Певні сполуки літію, також відомі як солі літію, використовуються як психіатричні препарати, в першу чергу для лікування біполярного розладу та великого депресивного розладу. У менших дозах інші солі, такі як цитрат літію, відомі як харчовий літій і іноді використовуються для лікування РДУГ. Препарати літію приймають перорально.
Поширені побічні ефекти: прискорене сечовипускання, тремтіння рук і підвищену спрагу. Серед серйозних побічних ефектів - гіпотиреоз, цукровий діабет та токсичність літію. Для зменшення ризику потенційної токсичності рекомендується моніторинг рівня літію в крові. Якщо рівень літію стає зависоким, може виникнути діарея, блювота, порушення координації, сонливість і дзвін у вухах. Літій є тератогенним у високих дозах, особливо під час першого триместру вагітності. Використання літію під час грудного вигодовування є суперечливим, проте багато міжнародних органів охорони здоров'я не рекомендують його застосовувати, а довгострокові наслідки перинатального впливу літію не вивчалися. Згідно з американською академією педіатрії літій є протипоказаним препаратом під час вагітності та лактації. Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США класифікує літій як такий, що має позитивні докази ризику для вагітності та можливого небезпечного ризику для лактації.
Солі літію класифікуються як стабілізатори настрою. Механізм дії літію невідомий.
У XIX столітті літій використовувався для лікування подагри, епілепсії та раку. Його застосування в лікуванні психічних розладів почалося з Карла Ланге в Данії та Вільяма Олександра Хаммонда в Нью-Йорку, які використовували літій для лікування манії з 1870-х років і далі, спираючись на нині дискредитовану теорію про його вплив на сечову кислоту. Використання літію для лікування психічних розладів було відновлено (на іншій теоретичній основі) у 1948 році Джоном Кейдом в Австралії. Літій входить до списку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров'я і доступний як генеричний препарат. У 2020 році це був 197-й, найчастіше призначуваним лікарським засобом у США, з більш ніж 2мільйонів рецептів. Виявляється, він недостатньо використовується у літніх людей, хоча причина цього незрозуміла.
Медичне використання
У 1970 році літій був схвалений Управлінням з контролю за харчовими продуктами та ліками США (FDA) для лікування біполярного розладу, що залишається його основним застосуванням у США. Іноді його застосовують, коли інші методи лікування неефективні при ряді інших станів, включаючи велику депресію, шизофренію, розлади контролю імпульсів та деякі психіатричні розлади у дітей. Оскільки FDA не схвалило літій для лікування інших розладів, таке використання є дозволеним.
Біполярний розлад Літій в основному використовується як підтримувальний препарат при лікуванні біполярного розладу для стабілізації настрою та запобігання маніакальним епізодам, але він також може бути корисним при гострому лікуванні маніакальних епізодів. Хоча літій рекомендовано для лікування депресії при біполярному розладі, докази того, що літій є дієвішим за плацебо при гострій депресії, є незадовільними; атипові антипсихотичні препарати вважаються більш ефективними для лікування гострих депресивних епізодів. Раніше вважалося, що лікування карбонатом літію не підходить для дітей, проте останні дослідження показали його ефективність для лікування біполярного розладу на ранніх стадіях у дітей віком до 8 років. Необхідна доза трохи нижча за допустимий рівень токсичності (що становить низький терапевтичний індекс), що вимагає ретельного моніторингу рівня карбонату літію в крові під час лікування. У межах терапевтичного діапазону існує залежність «доза-відповідь». Обмежена кількість доказів свідчить про те, що карбонат літію може сприяти лікуванню розладів, пов'язаних із вживанням психоактивних речовин, у деяких людей із біполярним розладом. Хоча вважається, що літій запобігає самогубствам у людей з біполярним розладом, систематичний огляд 2022 року показав, що «докази рандомізованих досліджень є непереконливими та не підтверджують ідею про те, що літій запобігає самогубству або суїцидальній поведінці».
