Менлі Вейд (Гемптон) Веллмен (; народився 21 травня 1903 року в Камундонго, португальська Західна Африка; помер 5 квітня 1986Laut St. James Guide to Fantasy Writers. New York 1996, S. 596 gestorben am 8. April. в Чапел-Хілл, Північна Кароліна) — американський письменник, відомий найбільше своїми творами d жанрах наукової фантастики, фентезі та фантастики жахів.
Життєпис Менлі Веллмен був наймолодшою дитиною в різноманітній родині. Його батько, Фредерік Крейтон Веллмен, був лікарем, талановитим художником і письменником. Його мати була Лідія, уроджена Іселія. Його старший брат був автором вестерн-романів, а його брат — фізіологом рослин, вченим-аграрієм і провідним спеціалістом із кавових хвороб. Його сестра Еліс Веллмен була автором кількох романів і книги про чаклунство та вуду.
Веллмен народився в португальській Західній Африці на території сучасної Анголи, де його батько працював лікарем. Він приїхав до Сполучених Штатів у 1909 році, коли йому було шість років. Він відвідував приватну середню школу в Юті, де грав у центрі команди з американського футболу, а потім навчався в Канзасі за стипендією футболіста в університеті Вічіта, де здобув ступінь бакалавра мистецтв у 1926 році. Потім він навчався в Колумбійському університеті, де здобув ступінь бакалавра літератури в 1927 році.
Після закінчення навчання він став репортером, писав статті для Вічіта Бікон () до 1930 року та для Вічіта Іґл () до 1934 року. Потім він став постійним письменником. З 1936 по 1938 рік у Нью-Йорку він був помічником керівника проєкту Writers' Project Адміністрації робочих проєктів, який створював робочі місця для безробітних інтелектуалів у рамках Нового курсу.
Перше оповідання Веллмена «Назад до звіра» про вченого, який використовує сироватку, щоб повернути назад еволюцію та повернутись до тварини, з'явилося в пульп-журналі Weird Tales у листопаді 1927 року. Багато його ранніх текстів з'являлися в незрозумілих журналах, а з початку 1930-х років він почав публікувати наукову фантастику в журналах Г'юго Гернсбека. У 1932 році тут також з'явилася перша окрема публікація Веллмена, буклет з оповіданням «Астероїд, що вторгається». Це був час Великої депресії, і життя Веллмена та його дружини було важким. У 1930 році він одружився зі студенткою музики Франсіс Обріст. Коли Веллмену вдалося продати «Злочинців Каллісто» у 1935 році за 150 доларів компанії «Аналог», де вона з'явилася як прикриття у квітні 1936 року, економічна ситуація подружжя почала покращуватися. У 1937 році у нього народився син Вейд Веллмен.
На початку 1940 року Веллмен недовго працював у синдикаті коміксів і незабаром сам почав писати сценарії для коміксів, включаючи перші епізоди коміксів про Капітана Марвела, опублікованих Fawcett Publications. Потім Веллмен зіграє певну роль у судовому процесі, у якому DC Comics звинуватила Фосетта в плагіаті персонажа Супермена для Капітана Марвел. Веллмен також написав сценарії для кількох епізодів The Spirit.
Після Другої світової війни, під час якої Веллмен служив у береговій охороні Нью-Джерсі, він перестав писати сценарії для коміксів і писав відносно мало для пульп-журналів, ера яких наближалася до кінця. Веллмени переїхали до Пайнблаффа, штат Північна Кароліна, і Веллмен почав писати книги. Раніше він отримав першу премію, запропоновану журналом Ellery Queen's Mystery Magazine у 1946 році за своє оповідання «Зірка для воїна». Другу премію отримав Вільям Фолкнер, який на той час ще не був визнаний у США. Хоча він міг добре використати гроші премії, він не був радий посісти 2-ге місце після пульп-автора. Потім Фолкнер отримав Нобелівську премію з літератури в 1949 році, а після смерті Фолкнера в 1962 році Веллмену було запропоновано місце постійного письменника в університеті Вірджинії, яке Фолкнер обіймав з 1957 року. Він відмовився.
Відтоді Веллмен писав переважно книги: кримінальний роман «Знайди мого вбивцю» вийшов у 1947 році й отримав схвальні відгуки. У 1949 році вийшла книга «Велетень у сірому» — його біографія південного генерала , на честь якого його назвалиDavid Drake: Manly Wade Wellman, Blog vom 4. Mai 2010, abgerufen am 29. Oktober 2018..
