Ранньохристиянське мистецтво та архітектура (або палеохристиянське мистецтво) — це мистецтво, створене християнами або під християнським патронатом, від самого раннього періоду християнства до, залежно від визначення, між 260 і 525 роками. На практиці християнське мистецтво, яке можна ідентифікувати, збереглося лише з 2 століття. Після 550 року християнське мистецтво класифікується як візантійське або відповідно до регіону.van der Meer, F., 27 uses «roughly from 200 to 600».
Важко знати, коли почалося чітко християнське мистецтво. До 100 року християни могли бути обмежені своїм становищем переслідуваної групи від створення довговічних витворів мистецтва. Оскільки християнство як релігія не було добре представлене в публічній сфері, відсутність уцілілого мистецтва може свідчити про брак коштів на меценатство та просто про малу кількість послідовників. Обмеження Старого Заповіту щодо виробництва різьблених (ідола чи фетиша, вирізьбленого на дереві чи камені) зображень (див. також Ідолопоклонство та християнство), можливо, також обмежували християн від створення мистецтва. Християни, можливо, виготовляли або купували мистецтво з язичницькою іконографією, але надавали йому християнського значення, як вони це зробили пізніше. Якби це сталося, «християнське» мистецтво не відразу можна було б впізнати як таке.
Раннє християнство використовувало ті ж засоби мистецтва, що й навколишня язичницька культура. Ці носії включали фреску, мозаїку, скульптуру та ілюмінацію рукописів. Ранньохристиянське мистецтво використовувало не лише римські форми, а й римські стилі. Пізня класика включала пропорційне зображення людського тіла та імпресіоністичне зображення простору. Пізній класичний стиль можна побачити в ранньохристиянських фресках, таких як фрески в Римських катакомбах, які містять більшість зразків найдавнішого християнського мистецтва.
Ранньохристиянське мистецтво та архітектура адаптували римські мистецькі мотиви та надали нового значення тому, що було язичницькими символами. Серед використаних мотивів були павич, виноград справжній і «Добрий пастир». Ранні християни також розробили власну іконографію; наприклад, такі символи, як риба (іхтіс), не були запозичені з язичницької іконографії.
Учені зазвичай поділяють ранньохристиянське мистецтво на два періоди: до і після Міланського едикту 313 року, який приніс так званий Тріумф Церкви за часів Костянтина, або Першого Нікейського собору 325 року. Попередній період називають доконстянтинівським або донікейським періодом і після нього періодом Перших семи Вселенських соборів. Таким чином, кінець періоду раннього християнського мистецтва, який історики мистецтва зазвичай визначають як 5-7 століття, є значно пізнішим, ніж кінець періоду раннього християнства, як зазвичай визначають теологи та історики церкви, який частіше вважається закінченим за Костянтина, близько 313—325 років.
Символи
Під час гонінь на християн у Римській імперії християнське мистецтво було обов'язково та навмисно прихованим і двозначним, використовуючи образи, які були схожі на язичницьку культуру, але мали особливе значення для християн. Найдавніші твори християнського мистецтва, що збереглися, походять з кінця 2-го до початку 4-го століть на стінах християнських гробниць у катакомбах Риму. З літературних свідчень цілком можливо, що ікони панно зникли, як і майже весь класичний живопис. Спочатку Ісус був представлений опосередковано символами -піктограмами, такими як Іхтіс (риба), павич, Агнець Божий або якір (Лабарум або Chi-Rho були пізнішими розробками). Пізніше використовували персоніфіковані символи, зокрема Йону, чиї три дні в череві кита прообразували проміжок часу між смертю та воскресінням Ісуса, Даниїла в лев'ячій ямі або Орфея, який зачаровував тварин. Зображення «Доброго Пастиря», безбородого юнака в пасторальних сценах, що збирає овець, було найпоширенішим із цих зображень і, ймовірно, не сприймалося як портрет історичного Ісуса. Ці зображення мають деяку схожість із зображеннями фігур куросів у греко-римському мистецтві. Примітною є «майже повна відсутність у християнських пам'ятках періоду гонінь простого неприкрашеного хреста», за винятком замаскованої форми якоряMarucchi, Orazio. «Archæology of the Cross and Crucifix.» The Catholic Encyclopedia. Vol. 4. New York: Robert Appleton Company, 1908. 7 Sept. 2018 online. Хрест, який символізує розп'яття Ісуса на хресті, не зображувався явно протягом кількох століть, можливо, тому, що розп'яття було покаранням для звичайних злочинців, а також тому, що літературні джерела відзначали, що це був символ, визнаний виключно християнським, як знак хрест був виготовлений християнами з самого початку.