Шизофренічні розлади Літій рекомендується для лікування шизофренічних розладів лише після того, як інші антипсихотичні засоби виявилися неефективними; він має обмежену ефективність при використанні окремо. Результати різних клінічних досліджень ефективності поєднання літію з антипсихотичною терапією для лікування шизофренічних розладів були різними.
Великий депресивний розлад Літій широко призначають для лікування депресії.
Аугментація Якщо терапія антидепресантами не усуває повністю симптоми великого депресивного розладу (ВДР), то до терапії іноді додають другий засіб. Літій є одним із небагатьох препаратів, що підсилюють антидепресанти, які продемонстрували ефективність у лікуванні ВДР у численних рандомізованих контрольованих дослідженнях, і його призначали (без назначення) для цієї мети з 1980-х років.
Монотерапія Існує кілька старих досліджень, які вказують на ефективність літію при гострій депресії, причому літій має таку ж ефективність, як і трициклічні антидепресанти. Нещодавнє дослідження дійшло висновку, що літій найкраще допомагає при хронічній та рецидивуючій депресії порівняно з сучасними антидепресантами (наприклад, циталопрамом), але не для пацієнтів без депресії в анамнезі.
Профілактика суїцидів Широко поширена думка, що літій запобігає самогубствам, і його часто використовують у клінічній практиці з цією метою. Однак мета-аналізи, зважаючи на обмеженість доказової бази, дали різні результати, і тому залишається незрозумілим, чи є літій ефективним засобом для запобігання самогубствам.
Хвороба Альцгеймера Хвороба Альцгеймера вражає 45 мільйонів людей і є п'ятою основною причиною смерті серед населення віком старше 65 років. Наразі не існує повного лікування від цієї хвороби. Однак літій оцінюється на предмет його ефективності як потенційного терапевтичного засобу. Однією з основних причин хвороби Альцгеймера є гіперфосфорилювання білка тау ферментом GSK-3, що призводить до надмірного вироблення амілоїдних пептидів, які викликають загибель клітин. Для боротьби з цією токсичною агрегацією амілоїду літій регулює вироблення нейропротекторів і нейротрофічних факторів, а також інгібує фермент GSK-3. Літій також стимулює нейрогенез у гіпокампі, роблячи його товщим. Ще однією причиною хвороби Альцгеймера є порушення регуляції іонів кальцію в мозку. Забагато або замало кальцію в мозку може призвести до загибелі клітин. Літій здатний відновлювати внутрішньоклітинний кальцієвий гомеостаз, пригнічуючи неправильний приплив кальцію вгору за течією. Він також сприяє перенаправленню притоку іонів кальцію в просвіт ендоплазматичного ретикулуму клітин для зменшення окислювального стресу в мітохондріях.
У 2009 році Хампел та його колеги провели дослідження, в якому просили пацієнтів з хворобою Альцгеймера приймати низьку дозу літію щодня протягом трьох місяців; це призвело до значного уповільнення зниження когнітивних функцій, що найбільше допомогло пацієнтам, які перебували на продромальній стадії. Під час вторинного аналізу було досліджено мозок пацієнтів з хворобою Альцгеймера і виявлено, що у них збільшився вміст маркерів BDNF, що означає, що у них дійсно спостерігалося покращення когнітивних функцій. Ще одне дослідження, цього разу популяційне, проведене Кессінгом та ін., показало негативну кореляцію між смертністю від хвороби Альцгеймера та наявністю літію в питній воді. У регіонах з підвищеним вмістом літію в питній воді спостерігався нижчий рівень деменції серед населення в цілому.
Моніторинг Ті, хто вживають літій, повинні регулярно здавати аналізи на рівень літію в сироватці крові, а також стежити за функцією щитовидної залози і нирок на предмет відхилень, оскільки він втручається в регуляцію рівня натрію і води в організмі і може спричинити зневоднення. Зневоднення, яке посилюється спекою, може призвести до підвищення рівня літію. Зневоднення відбувається через пригнічення літієм дії антидіуретичного гормону, який зазвичай дозволяє ниркам реабсорбувати воду з сечі. Це спричиняє нездатність концентрувати сечу, що призводить до подальшої втрати води в організмі та спраги.