У 1951 році Веллмени нарешті переїхали до Чапел-Хілл, де Веллмен прожив до своєї смерті. Але спершу було кілька успішних років: у 1956 році Веллмен отримав премію Едгара Аллана По, найпрестижнішу премію в галузі кримінальної літератури, за фільми «Мертвий і зниклий», історія про відомі кримінальні справи в Північній Кароліні, і «Бунтарська хвала», у якому він зобразив громадянську війну з погляду кількох її учасників, був номінований на .
Загалом Веллмен написав близько 500 оповідань і близько 80 книжок, у тому числі деякі науково-популярні, переважно історичні твори про громадянську війну та регіональну історію Північної Кароліни. З 2000 по 2003 рік вийшло п'ять томів із добіркою його оповідань. П'ять його романів доступні в німецькому перекладі, а також є десяток його оповідань, розкиданих по антологіях.
Критики мали й продовжують відчувати труднощі з оцінкою та класифікацією творів Веллмена. Він написав видатні твори в жанрах наукової фантастики, фентезі, жахів і кримінальної прози. Той факт, що він любив долати межі жанрів і змішувати жанри та персонажів із різних світів, ускладнює класифікацію. Наприклад, його роман «Соджар з Титану» — це історія Тарзана в космосі, герой серії «Джон Танстоун» — детектив у царстві окультизму, а у своєму найвідомішому циклі про Джона Балладника Веллмен змішує фольклор Аппалачів, південний колорит, фольклор та елементи фентезі та жахів настільки ретельно, що деякі читачі вважали вигаданих ним демонічних шонокінів справжнім фольклором, якщо не справжнім. У серії оповідань «Шерлок Холмс проти Марса», яку він написав разом зі своїм сином Вейдом, Шерлок Холмс стикається з марсіанами з «Війни світів» Герберта Веллса. Серіал вважається попередником стімпанку. Йому приписують незмінне написання з солідною майстерністю та якістю, яка часто є значно вищою за середню, але можна не розпізнати будь-яку буйну оригінальність чи пафос людей, які перетинають кордон.
Є згода, що оповідання про Джона Балладника є найкращими творами Веллмена. Джон — народний співак, у якого гітара зі срібними струнами, він мандрує горами Аппалачів, постійно стикаючись із надприродними істотами. Серіал розпочався в 1951 році з O Ugly Bird! і з 1979-го Веллмен обробив матеріал у п'яти романах, включаючи збірку «Хто боїться диявола?», опубліковану Arkham House. (1963) вважається авторитетним. У 1972 році це послужило основою для фільму «Легенда про горянина Джона», який, однак, не зустрів схвалення Веллмена.
З 1962 по 1970 рік Веллмен був інструктором творчого письма в коледжі Ілона в Ілоні, штат Північна Кароліна, і викладав на вечірніх курсах в Університеті Північної Кароліни в Чапел-Хілл з 1963 по 1973 рік. Після закінчення викладацької кар'єри він знову зміг присвятити більше часу письменництву. У ці роки він написав романи за мотивами своїх героїв Джона Балладіра та Джона Тунстоуна.
У 1985 році Веллмена прооперували внаслідок падіння, і під час реконвалесценції у нього з'явилися пролежні на п'ятах. Інфекцію рани, що виникла в результаті, більше не можна було контролювати, що призвело до кількох ампутацій, і в 1986 році Веллмен помер внаслідок цього у віці років 82. Його дружина Френсіс померла у 2000 році
У той період було кілька назв клубів, перш ніж остаточно зупинитися на назві «Футуріанці». У 1935 році виникла «Ліга наукової фантастики Східного Нью-Йорка» (ENYSFL), пізніше «Незалежна ліга наукової фантастики» (ILSF). У 1936 році виник Міжнародний космічний науковий клуб (ICSC), до якого також залучився Вілл Сікора. Поль потім каже, що «за міркуваннями „Космос“ здавалося, що займає трохи більше території, ніж було виправдано, тому ми змінили його на Міжнародну наукову асоціацію (вона теж не була Міжнародною, але також не була науковою)». Тоді ISA було перейменовано в Нью-Йоркське відділення міжнародної наукової асоціації (NYB-ISA).
У 1937 році, після розбрату з Віллом Сікорою та іншими, «Квадрумвірат» заснував Футуріанців. Тоді Сікора разом із Семом Московіцем і Джеймсом В. Тауразі заснував Лігу наукової фантастики Queens. Пізніше QSFL змінився на New Fandom. Пол сказав, що «Новий Фендом» і «Футуріанці» були «залежні від ворожнечі», що «Ніколи ЦРУ чи КДБ не боролися так відважно за душу новонародженої нації, як „Новий Фендом“ і „Футуріанці“ боролися за наукову фантастику».
