Еліс Мері Доуз Вікс (; , Шерборн, Массачусетс, США — , Вінневуд, Пенсільванія, США) — американська геологиня. У 1953 році разом з Мері Е. Томпсон розпізнала уранофан. Першою запропонувала концепцію окислення рудних родовищ, які містять уран, ванадій та інші допоміжні метали. Заснувала геологічний факультет Університету Темпл у Філадельфії та була активною прибічницею участі жінок у геології. На її честь названо мінерал уїксит.

Молодість і сім'я Еліс Мері Доуз Вікс і її сестра-близнючка Юніс народилися 26 серпня 1909 року в Шерборні, штат Массачусетс. Їхня мати, Джессі Паркер, виросла в Аксбриджі, штат Массачусетс, і навчалася в Університеті Тафтса. Мати працювала вчителькою, поки не одружилася з Артуром Доузом, який, крім інших професій, працював банкіром. Мати Еліс була захисницею освіти для своїх дітей, а також феміністкою і заохочувала їх вчитися з раннього віку.

У травні 1950 року Еліс Доуз одружилася з доктором Альбертом Віксом, своїм давнім другом та компаньйоном. Чоловік, геолог-нафтовик, заохочував її в кар'єрі та мотивував завершити дисертацію.

Освіта Спочатку Еліс Доуз здобувала освіту на сімейній формі навчання, потім в Академії Савіна та Доузській школі, яку закінчила у 1926 році. Вступила в Університет Тафтса, де здобула ступінь з природничих наук і математики та закінчила його з відзнакою «похвально» у 1930 році. Після приблизно двох з половиною років викладацької роботи в Ланкастерській школі для дівчат вона повернулася у Тафтс, щоб пройти кілька курсів геології. Після додаткового навчання в Тафтсі вступила до аспірантури Гарвардського університету у Массачусетсі, де у 1934 році здобула ступінь магістра наук. Через фінансову нестабільність і сексизм (жінка в науці в Гарварді) Вікс не змогла продовжити роботу над докторською дисертацією. Їй доводилося сидіти поза авдиторіями на певних лекціях, не дозволених для відвідування жінкам. Вона прийняла дослідницьку стипендію у коледжі Брін Мар, штат Пенсільванія, і за рік почала працювати там викладачкою лабораторії. Після ще одного року роботи у Брін Мар Вікс повернулася до Гарварду та продовжила роботу над докторською дисертацією у 1936 році.

Одночасно Вікс почала працювати професором у коледжі Веллслі, штат Массачусетс, викладачкою лабораторії історичної та фізичної геології, геоморфології, картографії та багато іншого. Пізніше вона стала членом факультету як доцент. Її знання та навички у картографії, а також амбідекстрія сприяли долучення до викладання картографії офіцерам ВМС під час Другої світової війни. Через обмеження та нормування, які прийшли з війною, лише у 1949 році Вікс здобула докторський ступінь.

Кар'єра та спадок

Робота Еліс Мері Вікс зосереджувалась на радіоактивних родовищах, і з 1949 до 1961 рік вона працювала в USGS Uranium Exploration. Вікс була статутним членом Комітету геологинь Американського геологічного інституту й отримувала стипендії в Геологічному товаристві Америки, Мінералогічному товаристві Америки та Американській асоціації сприяння розвитку науки. Пізніше Вікс стала професором мінералогії в Університеті Темпл у Філадельфії, де заснувала геологічний факультет. На її честь названо уїксит — водний силікат урану. Вікс також отримала визнання за розпізнання уранофану у 1953 році у співпраці з Мері Е. Томпсон з Геологічної служби США. Вікс першою запропонувала концепцію окислення рудних родовищ, які містять уран, ванадій й інші метали.

У 1994 році з майна Альберта й Еліс Віксів засновано спеціальний фонд в Університеті Вісконсину у Медісоні, який підтримує наукові, зокрема для професорів.

Роль жінки в науці За часів Еліс Мері Вікс жінок не приймали у світі геології, і іноді їй не дозволяли відвідувати певні заняття, доводилося сидіти поза авдиторією. Для того, щоб зібрати зразки з уранових копалень, Вікс перевдягалася чоловіком, щоб уникнути забобонів, через які жінкам забороняли входити у шахти. Як одна з перших геологинь внесена до довідника провідних науковців «Американські чоловіки в науці» задовго до перейменування на «Американські чоловіки та жінки в науці».

Еліс Мері Вікс була членом комітету геологинь Американського геологічного інституту.

Пізніші роки та смерть У 1976 році Вікс вийшла на пенсію з Університету Темпл, а у 1980 році Північно-східна секція Геологічного товариства Америки провела на її честь симпозіум з урану. Вікс померла 27 серпня 1988 року від хвороби Альцгеймера; її сестра Юніс також страждала на це захворювання.

Доробок Співавторка:

Mineralogy and Oxidation of the Colorado Plateau Uranium Ores Coconninoite a New Uranium Mineral from Utah and Arizona Navajoite, a New Vanadium Oxide from Arizona Identifiction and Occurrence of Uranium and Vanadium Minerals from the Colorado Plateaus Rabbittite, a new uranyl carbonate from Utah Mineralogy of the zippeite group Grantsite, a new hydrated sodium calcium vanadate from New Mexico, Colorado and Utah Hendersonite, a new calcium vanadyl vanadate from Colorado and New Mexico

Примітки

Посилання