Концентрації літію в цільній крові, плазмі, сироватці або сечі можна вимірювати за допомогою інструментальних методів як орієнтир для терапії, для підтвердження діагнозу у потенційних жертв отруєння або для допомоги в судово-медичному розслідуванні у випадку смертельного передозування. Концентрація літію в сироватці крові зазвичай знаходиться в межах 0,5–1,3 ммоль/л (0,5–1,3 мекв/л) у добре контрольованих людей, але може підвищуватися до 1,8–2,5 ммоль/л у тих, хто накопичує препарат з часом, і до 3–10 ммоль/л при гострому передозуванні.
Солі літію мають вузьке терапевтичне/токсичне співвідношення, тому їх не слід призначати, якщо немає засобів для моніторингу концентрації в плазмі. Дози коригують для досягнення концентрацій у плазмі крові від 0,4 до 1,2 ммоль Li+/л у зразках, відібраних через 12 годин після прийому попередньої дози.
Враховуючи частоту порушень функції щитовидної залози, параметри щитовидної залози слід перевірити перед початком прийому літію і контролювати через 3-6 місяців, а потім кожні 6–12 місяців.
З огляду на ризик порушення функції нирок, креатинін сироватки крові та ШКФ слід перевіряти перед початком лікування літієм та регулярно контролювати через 3-6 місяців. Пацієнти, у яких креатинін підвищується три або більше разів, навіть якщо ШКФ > 60 мл/хв/1,73 м², потребують подальшого обстеження, включаючи аналіз сечі на гематурію, протеїнурію, перегляд історії хвороби з увагою на серцево-судинні, урологічні захворювання та медикаментозний анамнез, а також контроль та лікування артеріального тиску. Явна протеїнурія повинна бути додатково оцінена кількісно за допомогою співвідношення білка до креатиніну в сечі.
Припинення лікування Пацієнтам, які досягли тривалої ремісії, рекомендується відміняти літій поступово і під контролем.
Симптоми відміни можуть виникати у пацієнтів, які припиняють прийом препарату, включаючи дратівливість, неспокій та соматичні симптоми, такі як запаморочення, вертиго або легке запаморочення. Симптоми виникають протягом першого тижня і, як правило, є легкими та самообмежувальними протягом кількох тижнів.
Кластерні головні болі, мігрень і гіпнотичний головний біль Дослідження профілактичного застосування літію при кластерних головних болях (у порівнянні з верапамілом), нападах мігрені та гіпнічному головному болю вказують на хорошу ефективність.
Побічні ефекти Джерела для списків зазначених нижче.
Дуже поширені (> 10 % випадків) побічні ефекти літію включають
Спантеличеність Запор (зазвичай тимчасовий, але в деяких випадках може тривати) Зниження пам'яті Діарея (зазвичай минуща, але в деяких випадках може тривати) Сухість у роті Зміни ЕКГ — зазвичай доброякісні зміни зубців Т Тремор рук (зазвичай транзиторний, але в деяких випадках може зберігатися) з частотою 27 %. У важких випадках психіатр може знизити дозу літію, змінити тип солі літію або модифікувати препарат літію з тривалої дії на короткодіючий (незважаючи на відсутність доказів для цих процедур) або скористатися фармакологічною допомогою Головний біль Гіперрефлексія — рефлекси з підвищеною реакцією Лейкоцитоз — підвищення кількості лейкоцитів М'язова слабкість (зазвичай минуща, але в деяких випадках може зберігатися) Міоклонус — посмикування м'язів Нудота (зазвичай короткочасна) Полідипсія — підвищена спрага Поліурія — посилене сечовипускання Ниркова (ниркова) токсичність, яка може призвести до хронічної ниркової недостатності Блювота (зазвичай минуща, але в деяких випадках може тривати) запаморочення Збільшення ваги
Поширені (1–10 %) побічні ефекти включають
Акне Екстрапірамідні побічні ефекти — проблеми, пов'язані з рухом, такі як ригідність м'язів, паркінсонізм, дистонія тощо. Еутиреоїдний зоб — тобто утворення зоба при нормальній роботі щитовидної залози