Нагороди
1946: Премія Еллері Квін () за оповідання «Зірка для воїна». 1956: Премія Едгара Аллана По за фільм «Мертвий і пішов» у категорії «Кращий кримінальний факт» 1973: Нагорода Американської асоціації краєзнавцівNoelle Watson, Paul E. Schellinger: Twentieth-Century Science-Fiction Writers. 1975: Всесвітня премія фентезі за збірку Worse Things Waiting 1976: премія «Фенікс» за життєві досягнення 1980: Всесвітня премія фентезі за життєві досягнення 1983: Перша нагорода Залу слави фендомів 1985: Премія Британського фентезі (спеціальний приз)
Починаючи з 2014 року, премія Менлі Вейда Веллмена за наукову фантастику та фентезі щорічно вручається автору наукової фантастики чи фентезі з Північної Кароліни, щоб вшанувати пам'ять Веллмена.
Бібліографія
Серія Серії впорядковані відповідно до року видання першої частини.
Джек Стіллвелл (оповідання) Коли планети зіткнулися (1931) Люди-диски Юпітера (1931)
Суддя Кейт Хіларі Персуйвант (оповідання, як Гуз Т. Філд) Волохаті будуть танцювати (1938) Чорна драма (1938, також як Romance in Black, 1946) Жахливі кролики (1940) Напівпривиди (1941)
У: Курт Сінгер (ред.): Рука мертвих крижана. Pabel (Vampire Paperback #16), 1974.
Хок Могутній (оповідання) Битва на світанку (1939) Хок відправляється в Атлантиду (1939) День завойовників (1940) Хок натягує лук (1940) Хок і дар небес (1941) Хок відвідує країну легенд (1942) Кохання Олоани (1986) Фрагмент Хока без назви (1989) Битва на світанку: Повний Хок Могутній (2010, збірка)
Сержант Єгер (оповідання) Жахлива скеля (1939) Ковен (1942)
Джон Танстон Оповідання:
Третій крик до Легби (1943) Золоті гобліни (1944) Копита (1944) Листи холодного вогню (1944) Спадок Джона Танстона (1944) Чарівництво з Тулі (1944) Рука мерця (1944) Торн на порозі (1945) Шонокіни (1945) Кров з каменя (1945) Меч Дай (1945) Двічі проклятий (1946) Місто Шонокін (1946) Леонардо Рондаш (1948) Остання могила Лілл Воррен (1951) Не буди його (1982)
Збірка:
Повний Джон Танстон (2012)
Романи:
1 Які мрії можуть прийти (1983) 2 Школа Темряви (1985)
Джон Балладник / Срібний Джон Твори короткої форми:
О бридка пташка! (1951) Дезрік на Яндро (1952) Ванді, Ванді (1953) Один одного (1953) Dumb Supper (1954, також як Call Me from the Valley) Маленький чорний потяг (1954) Тремтіння в соснах (1955) Гуляти як гора (1955) Очікування Старого Девліна (1956) На пагорбах і всюди (1956) Дев'ять ярдів іншої тканини (1958) Весна (1979) Тягар Трілл Костер (1979) Сови гукають удень (1980) Чи можуть ці кістки жити? (1981) Ніхто ніколи туди не йде (1981) Де вона блукала? (1987)
Далі по стежці
Мене звати Джон (1963) Нарі Спелл (1963) Немає розумніших для подорожі (1963) Чому вони так названі (1963)
Wonder as I Wander: Some Footprints on John's Trail Through Magic Mountains
Блакитна мавпа (1962) Знайди місце сам (1962) Я не можу цього стверджувати (1962) Зірки внизу (1962) Тоді я був не один (1962) На кого ще я міг розраховувати (1962) Ти знаєш казку про Хофа (1962)
Колекції:
Хто боїться диявола? (1963) Джон Балладник (1988)
Романи:
1 Пробудження старих богів (1979) 2 Після настання темряви (1980) 3 Загублені та ховаються (1981) 4 Висячі камені (1982) 5 Голос гори (1984) Залізні розвідники 1 Батальйон привидів: історія залізних розвідників (1958) 2 Покатайтеся, повстанці! : Пригоди залізних розвідників (1959) 3 Аппоматокс-роуд: Останні пригоди залізних розвідників (1960)
Шерлок Холмс проти Марса (оповідання, з Вейдом Веллменом) Пригоди марсіанського клієнта (1969) Венера, Марс і Бейкер-стріт (1972)