1-й султанський козацький полк () — польське військове формування, створене наприкінці 1853 року (за часів Кримської війни) під егідою польського еміграційного монархістського консервативно-ліберального табору, відомого як «отель Ламбер».

Творцем підрозділу був польський політик і військовик Михайло Чайковський, який багато років проживав у Туреччині.

1-й султанський козацький полк задумували задіяти у війні проти Росії.

Історія Проєкт створення підрозділу був затверджений Високою Портою 20 жовтня 1853 р., а також видано відповідний фірман, який надавав Садикові титул міримирана, тобто командувача всіх козацьких підрозділів в Османській імперії, і уповноважував розпочати організацію частини.Paweł Wierzbicki, Dywizja Kozaków Sułtańskich, Kraków: 2013, ISBN 978-83-62261-70-3, c. 38 Упродовж 2 місяців було сформовано три сотні, у наступні місяці виникли ще п'ять, у яких уже служило близько 600 осіб. Полк був етнічно різнорідним, поляки формували лише офіцерський корпус і першу сотню. У полку також служили: козаки з Добруджі, російські емігранти, болгари, волохи, євреї та вірмени. Садик залучив до формації також різних злочинців.Paweł Wierzbicki, Dywizja Kozaków Sułtańskich, Kraków: 2013, ISBN 978-83-62261-70-3, c. 38

У середині 1854 року полк прославився під час облоги Сілістрії, доставляючи продовольство та боєприпаси до обложеної фортеці. У середині липня полк першим увійшов до залишеного росіянами Бухареста, а на знак визнання командир полку був призначений Омером-пашею, губернатором міста.Paweł Wierzbicki, Dywizja Kozaków Sułtańskich, Kraków: 2013, ISBN 978-83-62261-70-3, c. 47 Підрозділ у місті виконував вартову службу та патрулював околиці Бухареста. Садик і його полк залишалися в місті до 27 вересня, коли внаслідок тиску австрійського уряду мусили залишити посаду. Сотня під командуванням кпт. Вєржицького брала участь в обороні Калафата.Krzysztof Karbownik, Przegląd Historyczno-Wojskowy : kwartalnik, Rok XIII (LXIV), Nr 4 (242), Warszawa: 2012, ISSN 1640-6281, c. 221 У нагороду за продемонстровані командирські здібності Садик отримав дозвіл на початок організації II Полку Султанських Козаків. Чайковський також отримав наказ скерувати I полк до Добруджі. Відправлення полку до Добруджі було формою немилості з боку турецького командування. Ці території були зруйновані й обезлюднені, а постачання бракувало, місцевого забезпечення не існувало. Після відбиття російського контрнаступу полк був направлений на відпочинок у околиці Тирново.Krzysztof Karbownik, Przegląd Historyczno-Wojskowy : kwartalnik, Rok XIII (LXIV), Nr 4 (242), Warszawa: 2012, ISSN 1640-6281, c. 222 Зиму полк провів у таборі в Слівен. Там він перебував до підписання Паризького трактату і укладення миру. У червні 1856 р. полк був викликаний до Шумен, де перебував на постої, а Садик вирушив до Стамбула. Під час перебування в столиці Чайковський отримав згоду на включення поляків з Дивізії Султанських Козаків до його формації та на розбудову полку. Там же він отримав наказ відрядити полк для охорони кордону з Грецією. Розбудова полягала у відновленні II Полку Султанських Козаків під зміненою назвою – II Полк Османських Драгунів.Stanisław Gepner, Żołnierz polski ubiór, uzbrojenie i oporządzenie 1832–1939, Warszawa: 2014, c. 101 Після 1857 р. полк переважно боровся з бандитами в Румелії та Лівані.Aleksandar Zlatanov, Niepublikowane wspomnienia o Michale Czajkowskim – Sadyku Paszy, 2018, ISSN 1230-5057, c. 115 Наприкінці 1870 р., після відставки Садика-паші, Висока Порта вирішила ліквідувати слов'янські формації та включити їх до турецької армії.

Див. також 2-й султанський козацький полк 1-й уральський козацький полк

Примітки

Література Jerzy Skowronek, Polskie formacje zbrojne w dążeniach do wyzwolenia narodowego w południowo-wschodniej Europie w latach 1795-1856, w: Słowiańszczyzna i dzieje powszechne, Warszawa 1985

Посилання Згадка про 1-й султанський козацький полк