Поширене уявлення про те, що християнські катакомби були «таємними» або мали приховувати свою приналежність, ймовірно, є помилковим; катакомби були великими комерційними підприємствами, зазвичай розташованими неподалік від головних доріг до міста, існування яких було добре відомо. Неявна символічна природа багатьох ранньохристиянських візуальних мотивів, можливо, мала функцію розсудливості в інших контекстах, але на могилах вони, ймовірно, відображають відсутність будь-якого іншого репертуару християнської іконографії.
Голуб є символом миру і чистоти. Його можна знайти з ореолом або небесним світилом. В одному з найдавніших відомих тринітарних зображень «Престол Бога як тринітарний образ» (мармуровий рельєф, вирізаний в колекції Фонду прусської культурної спадщини), голуб символізує Духа. Він летить над порожнім троном, що символізує Бога, на троні містяться хламида (плащ) і діадема, що символізує Сина. Монограма Chi-Rho, XP, очевидно, вперше використана Костянтином I, складається з перших двох літер імені «Христос» грецькою мовою.
Християнське мистецтво до 313 р
Загальне припущення про те, що раннє християнство було загалом аніконічним, протиставлялося релігійним образам як у теорії, так і на практиці приблизно до 200 року, було оскаржено аналізом ранньохристиянських письмових і матеріальних залишків Пола Корбі Фінні (1994). Він розрізняє три різні джерела ставлення ранніх християн до цього питання: «по-перше, що люди могли мати пряме бачення Бога; по-друге, що вони не могли; і, по-третє, що хоча люди могли бачити Бога, їм краще не дивитися, і їм суворо заборонялося відображати те, що вони бачили». Вони походять відповідно з грецьких і близькосхідних язичницьких релігій, із давньогрецької філософії та з єврейської традиції та Старого Завіту. З усіх трьох, Фінні робить висновок, що «загалом відраза Ізраїлю до священних образів вплинула на раннє християнство значно менше, ніж грецька філософська традиція невидимого божества, визначеного апофатично», таким чином, приділяючи менше уваги єврейському походження більшості перших християн, ніж більшість традиційних розповідей.Finney, viii–xii, viii and xi quoted Фінні припускає, що «причини відсутності християнського мистецтва до 200 року не мають нічого спільного з принциповою відразою до мистецтва, з потойбічністю чи антиматеріалізмом. Істина проста і буденна: християнам бракувало землі та капіталу. Мистецтво вимагає обох. Як тільки вони почали здобувати землю та капітал, християни почали експериментувати зі своїми власними відмінними формами мистецтва».Finney, 108
У церкві Дура-Европос приблизно 230—256 рр., яка перебуває в найкращому стані з уцілілих ранніх церков, є фрески з біблійними сценами, включаючи фігуру Ісуса, а також Христа як Доброго Пастиря. Будівля була звичайним будинком, очевидно переобладнаним під церкву. Найдавніші християнські картини в Римських катакомбах створені за кілька десятиліть тому, і вони являють собою найбільшу колекцію зразків християнського мистецтва доконстянтинівського періоду, із сотнями зразків, що прикрашають гробниці або сімейні гробниці. Багато з них є простими символами, але є численні фігурні картини, на яких зображені оранти або жіночі фігури, що моляться, зазвичай являють померлу особу, або фігури чи скорочені сцени з Біблії чи християнської історії.
