Жінки в історії Церкви відігравали різноманітні ролі в житті християнства, зокрема як споглядальниці, медичні працівниці, освітянки та місіонерки. До недавнього часу жінки, як правило, були виключені з єпископських і духовних посад у певних християнських церквах; однак велика кількість жінок мали вплив у житті церкви, від сучасниць Ісуса до наступних святих, богословок, вчительк церкви, місіонерок, абатис, черниць, містикинь, засновниць релігійних інститутів, військових лідерок, монаршок і мучениць.

Християнство виникло з оточуючих патріархальних суспільств, в якому чоловіки займали керівні посади в шлюбі, суспільстві та уряді, і, хоча ця релігія обмежувала членство у священстві лише чоловіками, у перші століття свого існування вона запропонувала жінкам підвищений соціальний статус і швидко знайшла широке визнання серед жінок. За винятком східнохристиянських церков, у більшості конфесій жінки становлять більшість вірних церков з початку християнської ери й до теперішнього часу.David Murrow (2005, 2011), Why Men Hate Going to Church. Nashville, TN: Thomas Nelson. . Пізніше, як черниці, жінки почали відігравати важливу роль у християнстві через монастирі та абатства і продовжують брати активну участь в історії, зокрема, у створенні шкіл, лікарень, будинків для людей похилого віку та монастирських поселень. Жінки становлять переважну більшість членів богопосвяченого життя в Католицькій Церкві, найбільшій з християнських Церков. В останні десятиліття в деяких протестантських церквах все більш поширеним є висвячення жінок. Мирянки також були дуже активними в ширшому житті церков, підтримуючи громадську роботу парафій.

У католицизмі, східному православ'ї та лютеранстві особливе місце шанування було відведено Марії, Матері Ісуса, яка зберегла модель материнської чесноти, яка є центральною для їхнього бачення християнства. Проте культ Марії, як правило, не є характерною рисою реформованого християнства.

Новий Завіт

У Новому Заповіті Біблії згадується низка жінок з найближчого оточення Ісуса (зокрема, його мати Марія, якій Католицька Церква і Східне Православ'я відводять особливе почесне місце, і свята Марія Магдалина, яка виявила порожній гріб Христа), хоча Католицька Церква вчить, що Христос призначив тільки апостолів-чоловіків (від грецького apostello «послати»).Coppieters, Honoré. «Apostles.» The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907. 10 Oct. 2014

Серед найвідоміших розповідей про Ісуса, які безпосередньо стосуються питання моралі та жінок, є історія про Ісуса та жінку, пійману на перелюбі, з віршів в Євангелії від Івана. Уривок описує протистояння між Ісусом, книжниками та фарисеями щодо того, чи варто побивати камінням жінку, спійману на перелюбі. Ісус присоромив натовп, щоб він розбігся, і відвернув страту відомими словами: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь». За уривком, «ті, що почули це, докорені власною совістю, вийшли один за одним, починаючи від старших і аж до останніх», залишивши Ісуса, щоб він повернувся до жінки і сказав: «Іди і більше не гріши».

Інша історія, яка міститься в Євангеліях і стосується ставлення Ісуса до жінок, це історія про Ісуса в домі Марти та Марії. У цій історії Марія сидить біля ніг Ісуса, коли Він проповідує, а Марта порається на кухні, готуючи їжу. Коли Марта скаржиться Марії, що вона повинна допомагати на кухні, Ісус каже, що навпаки, «Марія вибрала те, що краще» (; Нова міжнародна версія).

Від самого початку ранньохристиянської церкви жінки були важливими членами руху, хоча значна частина інформації в Новому Завіті про працю жінок була проігнорована.MacHaffie, Barbara J. Her story: women in Christian tradition. Fortress Press, 2006. . Оскільки джерела інформації, що походять від новозавітної церкви, були написані та витлумачені людьми, багато хто припустив, що це була «чоловіча церква». Нещодавно вчені почали шукати в мозаїках, фресках і написах того періоду інформацію про роль жінок у ранній церкві.

