Archaeornithomimus (що означає «імітатор стародавнього птаха») — рід тероподових динозаврів-орнітомімозаврів, які мешкали в Азії під час пізнього крейдяного періоду, приблизно 96 мільйонів років тому, у формації Ірен Дабасу.
Відкриття та найменування 1923 року під час експедиції Американського музею природної історії Роя Чепмена Ендрюса до Внутрішньої Монголії Пітер Кайзен виявив численні останки тероподів у трьох каменоломнях. Вони складаються зі значною мірою розрізнених останків кількох особин, а матеріал черепа та нижньої щелепи відсутній. Вони були названі та коротко описані Чарльзом Вітні Гілмором у 1933 році як новий вид Ornithomimus: Ornithomimus asiaticus. Видова назва стосується азійського походження. 1972 року Дейл Рассел включив цей вид до нового роду Archaeornithomimus, зробивши Archaeornithomimus asiaticus типовим видом роду. Родова назва Ornithomimus поєднується з грецьким ἀρχαῖος (archaios), «стародавній», оскільки Рассел вважав, що шари, в яких був знайдений Archaeornithomimus, датуються сеномансько-туронським віком, приблизно 95 мільйонів років тому, що робить його одним із найдавніших. орнітоміміди, відомі на той час. Гілмор не призначив голотипний зразок; у 1990 році Девід Сміт і Пітер Ґалтон у першому всебічному описі скам’янілостей обирають зразок AMNH 6565, стопа, як лектотип. Скам'янілості були знайдені у формації Ірен Дабасу, яку датують сеноманським періодом, приблизно 95,8 ± 6,2 мільйона років тому.
1995 року Лев А. Несов назвав передбачуваний вид Archaeornithomimus bissektensis, заснований на голотипі N 479/12457, стегновій кістці та плеснових кістках молоді, знайдених у формації Біссекти в Узбекистані, що датується турон-коньякським періодом. Одначе, спорідненість A. bissektensis зазвичай сумнівається або не згадується.
Опис Archaeornithomimus був орнітомімозавром середнього розміру, сягав 3,4 м в довжину і важив понад 71,5 кг Genus List for Holtz 2012 Weight Information. Переконливі докази, отримані від інших родичів орнітомімозаврів, свідчать про те, що Archaeornithomimus був пернатою твариною з пір’ям, дуже схожим на безкілевих і оснащений ороговілим дзьобом.
Задні кінцівки були міцної будови. Шийні хребці сильно пневматизовані з дуже складними внутрішніми камерами вздовж нервових дуг і центру (тіла хребця), що вказує на наявність шийних повітряних мішків. Передні дорсальні та деякі хвостові хребці відрізняються певним ступенем пневматичності, однак крижові хребці не пневматичні. У дослідженні 2001 року, проведеному Брюсом Ротшильдом та іншими палеонтологами, 229 кісток стопи, віднесених до Archaeornithomimus, досліджували на наявність ознак перелому від стресу, але жодного не було знайдено.
Палеоекологія Останки Archaeornithomimus були знайдені у формації Ірен Дабасу, яка датується сеноманським періодом приблизно 96 мільйонів років тому під час пізнього крейдяного періоду. Середовища, присутні в формації, були в основному великими заплавними територіями з плетеними річками та меандрами, які були з’єднані з океаном, підтримуючи велику рослинність, як видно з розвитку палеоґрунтів та численних останків травоїдних динозаврів, таких як гадрозавроіди.
Як і інші представники Ornithomimosauria, Archaeornithomimus, ймовірно, був усеїдною твариною з роговим дзьобом, яка їла все: від дрібних ссавців до рослин і фруктів, до яєць і навіть дитинчат інших азійських динозаврів.
Галерея
Примітки