Шпеккухен (, ) — старовинний німецький відкритий листовий пиріг зі шпиком. Спеціалітет саксонсько-ангальтської та гессенської кухні. Вулична їжа в Німеччині, популярне частування на народних гуляннях, її часто також подають на закуску до молодого вина та гессенського яблучного винаhessen-tourismus.de: Гессенский шпеккухен. У «Литовській куховарці» Вінценти Завадської пиріжки з начинкою з обсмаженого сала «з проростями» називаються шпекухами.
Шпеккухен готують на дріжджовому тісті, в Північному Гессені тісто для спекухи замішують на житньому борошні. Начинка шпекухи — це приправлене кмином суміш нарізаного кубиками шпику в яєчній заливці з жирною сметаною, в залежності від рецепта з рубаною цибулею-пореєм або цибулеюessen-und-trinken.de: Шпеккухен с луком. Якщо порею в начинці багато, пиріг називають зеленим (). Перед випіканням шпекуху посипають панірувальними сухарямиdeutsche-delikatessen.de: Шпеккухен . Кассельські пекарі випікали спекуху за традицією наприкінці робочого дня із залишків хлібного тістаhessen-tourismus.de Кассельский шпеккухен.
Найраніші згадки шпеккухен відносяться до XV століттяEgon Friedell. Kulturgeschichte der Neuzeit. Французький кіш лорен німецькою називається лотаринзькою шпекухоюDie Welt: Солёное-сладкое-стропроцентное, ймовірно, має німецьке походження. Шпеккухен є у дореволюційних російських кулінарних книгах під німецькою назвою. О. І. Молоховець має на увазі під шпек-кухою маленький довгастий пиріжок із дріжджового тіста з перченою начинкою зі шпику, П. М. Зеленко — начинені шпиком і грудинкою коржики з прісного або напівшарового тіста.
Примітки
Література
Erhard Gorys. sächsischer Speckkuchen // Das neue Küchenlexikon. Von Aachener Printen bis Zwischenrippenstück. — München: Deutscher Taschenbuch Verlag, 1997. — S. 457. — 599 S. — ISBN 3-423-36008-9.