Примусове зникнення — позбавлення волі, здійснене державними службовцями або іншими людьми що діють з дозволу і підтримки держави, з відмовою надавати інформацію про місцезнаходження особи чи визнати факт позбавлення волі, таким чином перешкоджаючи зверненню до відповідних засобів правового захисту. Систематична практика насильницьких зникнень визначається в конвенції про захист від насильницьких зникнень як злочин проти людства.
Ця форма порушень прав людини стала поширеною у 1970-х особливо в латинській Америці. Жертви «зникали», відвозились до керованих державою, але таємних центрів ув'язнень, замість того, щоб бути офіційно затриманими або навіть вбитими владою чи напівофіційними каральними підрозділами. Зникнення переважно супроводжується катуванням, а в деяких країнах зниклих систематично вбивали.
У російській окупації росія застосовує насильницькі зникнення на окупованих територіях від 2014 року і поки що причетні уникають відповідальності за цей злочин. Одне дослідження що тривало з лютого 2022 року до червня 2023 року за відкритими джерелами було зафіксовано принаймі 562 випадків насильницьких зникнень громадян України.
Див. також Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень Міжамериканська конвенція про насильницьке зникнення людей
Зноски