Адам де Лімберг () ( 1339) — відомий ірландський політик, суддя, юрист англійського походження, чиновник корони Англії в Ірландії, служив двом королям Англії та Ірландії, лорд-канцлер Ірландії, барон казначейства Ірландії, лорд-охоронець Державної Таємної Печатки Ірландії .
Життєпис Походження Адам де Лімберг народився в графстві Лінкольншир, Англія, де був значним землевласником з маєтками в Торксей і Невенбі. Його ім'я, ймовірно, походить від назви селища Грейт-Лімбер у тому ж графстві .
Початок кар'єри Адам де Лімберг був священиком: він отримав сан і посаду пребендарія Стаффорда в 1312 році, і мав принаймні чотири приходи: Рай, Сассекс, Берксвелл, Уорікшир і дві парафії в самому Лінкольнширі, Фірсбі та Алгакерк. Здається, він ніколи не шукав вищого духовного сану, незважаючи на свою славу і репутацію як хорошого судді. Очевидно, він був наближений до Джона Сандейла, єпископа Вінчестера, і допоміг завершити інвентаризацію його володінь після його смерті в 1319 році. Адам де Лімберг був цінним посадовцем корони, що обіймав кілька важливих довірених посад з початку правління короля Англії та Ірландії Едуарда II. У 1311 році він був призначений наглядачем казначейства (посадова особа, яка складала меморандум про кожну справу для розгляду Судом), і записи свідчать, що він був надзвичайно старанним у виконанні своїх обов'язків.
Служба королю у Франції та Ірландії У 1322 році він був призначений констеблем Бордо, тодішнього володіння Англії у Франції, і служив там три чи чотири роки . Дві його петиції до короля та ради збереглися приблизно, вони датовані 1330 роком, коли його рахунки перевірялися. Перша петиція з проханням, щоб казначейство покрило його витрати на поїздку до Бордо та призначення його констеблем. Друга петиція, після посилання на надзвичайні труднощі, з якими він зіткнувся як констебль, просить негайно розглянути його рахунки, щоб він міг відшкодувати свої витрати. Король Едуард III, який, як і його батько, високо поважав Адама, задовольнив обидві петиції .
У 1323 році він був призначений лорд-охоронцем Таємної Державної Печатки Ірландії, одним із перших зареєстрованих власників цієї посади. Король Англії та Ірландії Едуард III призначив його лорд-канцлером Ірландії в 1330 році, і він служив на цій посаді протягом чотирьох років. Потім він повернувся до Англії і був призначений бароном казначейства, у цій якості він служив до своєї смерті в 1339 році; він ніколи потім не повертався до Ірландії. У своєму заповіті 1338 року він заповів своє майно та статки монахам Остіна в Лінкольні.
Через те, що він був безшлюбним, його значні маєтки та землі в Лінкольнширі успадкувала його сестра Матильда .
Джерела Ball, F. Elrington The Judges in Ireland 1221—1921 London John Murray 1926 Burke, Oliver The History of the Lord Chancellors of Ireland from A.D. 1186 to A.D. 1874 Dublin E. Ponsonby 1874 Foss, Edward The Judges of England London Longman Green Brown and Longmans 1851 National Archives SC/8/60/2951 and SC/8/60/2952 «Petitions of Adam de Lymbergh, former Constable of Bordeaux» Page, William, Editor A History of the County of Lincoln 2 Volumes 1906
Посилання 1. Ball p.70
2. National Archives SC/8/61/29513.
3. National Archives SC/8/61/2952
4. Patent Rolls Edward III Vol 3