Історик Джеффрі Блейні писав, що жінки були більш впливовими під час короткого служіння Ісуса, ніж протягом наступної тисячі років християнства. Блейні вказує на кілька євангельських розповідей про те, як Ісус передає важливі вчення жінкам: його зустріч із самарянкою біля колодязя, його помазання Марією з Віфанії, його публічне захоплення бідною вдовою, яка пожертвувала кілька мідних монет для храму в Єрусалимі, його крок на допомогу жінці, звинуваченій у подружній зраді, і присутність Марії Магдалини поруч із ним, коли його розіп'яли. Блейні робить висновок, що «оскільки становище жінок у Палестині не було високим, доброта Ісуса до них не завжди схвалювалася тими, хто суворо дотримувався традиції».Blainey, Geoffrey. A Short History of Christianity, Penguin Viking; 2011; pp 19-20

Під час розп'яття Ісуса були жінки-учениці (Матвія 27:55). Першими свідками воскресіння були жінки, головною серед яких знову була Марія Магдалина. Вона була не тільки «свідкою», але й названа «посланицею» воскреслого Христа.Maisch, Ingrid. tr. by Linda M. Maloney. Collegeville MN: Liturgical Press, 1998.

Зібрання в домівках віруючих З плином часу групи християн організовувалися в домівках віруючих. Ті, хто міг запропонувати свій дім для зустрічей, вважалися важливими в русі та взяли на себе керівні ролі.MacDonald, Margaret. «Reading Real Women Through Undisputed Letters of Paul» in Women and Christian Origins, ed. by Ross Sheppard Kraemer and Mary Rose D'Angelo (Oxford: University Press, 1999), 204 Євангелія Нового Заповіту визнають, що жінки були одними з перших послідовниць Ісуса. Єврейські жінки-учениці, включно з Марією Магдалиною, святою Іоанною та Сусанною, супроводжували Ісуса під час його служіння та підтримували його своїми особистими засобами. Хоча деталі цих євангельських історій можуть бути піддані сумніву, загалом вони відображають визначну історичну роль жінок у служінні Ісуса як учнів.

Раннє поширення християнства

Історик Джеффрі Блейні пише, що жінки, ймовірно, становили більшість у ранніх християнських спільнотах. Таке велике жіноче членство, ймовірно, частково походить від неформальної та гнучкої організації ранньої церкви, яка пропонувала жінкам важливі ролі. Іншим фактором є відсутність поділу на духовенство і мирян. Лідерство розподілялося між чоловіками та жінками відповідно до їхніх «дарів» і талантів. «Але ще важливіше, ніж церковна організація, було те, як євангельська традиція і самі Євангелія, разом з писаннями Павла, можуть бути інтерпретовані як такі, що виводять жінок за межі мовчання і підпорядкування». Жінок також, можливо, відштовхнули від юдаїзму до християнства через табу та ритуали, пов'язані з менструальним циклом, а також перевагу суспільства для дітей чоловічої статі над жіночою.Sawyer, Deborah F. Women and Religion in the First Christian Centuries. Vol. 1. London: Psychology, 1996. Print. Religion in the First Christian Centuries.

У своїй «Короткій історії християнства» Джефрі Блейні писав, що перші християни «прихильно ставилися до жінок»:Якщо ні єврейська, ні римська родина не зігріли б серця сучасної феміністки, ранні християни прихильно ставилися до жінок. Сам Павло у своїх ранніх творах наполягав на рівності між чоловіками та жінками. Його лист до галатів був рішучим, кидаючи виклик панівній культурі, і його слова, мабуть, були вражаючими для жінок, які вперше стикалися з християнськими ідеями: «Немає ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви одне в Ісусі Христі». Жінки порівну брали участь у тому, що називається Вечеря Господня або Євхаристія, високе підтвердження рівності.Далі Блейні зазначає, що «дискусія про ставлення Павла до жінок триватиме й триватиме», оскільки в пізніших листах, приписуваних Павлу, написано «нехай ваші жінки мовчать у церквах», хоча в іншому місці Павло встановлює правила для жінок для молитви та пророкування під час богослужінь.

