Сакабамбаспіс (Sacabambaspis) — вимерлий рід безщелепних риб, що жив в ордовицькому періоді 461—450 млн років тому. Жив на мілководді на континентальних околицях Гондвани. Це найвідоміший арандаспід з багатьма відомими зразками. Типовий вид — Sacabambaspis janvieri.

Опис

Сакабамбаспіс був приблизно 27 сантиметрів завдовжки. За формою тіла віддалено нагадував пуголовка з великою головою, пласким тілом, звивистим хвостом і відсутністю плавників. У нього були характерні, розташовані спереду очі, схожі на автомобільні фари.

Броня Сакабамбаспіс мав лицьовий щиток, що складався з великої верхньої (дорсальної) пластини, який підіймався до невеликого гребеня по середній лінії тіла, і глибоко вигнутої нижньої (вентральної) пластини. Цей лицьовий щиток був вкривали характерні краплеподібні горбки або горбки у формі дубового листка. Крім того, він мав вузькі відгалуження, які з'єднували ці дві пластини з боків і прикривають зяброву щілину. Очі були висунуті далеко вперед, а між ними, можливо, розміщались дві маленькі ніздрі. Вважається, що вони були оточені кісткою ендоскелету в крайній передній частині голови, що є однією з характерних ознак арандаспід. Решта тіла посткраніально була вкрита довгими, схожими на паски лусочками.

Хвіст Хвіст сакабамбаспіса складався з відносно великих спинної та черевної перетинок і видовженої нотохорди, задній кінець якої був облямований невеликою плавниковою перетинкою. Така будова хвоста явно відрізняється від гетеростраків, яких зараз об'єднують з арандаспідами та в кладу Pteraspidomorphi — парноніздрьові (Gagnier, 1993, 1995; Donoghue та Smith, 2001; Sansom та інші, 2005), у яких хвостовий плавець виглядає дифіцеркальним (тобто симетричним) і укріплений кількома великими радіальними члениками (Janvier, 1996).

Історія відкриття

Сакабамбаспіс названий на честь міста Сакабамба, департамент Кочабамба, Болівія, де були знайдені перші скам'янілості цього роду. S. janvieri (Gagnier, Blieck та Rodrico, 1986) — типовий вид роду, відомий з формації Ансальдо. Всього відомо 30 особин цього болівійського виду, які скупчилися на дуже обмеженій території, що, як вважають, є наслідком загибелі риби, ймовірно, через раптовий приплив прісної води після сильного шторму. Вони були знайдені в одній локації з великою кількістю язичкових брахіоподів, які також загинули в той самий час.

Невизначені зразки (описані як «Sacabambaspis sp.») були знайдені в багатьох країнах, що відповідають околицям Гондвани. Янг у 1997 р. описав скам'янілості цього роду з алевроліту Стокса та пісковику Кармайкла в Центральній Австралії. Окремі лусочки, знайдені в алевроліті Хорн-Крік з Центральної Австралії, мають дуже схожий орнамент з болівійськими лусочками. Також повідомлялося про зразки з Аргентини. Sansom та ін. у 2009 описали зразки з формації Амдех в Омані на Аравійському півострові. Оманські знахідки показали, що риба була присутня по всій периферії стародавнього континенту Гондвани, а не тільки в південних регіонах, як це було раніше засвідчено знахідками з Південної Америки та Австралії.

Палеобіологія Хоча він не мав щелеп, рот Sacabambaspis janvieri був вистелений майже 60 рядами маленьких кісткових пластинок, які, ймовірно, були рухомими, щоб забезпечити більш ефективну смоктальну дію шляхом розширення і скорочення ротової порожнини та глотки.

Скам'янілості сакабамбаспіса демонструють чіткі ознаки сенсорної структури (система бічних ліній). Це лінія пор, у кожній з яких розташовані відкриті нервові закінчення, здатні вловлювати незначні рухи у воді, наприклад, хижаків. Розташування цих органів у вигляді прямих ліній дозволяє рибі визначати напрямок і відстань, звідки надходить хвилювання у воді.

У популярній культурі У 2023 році сакабамбаспіс став джерелом мемів і фанартів після вірусного твіту в серпні 2022 року про погано реконструйовану модель сакабамбаспіса з Музею природознавства Гельсінкі у Фінляндії.

Див. також

Примітки

Посилання