Гейзен (; ) — місцевість і громада (муніципалітет) у нідерландській провінції Північна Голландія. Загальна кількість мешканців громади становить 41.215 (31 січня 2023, джерело: CBS) і площа 23,32 км² (з них 7,51 км² води).
Історія Хоча найдавніша згадка про Гейзен датується 1382 роком, кажуть, що поселення існувало ще в десятому столітті.
Близько 1400 року в регіоні Гої () утворилася парафія Наардінгерленд (), від якої Гейзен відокремився близько 1409 року. Оригінальна дерев'яна каплиця 10-го століття на вулиці Керкстрат, присвячена святому Томасу, була парафіяльною церквою. Ця церква була замінена нинішньою кам'яною будівлею церкви (Oude Kerk). Гейзен отримав свою назву в 14 столітті (по-голландськи «Huizen» означає «будинки»), і це використання пов'язане з вірою в те, це було перше поселення в Гуї, яке мало кам'яні будинки, а не більш поширені дернові будинки того часу. Муніципалітет Гейзен, населений переважно протестантами, був найшвидше зростаючим муніципалітетом у Гуї.
Поселення Гейзен відоме як колишнє рибальське село, хоча рибальство стало одним із основних видів існування лише наприкінці 17 століття. До цього в основному важливими джерелами діяльності були сільське господарство та кустарне господарство. Про цю історію нагадує міський герб. Бідні піщані ґрунти Гої потребували великої кількості добрив, і в основному послід великої рогатої худоби, корів і овець використовувався як гній.
Промисловість
У 19 столітті розквітла риболовля, особливо після того, як у 1854 році нарешті було введено в експлуатацію гавань. Близько 190 ботерів мали Гейзен своїм портом приписки. Вони ловили рибу в тодішньому Зейдерзее і обмеженою мірою в Північному морі. Рибальство та будівництво гавані уможливило процвітання рибного господарства. У Гейзені було вісімнадцять великих рибокоптилень, які в основному переробляли оселедець на бюклінг. Цей бюклінг часто вивозили до Німеччини. Завдяки масштабам переробки риби, великій кількості продавців риби та пов'язаних галузей промисловості, таких як судноверфі та виробники кошиків, зробили Гейзен одним із найважливіших місць для риболовлі навколо Зейдерзее у дев'ятнадцятому столітті. На початку 20-го століття рибальство вже значно скоротилося в результаті заборони Німеччиною імпорту нідерландської риби. Будівництво дамби Афслейтдейк у 1927—1933 роках у рамках проєкту «Зейдерзее», відгородило затоку Зейдерзее від Північного моря і перетворило його на прісноводне озеро. Це стало останнім ударом по рибній промисловості. Після цього Гейзен переживав важкі часи і бачив майбутнє переважно в торгівлі сиром. Наразі існує велика кількість компаній з вироблення сиру, в основному в експортному секторі.
У зв'язку з вигідним розташуванням Гейзена на Зейдерзее у XIX столітті було побудовано чотири великі заводи з випалювання вапна — Вапняні печі Гейзена (Huizer kalkovens). У великих печах обпалювали мушлі за певною технологією, щоб отримати (некисле) вапно. Також виявилося, що у ґрунті на південь від села, біля височини Гуйзерхогта, є великі запаси якісного піску. Гейзен розташований на кінці Утрехтського горба (осідла) і великі запаси цього піску стали причиною для розвитку промисловості з виробництва силікатної цегли. Компанія Rijsbergen (зараз: Xella) побудувала там завод з виготовлення силікатної цегли. З 1925 року було отримано дозвіл на масштабне видобуття піску для виробництва силікатної цегли. Вапно отримували з вищезгаданих вапняних печей. Рівнина на північ від них (міський парк/житловий район) виникла через видобуття піску. З 1972 року не було видано дозволу на видобуток. Останній пісок був використаний для оздоблення міського парку. Вапняний завод зник з порту на початку 1980-х років. Характерні димарі печей були повністю знесені в 1989 році; кілька з них можна знайти в музеї Зейдерзее в Енкгейзені. На старій пристані Гейзенського порту у 1997 році було збудовано ресторан («De kalkovens») з оригінальної цегли чотирьох вапняних печей, які раніше працювали кілька сотень метрів далі. Таким чином, збережено унікальну частину образу порту. Територія заводу позаду старого порту в значній мірі зникла і була замінена житловою забудовою.