У ранніх християнських текстах згадуються різні жінки-активістки ранньої церкви. Однією з таких жінок була свята Прісцилла, єврейська місіонерка з Риму, яка, можливо, допомогла заснувати християнську громаду в Коринті. Вона подорожувала як місіонер разом зі своїм чоловіком і святим Павлом і навчала єврейського інтелектуала Аполлоса. Інші включають чотирьох доньок євангеліста Пилипа з Кесарії, Палестина, які, як кажуть, були пророками і приймали святого Павла у своєму домі. Однак деякі люди, включно з автором Дії, не вважали жінок справжніми місіонерками чи власними лідерками, навіть якщо вони робили добрі вчинки в громаді.Ferguson, Everett. Encyclopedia of Early Christianity. 2nd ed. Vol. 2. N.p.: Taylor and Francis, 1999. Print. Вдови, наприклад, визнавалися групою в суспільстві, але не допускалися до духовного сану. Хоча в ранньому християнстві жінки відігравали певні ролі, коли християнство офіційно оформилося таїнствами та ієрархізацією або церковними посадами, попередні публічні ролі жінок були обмежені та регламентовані.

Спірно рівне партнерство між чоловіком і жінкою У ранній церкві чоловіки і жінки у шлюбі були рівноправними партнерами. У Біблії є багато цитат, які досліджують цю рівність. Однією з автентичних християнських традицій є «Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господу», тоді як «Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї».«The Ecumenical Review.» Seminars on Orthodox Spirituality and Role of Women in the Church. Кохати та докладати зусиль у шлюбі мають не тільки жінки, а й чоловіки. Ця рівність створює основу для підтримки шлюбу. Інша цитата з Біблії говорить про те, що «ми всі єдині в Ісусі Христі».Galatians 3:28 У часи раннього християнства це була нова концепція, яку практикували і проповідували. Єдність людства між чоловіком і жінкою була визначальною рисою цієї нової релігії. Як зазначалося раніше, жінкам надали рівність, додавши їм титул диякона (диякониси). Ця традиція тривала до XV століття і досі зберігається в деяких жіночих монастирях серед східних церков і в протестантських церквах. У християнській ортодоксії функції обох статей є справжніми (мають рівні ролі) і розглядаються як взаємне спілкування. За словами Ісуса Христа, і чоловіки, і жінки повинні дарувати любов і жертовність. Православний текст стверджує, що православна жінка не повинна відчувати себе нижчою за чоловіка тільки тому, що вона не може стояти перед святим вівтарем, бо все в церкві є результатом співпраці. Рівність між статями в християнській церкві дає жінкам більше влади і не обмежує їхній потенціал. Хоча деякі посади були заборонені для жінок, вони все одно мали змогу брати участь у житті церкви. Рівноправне партнерство між чоловіками і жінками спостерігається не лише в релігійному аспекті християнства, але й у соціальному та домашньому житті.

Святоотцівський вік

Протягом перших століть християнства є докази великої активності жінок у житті зборів. Жінки служили дияконесами, а заможні пані, такі як Лідія Філіппійська, виконували функції фінансисток. Ймовірно, жінки становили більшість християн. Блейні зазначає, що приблизно до 300 року нашої ери жінки стали настільки впливовими на церковні справи, що язичницький філософ Порфирій «скаржився, що християнство постраждало через них». Тим не менш, наприкінці епохи святоотців чоловіча ієрархія встановилася над церковними справами, а священики та єпископи керували конгрегаціями.

Жінка з таким же інтелектом Для юриста та апологета Мінуція Фелікса жінки народжуються з такими ж здібностями, як і чоловіки, серед іншого:Оскільки мій брат використовував такі вирази, як те, що він «роздратований» і «обурений», що неписьменні, бідні та невмілі люди сперечаються про небесне, нехай він знає, що всі люди народжуються однаково, зі здатністю міркувати та відчувати., без упередженості до віку, статі чи гідності… The Octavius, Chapter 16

Служіння обмежене для чоловіків Починаючи з ранньої патристики, посади вчителів і служителів таїнств були зарезервовані для чоловіків у більшості церков на Сході та Заході.

Отці Церкви про роль жінки