Жозеф Гюстав Бонне (; 1810, Марсель — , Єр, департамент Вар) — французький інженер-урбаніст, натураліст і ботанік, один з керівників масштабної перебудови Ліона у 1850 — 1860-х роках. Перший директор Ліонського ботанічного саду, учасник проєктів з акліматизації екзотичних рослин.

Біографія Закінчив ліцей Тьєр при Політехнічній школі в Парижі. У 1830 році вступив до Школи мостів і доріг, проте, захопившись ідеями Сен-Сімона, у 1832 році перервав навчанняJacques Delmas, Livre d'or. Histoire du lycée de Marseille, Marseille, Imprimerie marseillaise, 1898, p. 112.. За кілька років він закінчив цей навчальний заклад. У 1837 році призначено керівником навігації департаменту Верхня Сона. Внаслідок конфлікту зі своїм керівником змушений провести кілька років у «посадовому засланні» у Сен-КантеніBiographie en ligne de Gustave Bonnet. .

Інженер-урбаніст

У 1854 році Клода-Маріуса Вайсса призначено префектом департаменту Рона й одночасно фактичним мером Ліона. Він запросив свого земляка, Гюстава Бонне, на посаду міського інженера доріг і мостів. Бонне шістнадцять років разом з був керівником масштабних містобудівних проєктів. На думку дослідника Домініка Бертена, Бонне став головним натхненником змін центру Ліона.

Бонне боровся з великою повінню 1856 року.

Під його керівництвом через центральний ліонський квартал Прескіль було прорубано дві широкі вулиці. Першою була вулиця Імперьяль ( — «імперська», нині вулиця Репюблік), для її будівництва було знесено 289 старих будинків. Через кілька років паралельно цій вулиці була прокладена вулиця Імператріс ( — «Імператриці», нині вулиця Президан-Едуар-Ерріо). Після цих перетворень квартал Прескіль перетворився з нетрів на престижний буржуазний район, забудований монументальними будинками. Серед збудованих у цьому районі будівель можна виділити Палац торгівлі, побудований Бонне спільно з Дежарденом на вулиці Імперьяль. Бонне отримав величезні прерогативи та свободу дій. Так, у 1857 році він розпоряджався бюджетом у сумі близько і був керівником всього, що стосувалося вуличної мережі й озеленення.

У 1869 році призначено імператором Наполеоном III на посаду генерального інспектора.

Натураліст З 1857 року керував створенням парку «Тет д'Ор» на півночі Ліона, розпоряджаючись бюджетом 75 000 франків. Були закуплені та посаджені перші 6000 дерев за ціною 2 франки за штуку. Ще 15 000 франків витрачено на купівлю екзотичних рослин. Бонне став першим директором Ліонського ботанічного саду, створеного як частина парку «Тет д'Ор», й очолював його з 1859 до 1870 рік. З 1865 року керував будівництвом у ботанічному саду великих теплиць і теплиць для агав. У результаті, за словами дослідника історії ботанічного саду Презамля-Бауера, Бонне став «одержимим натуралістом»C.Proesamle-Bauer, Le jardin botanique de Lyon, 1856—1914, Mémoire de Master, Lyon 3, 2002, p. 75 і увійшов до членів Імперського зоологічного товариства з акліматизації.

Останні роки в Єре Після падіння Другої імперії у 1870 році Гюстав Бонне впав в немилість і був відправлений у відставку. Останні роки Бонне прожив на своїй віллі Маргеріт (), у містечку Єр на півдні Франції. Там у саду вілли він створив акліматизаційний парк, в якому вирощував рідкісні пальми, наприклад, юбею чилійську, які стали найкрасивішими в окрузі. Сусідом Бонні по Єру був паризький ботанік Ернест Жермен де Сен-П'єр.

Примітки

Посилання