Тимчасовий уряд Демократичної Федеративної Югославії () — тимчасовий коаліційний уряд Демократичної Федеративної Югославії, утворений діячами Національного комітету визволення Югославії та королівського уряду Югославії у вигнанні 7 березня 1945 року. Подав у відставку 1 грудня 1945 року після виборів до Установчої скупщини, але одержав від неї доручення працювати до 31 січня 1946 року.

Головою уряду був Верховний головнокомандувач Народно-визвольної армії Югославії та Генеральний секретар Комуністичної партії Югославії Йосип Броз Тіто.

Історія

Ідею створення післявоєнного перехідного уряду висували керівник югославських комуністів Йосип Броз Тіто і прем'єр-міністр югославського уряду у вигнанні Іван Шубашич, який до війни був керівником Бановини Хорватії.

Міжнародна ситуація та тиск Великої Британії разом з СРСР схилила Тіто до компромісу і заміни радикалізму на «реальну політику», через що він прийняв меморандум британського уряду, переданий Черчиллем у серпні 1944 року, де серед іншого вимагалося не запроваджувати у країні комунізму.Branko Petranović: Srpski narod u ustanku

У червні 1944 року відбулося підписання Виської угоди про об'єднання зусиль монархістів і комуністів. 20 жовтня 1944 року Тіто і Шубашич зустрілися у Вршаці. З 21 до 28 вересня 1944 року Тіто здійснив візит у Москву, де його прийняв Йосип Сталін, обговоривши питання про об'єднання всіх антифашистських сил. Цьому посприяла і Московська конференція. 1 листопада 1944 за підтримки Вінстона Черчилля і Сталіна Тіто уклав з монархістами Белградську угоду про перехідний уряд.

Нові контакти відбулися в грудні 1944 року, коли Белградську угоду доповнили певними гарантіями діяльності політичних партій і ратифікації законодавчих актів АВНВЮ майбутніми Установчими зборами. Король Петро ІІ був незадоволений Белградською угодою, функції якої за угодами Тіто-Шубашича від 1944 року виконувала регентська рада у складі трьох членів.

Після закінчення Ялтинської конференції 16 лютого 1945 року уряд Шубашича прибув до Белграда. Після численних переговорів і вмовлянь 2 березня король Петро нарешті призначив регентами Срджана Будисавлєвича, Анте Мандича і Душана Сернеца. За угодою, через три дні королівський еміграційний уряд і Національний комітет визволення Югославії (НКВЮ) пішли у відставку.

Новий уряд сформовано 7 березня 1945 року, а 9 березня він ухвалив Декларацію, яку його голова маршал Тіто того ж вечора зачитав на Радіо Белград.

Після підпалів редакцій газети «Демократія» по містах Югославії виникли перші розбіжності між людьми з команди Шубашича та представниками НКВЮ. Першим, хто пішов у відставку з тимчасового уряду ДФЮ був заступник голови Мілан Грол, який пояснив це недотриманням принципів демократії та свободи слова. Представники Шубашича зокрема наголошували на негативній ролі таємної поліції ОЗНА та її засиллі в державі.

Після Грола з уряду того самого дня пішов міністр без портфеля доктор Юрай Шутей. У жовтні 1945 року під приводом відсутності вільного демократичного слова та наявності комуністичної диктатури в країні подав у відставку з посади міністра закордонних справ і сам Іван Шубашич.

Відтоді Тимчасовий уряд ДФЮ працював без представників сторони Шубашича, проіснувавши до 11 листопада 1945 року, коли відбулися вибори до Установчої скупщини.

З проголошенням 29 листопада 1945 року Федеративної Народної Республіки Югославія Тимчасовий уряд ДФЮ продовжив роботу як Рада міністрів ФНРЮ до ухвалення Конституції та, відповідно, формування нового уряду ФНРЮ.ПРЕДСЕДНИШТВО ВЛАДЕ ФНРЈ , Листа фондова из периода након 1945. године, Архив Југославије

Склад уряду Міністр Посада Строк Партійність Примітки Йосип Броз Тіто Прем'єр-міністрМіністр оборони 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Мілан Грол Заступник прем'єр-міністра 7 березня — 24 серпня 1945 Демократична партія Звільнився 18 серпня 1945 Едвард Кардель Заступник прем'єр-міністра 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Іван Шубашич Міністр закордонних справ 7 березня — 8 жовтня 1945 Хорватська селянська партія Звільнився 8 жовтня 1945 Йосип Смодлака Міністр без портфеля 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Юрай Шутей Міністр без портфеля 7 березня 1945 — Хорватська селянська партія Звільнився 18 серпня 1945 Сретен Жуйович Міністр фінансів 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Драго Марушич Міністр пошти, телеграфу і телефонів 7 березня 1945 — Словенська народна партія Фране Фрол Міністр юстиції 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Влада Зечевич Міністр внутрішніх справ 7 березня 1945 – Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Тодор Вуясинович Міністр транспорту 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Андрія Хебранґ Міністр промисловості 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Нікола Петрович Міністр торгівлі та постачання 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Владислав Рибникар Міністр освіти 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Сава Косанович Міністр інформації 7 березня 1945 — Златан Сремец Міністр охорони здоров'я 7 березня 1945 — Бане Андреєв Міністр гірництва 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Васо Чубрилович Міністр сільського господарства 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Сулейман Филипович Міністр лісівництва 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Антон Кржишник Міністр соціальної політики 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Сретен Вукосавлєвич Міністр колонізації 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Раде Прибичевич Міністр будівництва 7 березня — 24 квітня 1945 Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Стеван Зечевич24 квітня 1945 — Яша Проданович Міністр у справах Сербії 7 березня — 9 квітня 1945 Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Павле Грегорич Міністр у справах Хорватії 7 березня — 14 квітня 1945 Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Родолюб Чолакович Міністр у справах Боснії та Герцеговини 7 березня 1945 — Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Мілован Джилас Міністр у справах Чорногорії 7 березня 1945 – Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Емануел Чучков Міністр у справах Македонії 7 березня 1945 – Єдиний народно-визвольний фронт Югославії Едвард Коцбек Міністр у справах Словенії 7 березня 1945 – Єдиний народно-визвольний фронт Югославії

Примітки

Література