996, 1998, 2000 (), 2002. Нове видання під назвою: Eros et iuventus! , ред. Видання Святого Павла, Ченстохова 2009,. Кохання попереду нас. ред. Видання Святого Павла, Ченстохова 2001.. Судово-психіатрична експертиза у справах про спадщину за заповітом. National Medical Publishers, Варшава 1974. І я боюся снів (аудіокнига mp3). Читає Чеслав Мончек, ред. Святий Павло Ченстохова 2008 р. видання. Бескидський відступ. Історія дружби між священиком Каролем Войтилою та родиною Полтавських , ред. Видання Святого Павла, Ченстохова 2009,. Любов, шлюб, сім'я, на роботі колекція Редаговано Ф Адамскі, Видавництво PETRUS, Краків 2010. Виховання в сім'ї, на роботі Редаговано Ф Адамскі, Видавництво PETRUS, Краків 2010. «Душка» Кіноповість про унікальну жінку (DVD) — документальний фільм про Ванду Полтавську. реж. Ванда Рожицька-Зборовська, Вид. Saint Paul Edition, Ченстохова 2011 Одна кімната. Розмови за мотивами фільму Павла Застшежинського «Одна кімната» (книга + DVD). ред. Saint Paul Edition, Ченстохова 2011 Learn to Love, Edition Saint Paul Publishing House, 2015..
Ордени, відзнаки, нагороди та відзнаки Золотий знак «За роботу на благо міста Кракова» (1964) Медаль " Pro Ecclesia et Pontifice " (1981) Доктор honoris causa Папського катехичного інституту Нотр-Дам в Арлінгтоні, Вірджинія (1987) Командорський хрест ордена Святого Григорія Великого (1999) Медаль Сенату Республіки Польща (1999) Медаль Святої Ядвіги Папської Теологічної Академії в Кракові (1999) Медаль мера Любліна (2006) Премія ім Ойген Больц (2006) Почесний громадянин міста Седльце (26.10.2007) Доктор honoris causa Люблінського католицького університету (9 червня 2008) Премія ім Антон Нойвірт з Асоціації Словацького форуму життя за захист життя в категорії іноземної особистості (27 березня 2009 р.) Почесний громадянин Свідніка (28.06.2009) Почесний громадянин Любліна (19.11.2009) Fides et ratio — для послідовного захисту життя Командорський хрест із зіркою Ордену Відродження Польщі – на знак визнання видатних заслуг у вшануванні правди про долю поляків під час війни, за величезний внесок у розвиток католицького соціального вчення та досягнення в науково-дослідницькій роботі на терені. психіатрії, за свідчення любові до людини та допомогу нужденним (2012)Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 18 października 2012 r. o nadaniu orderu (). Медаль «Люби і служи» — нагороджується римо-католицькою парафією св. Максиміліана Кольбе в Любліні «тим, хто надзвичайно активний у доброчинстві, надає допомогу, пропагуючи християнські ідеї» (2014) Медаль і звання Почесного громадянина міста Лиманова (13.02.2016) Орден Білого Орла (28.04.2016)Postanowienie nr rej. 188/2016 Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 28 kwietnia 2016 r. o nadaniu orderów (). Почесний громадянин міста Закопане (05.06.2017) Медаль 700-річчя міста Люблін (19 жовтня 2017) Звання та відзнака Хранителя національної пам'яті (2019) Золотий Почесний знак Малопольського воєводства — Малопольський хрест (2019) Велика почесна нагорода Вітольд Гулевич (25 листопада 2020) " Свідок історії " (2018) Медаль «Pro Bono Poloniae» (2021) Почесний громадянин Королівської Столиці Кракова (2022)
Вшанування пам'яті У березні 2023 року неонатальне відділення лікарні Семирадського. Р Червяковського в Кракові було названо на честь Ванди Полтавської. Меценат офіційно відкрив заклад.
Примітки