У 1950-х роках компанія Philips заснувала велику фабрику телекомунікаційного обладнання в Гейзені, але у 1980-х роках її поглинули AT&T і Holland Signaal. Військова частина перейшла до Holland Signal, а цивільна — до AT&T. Holland Signal зараз відома як Thales Group. У минулому Holland Signaal працювала з NSF над комунікаційним і радіолокаційним обладнанням для ВМС Нідерландів. NSF у Гілверсумі не могла більше розширюватись і тому перемістилась до Гейзена. Вибір був зроблений на користь Гейзена через сприятливий бізнес-клімат і наявність схожих компаній.
Протягом 1920-х років NSF побудувала кілька передавачів і передавальних антен у Гейзені. Починаючи з 1928 року, трансляції велися з Гейзені попередником Wereldomroep. Це був PHOHI (Philips Omroep Holland-Indië), який підтримував зв'язок із Нідерландською Ост-Індією, що знаходилась на відстані 12 000 км, використовуючи короткохвильові передавачі, які були дуже потужними на той час. PHOHI почало вести трансляції в 1928 році. У 1937 році поруч з існуючою щоглою 'Phohi-flat' (побудованою у 1964 році) була встановлена подвійна антенна мачта з унікальною обертальною конструкцією.Van deze masten staan nu nog 2 metalen replica's op schaal 1 op 5, als monument op de rotonde Randweg/Randweg-midden met de Gooilandweg. Перші два передавачі були підірвані інженерними військами під час перших днів травня 1940 року. Третій і останній не зовсім вдалося знищити, і його відновили німці, передавши Нідерландським мовним асоціаціям. Але цьому прийшов кінець у серпні 1941 року, коли ці товариства були розпущені окупаційними військами. У 1947 році PHOHI перетворилось на Radio Nederland Wereldomroep, а останній передавач був розібраний у 1957 році. «Район передавачів», який пізніше виник у цій місцевості, досі сильно нагадує цей період за назвами вулиць та розташуванням. Phohiflat залишився єдиним багатоквартирним будинком в Гейзені У цей час більшість виробників телекомунікаційного обладнання зникли через злиття, поглинання та реорганізації.
Релігія Мешканці Гейзена переважно належали до протестантської спільноти. В наш час значна більшість (6 з 10) не є християнами. У Гейзені 8,8 % населення є членами PKN (Протестантська церква Нідерландів). Крім PKN, існує ще близько десяти інших протестантських церковних громад; разом вони складають 14,2 % населення. Приблизно 11,8 % мешканців є римо-католиками.CBS religie naar gemeente 2010—2014 . Gearchiveerd op 21 augustus 2022. З 1949 року існує римо-католицька церковна громада. Перша церква, Vituskerk, була побудована на вулиці Hooghuizenweg. Друга церква, Thomaskerk, розташована на вулиці Huizermaatweg.
Традиційний костюм і діалект
У Гейзені існував дуже характерний національний костюм із великим білим капелюхом, який носили в неділю, а в минулому також у вихідні дні. Так звана «щоденна шапка» () — без хвоста і залізних вух, яку називали «ісабеє» (). З приблизно 1930 року використання Гейзенського національного костюму почало стрімко зменшуватися, особливо серед молоді. Проте, аж до 1990-х років декілька жінок похилого віку все ще носили національний костюм.In 2003 waren er nog vijf klederdracht dragende vrouwen in het zorgcentrum aanwezig, waarvan de jongste 88 jaar was en de oudste 101. Deze vrouwen droegen allen wel de 'rouwversie' van de klederdracht. De mannelijke klederdracht was al rond 1930 uitgestorven. De laatste Huizer man die in klederdracht liep was Driekus Westland. De laatste vrouw met Huizer klederdracht — Evertje Horst-Wouda — overleed op 31-10-2006. Zij werd 104 jaar oud.