Стиль катакомбних розписів і всі декоративні елементи фактично ідентичні катакомбам інших релігійних груп, будь то звичайні язичники, які дотримуються давньоримської релігії, або євреї чи послідовники римських таємничих релігій. Якість живопису низька порівняно з великими будинками багатіїв, які являють інший основний корпус живопису, що зберігся з того періоду, але скорочене зображення фігур може мати виразний шарм. Подібна ситуація спостерігається в Дура-Европос, де оздоблення церкви можна порівняти за стилем і якістю з оздобленням синагоги Дура-Европос і храму Бела (більшої та розкішніше пофарбованої). Принаймні в таких менших місцях, здається, що доступні художники використовувалися всіма релігійними групами. Можливо, розмальовані кімнати в катакомбах були прикрашені в стилі, подібному до найкращих кімнат у будинках заможніших сімей, похованих у них, із християнськими сценами та символами, які замінювали сцени та символи з міфології, літератури, язичництва та еротизму, хоча нам бракує доказів, щоб підтвердити це. Ми дійсно маємо ті самі сцени на невеликих шматочках, таких як кераміка чи скло, хоча рідше з цього доконстянтинівського періоду.
Надавали перевагу тому, що іноді називають «скороченим» представленням, невеликим групам, скажімо, від однієї до чотирьох фігур, які утворювали єдиний мотив, який можна було легко розпізнати як символ конкретного випадку. Ці віньєтки відповідали римському стилю оздоблення приміщень, розташовані у відділеннях за схемою з геометричною структурою (див. галерею нижче). Велику популярність мали біблійні сцени порятунку від смертельної небезпеки; вони представляли як воскресіння Ісуса через типологію, так і спасіння душі померлого. Йона та китBalch, 41 and chapter 6, Жертвоприношення Ісаака, Ной молиться в ковчезі (зображений у вигляді оранти у великій коробці, можливо, з голубом, що несе гілку), Мойсей, що вдаряє об скелю, Даниїл у левиній ямі і Троє юнаків у вогняній печі() були улюбленими, які можна було легко зобразити.
Ранньохристиянські саркофаги були набагато дорожчим варіантом, зроблені з мармуру і часто сильно прикрашені сценами з дуже високим рельєфом, обробленими свердлами. Окремо стоячі статуї, які безсумнівно є християнськими, дуже рідкісні та ніколи не мають великих розмірів, оскільки більш поширені предмети, такі як Добрий Пастир, були символами, привабливими для кількох релігійних і філософських груп, у тому числі християн, і без контексту їх неможливо назвати жодною приналежністю. Як правило, скульптури там, де вони з'являються, досить високої якості. Одна виняткова група, яка виглядає явно християнською, відома як Клівлендські статуетки Йони та Кита і складається з групи невеликих статуеток близько 270, включаючи два бюсти молодої та модно одягненої пари з невідомого місця знахідки, можливо, на території сучасної Туреччини. Інші фігури розповідають історію Йони в чотирьох частинах із Добрим Пастирем; як вони були показані, залишається загадкою.
Зображення Ісуса було добре розвиненим до кінця доконстянтинівського періоду. Його зазвичай зображували в сюжетних сценах, надаючи перевагу новозавітним чудесам і небагатьом сценам із його Страстей. Використовувалося безліч різних типів зовнішності, включно з худорлявою довголицьою фігурою з довгим центральним проділом волоссям, яке пізніше стало нормою. Але на найбільш ранніх зображеннях, як багато, зображено кремезну безбороду фігуру з коротким волоссям у короткій туніці, яку можна ідентифікувати лише за контекстом. На багатьох зображеннях чудес Ісус тримає палицю чи жезл, якими він спрямовує на предмет чуда, як сучасний сценічний фокусник (хоча паличка набагато більша).
Святих можна побачити досить часто, а Петро і Павло, обидва замучені в Римі, певним чином найбільш поширені в тамтешніх катакомбах. Обидва вже мають свій характерний вигляд, що зберігся упродовж усієї історії християнського мистецтва. Інших святих можна не впізнати, якщо на них немає напису. Таким же чином деякі зображення можуть представляти Таємну вечерю або сучасний бенкет агапе.