Марія Фай, у шлюбі Белане Моцарі () була угорською географкою і однією з перших у своїй країні. Вона багато писала про свої подорожі до Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америки. Іноді вона називала себе пані Белане Моцарі, Марія Фай.

Біографія Народилася в Помазі, округ Пешт, Угорщина, 21 жовтня 1845 року. Вона була донькою землевласників Ігнаца Фая та Франциски Кенессі, її мати померла, коли Марії був лише рік, тому її вихованням займалися батько та колишній опікун її батька, письменник Андраш Фай. Фінансові потреби для її уроків забезпечувалися доходами від земельних наділів родини. З 8 до 12 років вона жила в Будапешті, а потім повернулася в дім свого батька в Помазі, де вивчила кілька іноземних мов, рукоділля та фортепіано. Коли їй було 14 років, батько взяв її до Венеції, Італія, що розпалило її пристрасть до подорожей, що змусило її рухатися все життяVenkovits, Balázs. «‘Proof of What a Hungarian Woman Is Capable of’: Travels of Mrs. Mocsáry in the United States and Mexico.» Hungarian Journal of English and American Studies (HJEAS), vol. 21, no. 1, 2015, pp. 177—194. JSTOR, www.jstor.org/stable/44790637. Accessed 16 Nov. 2020..

Вступила в шлюб з Белою Моцарі в 1862 році. З чоловіком жила в маленькому селі Ноградського повіту, де займалася садівництвом. У вільний час пара багато подорожувала, зокрема відвідувала Швейцарію, Італію, Францію, Бельгію, Англію та Німеччину. Чоловік помер у 1890 році, і Белане Моцарі не одружувалась повторно, попри відсутність дітей.

У січні 1893 року разом зі своєю сестрою Моцарі подорожувала Балканами та Близьким Сходом, відвідала Грецію, Туреччину, Палестину та Єгипет, навіть досягнувши Нубії на річці Ніл. Саме під час цієї подорожі вона вивчила англійську мову, яка стала в нагоді в майбутніх експедиціях.

Через кілька місяців після повернення вона почала свою першу сольну подорож, щоб здійснити своє дитяче бажання, а саме побачити Індію, Гімалаї та острів Цейлон (нині Шрі-Ланка). Вся подорож зайняла у неї три місяці. Її перша книга «Записки Індії та Цейлону» містила 80 фотографій, зроблених авторкою, і була опублікована в 1899 році компанією Athenaeum R. у Будапешті. Книга була видана знову в 1901 і 1902 роках у розширеному вигляді. Усі кошти, виручені від її книг, пішли в благодійні організації на користь угорських домогосподарок і дітей-сиріт.

Провівши деякий час удома, Моцарі вирушила у трансатлантичні подорожі та двічі відвідала Північну Америку: один раз у США в 1896 році, включаючи Аляску, а потім у Мексику в 1904 році. З Мексики вона планувала продовжити кругосвітню подорож, але цей шлях закрився через російсько-японську війну (1904—1905)SZENTE-VARGA, M. Ó. NIKA «IMAGES OF MEXICO IN THE TEXTS OF TWO FEMALE TRAVELERS AT THE BEGINNING OF THE 20TH CENTURY.» TRANSNATIONAL AMERICAS: HOME (S), BORDERS AND TRANSGRESSIONS: p. 71. (2019). Замість цього вона поїхала до Південної Америки, відвідавши Кордову, Орізабу, Мехіко, Куернаваку, Акапанцінго, Гуанахуато та Керетаро.

В останні роки життя Моцарі проживала у своєму маєтку в Надьфалві (тепер відомий як Могерсдорф, Австрія). Там вона померла 31 липня 1917 року.

Членство Під час своїх подорожей її підтримувало Угорське географічне товариство, членом якого вона була. Коли товариство було засновано в 1872 році, воно прийняло жінок як членькинь і стверджує, що було першим науковим товариством, яке зробило це. Відомо, що Моцарі читала лекції про свої подорожі членам товариства на особливе прохання їх президента.

Праці

Статті За словами Венковіца, "пані Моцарі публікувала звіти про подорожі як у формі газетних статей, так і в книгах, ілюстрованих фотографіями, зробленими під час її подорожей. Її статті були опубліковані в «Ország-Világot» і «Magyar Szalon», а також у «Séták a nagyvilágban».

Також

Список дослідниць та мандрівниць

Примітки