Гейзен також має свій діалект, хоча він більше не є широко поширеним. Його все ще використовують люди похилого віку та іноді в п'єсах Гейзенського театру «Ontwaakt». Один мешканець Гейзена під псевдонімом 'Haindruk van 't Noorderainde' (Гендрік ван 'т Ноорденде) працював над збереженням гейзенського діалекту, як у письмові так і у говорі. Наприклад, він співпрацював над книгою «de aawud vur kursaawud» (Вечір перед Різдвом). Кілька слів з гейзенського діалекту, наочними прикладами якого є:
Taatje = назва для чоловіка-мешканця Nenne = назва жінки-мешканки Kaint = назва дитини
Паровий трамвай
Між 1882 та 1958 роками у Гейзені існував трамвайний вокзал компанії Stoomtramweg Maatschappij Bussum — Huizen, яка з 1917 року була частиною Gooische Stoomtram (в народі відома як: De Gooische Moordenaar). Також було сполучення з Гейзеном через Бларікум і Ларен до Гілверсуму. З 1925 по 1940 рік також діяла моторна тяга. Рух до Гілверсуму був скасований в 1947 році. ДДо 1958 року вантажні перевезення в Буссуму відбувалися тільки на дизельній тязі.
Гейзенська молочниця У Гейзені з 2012 року знаходиться скульптура «Гейзенська молочниця» художника Беррі Холслага, що розташована на бетонному постаменті. Молочниця також зображена на гербі міста. Щоб привернути увагу до міста як туристичного пункту, в 2010 році був оголошений конкурс на написання оповідання, переможцем якого став Яап Теєвіссен, який створив вигадану «нову легенду» про жадібного фермера, який вважав за краще виливати своє молоко в криницю, аніж ділитися ним з бідними людьми. Він врешті-решт загинув від удару блискавки, потонувши у своїй власній криниці. Із криниці виходить дівчина-молочниця, яка непомітно роздає молоко бідним, і, за легендою, вона продовжує це робити й дотепер. Тому іноді люди знаходять пляшки з молоком біля своїх дверей та бачать та бачать дивну тінь. Скульптура викликала дискусії в муніципалітеті, оскільки не відповідала історичному значенню та походженню міського герба, а також зовнішній вигляд не відповідав історично правильному зображенню молочниці, в тому числі відсутність ярма. Однак муніципалітет все ж бажав просувати цю нову історію та пов'язану з нею скульптуру з туристичних і маркетингових міркувань.Bonnie Okkema — Melkmeisje moet Huizen op de kaart zetten, Reformatorisch Dagblad, 20 december 2012. Gearchiveerd op 2 augustus 2023.
Забудова Протягом багатьох років Гейзен зазнав величезних змін. Спочатку воно було відоме лише як рибальське та фермерське село, але з кінця 19 століття Гейзен повільно перетворився на те, чим він є сьогодні.
Спочатку це були в основному житлові райони, які були побудовані в лісистій місцевості Гейзена для тих, хто працював у Амстердамі, а жив у Гейзені. Після війни розширення почало набувати великих форм, наприклад, у 1967 році Гейзен було визначено центром зростання Гуї і розпочалося забудовування Оостермеенту. У 1995 році розпочато останній будівельний проект: «Четвертий квадрант». Чимало уваги привертають будинки типу «Піраміди» та «будинки Сфінксів» уздовж озера Гуїмер.
Молукканська громада У 1950 році з наказу уряду Нідерландів були перевезені в Нідерланди воїни Королівської Нідерландсько-Індійської армії (KNIL), до складу якої входило багато представників молукканців. Частина їх була розміщена у дерев'яних бараках колишнього німецького табору Альмере, що розташований на південній території муніципалітету. Назву табору змінили на Житловий район Альмере.
Коли стало зрозуміло, що їхня присутність в Нідерландах не буде тимчасовою, як спочатку вважалося, і план повернення молукканської громади на їхню батьківщину було неможливо втілити, в порозумінні з молукканською громадою у Гейзені (Maluku Huizen) було вирішено надати їм постійне житло всередині міського забудованого району. Спочатку це призвело до формування молукканського кварталу, проте друге і третє покоління молукканців все більше інтегрувалися та повністю асимілювалися в населення Гейзена. Остання родина залишила табір у 1972 році. Після цього табір було закрито, бараки були знесені, а територія була повернута природі. Залишилося лише електрична будка від PEN, та був розміщений меморіал молукканської громади.
Приклад енергозбереження