Кістяні війни — період інтенсивного і безжального змагання з пошуку скам'янілостей та палеонтологічних відкриттів, який тривав під час Золоченого віку історії США та був відзначений гарячим суперництвом між Едвардом Дрінкером Копом з у Філадельфії та Отніелом Чарльзом Маршем з при Єльському університеті. Обидва палеонтологи використовували нечесні методи в спробах перевершити один одного, вдаючись до хабарництва, крадіжок та знищення кісток. Кожен з них також намагався зруйнувати репутацію свого суперника та припинити його фінансування, атакуючи його в наукових публікаціях.
Пошуки скам'янілостей привели двох палеонтологів на захід, до багатих у Колорадо, Небрасці та Вайомінгу. З 1877 по 1892 рік вони використовували свої багатства та вплив для фінансування власних експедицій та експедицій професійних мисливців за скам'янілостями. До кінця Кістяних воєн обидва чоловіки витратили всі свої кошти в гонитві за першістю в палеонтології.
Коп та Марш були фінансово та соціально зруйновані своїми спробами випередити один одного та зганьбити супротивника, але вони зробили важливий внесок у науку палеонтологію та дали значний матеріал для подальшої роботи — обидва вчені залишили після своєї смерті багато нерозкритих ящиків зі скам'янілостями. Зусилля цих двох чоловіків привели до відкриття та опису понад 136 нових видів динозаврів. В результаті «Кістяні війни» призвели до розширення знань про давнє життя та викликали інтерес громадськості до динозаврів, що призвело до продовження пошуків скам'янілостей у Північній Америці в наступні десятиліття. Про цей період інтенсивного пошуку скам'янілостей було написано багато історичних книжок та створено інших художніх адаптацій.
Історія
Передісторія Спочатку стосунки між Едвардом Дрінкером Копом і Отніелом Чарльзом Маршем були дружніми. Вони зустрілися в Берліні в 1864 році, провели разом кілька днів і навіть назвали нові види на честь один одногоDodson.. З часом їхні стосунки зіпсувалися, частково через різницю в їхніх характерах: Коп був відомий своєю агресивною і запальною вдачею; Марш був повільнішим, більш методичним та інтровертним. Обидва були сварливі й недовірливіBryson, 92.. Вони також мали розбіжності в наукових поглядах: Коп був впертим прихильником неоламаркізму, тоді як Марш підтримував теорію Чарльза Дарвіна про еволюцію шляхом природного добору. Навіть у найкращі часи обидва чоловіки були схильні дивитися один на одного звисока. Як казав один спостерігач, «Шляхетний Едвард, можливо, вважав Марша не зовсім джентльменом. Вчений Отніель, ймовірно, вважав Копа не зовсім професіоналом».
Коп і Марш походили з дуже різних середовищ. Коп народився в заможній і впливовій квакерській родині у Філадельфії. Хоча його батько хотів, щоб його син працював фермером, Коп вирішив стати натуралістомLimerick, et al., 7.. У 1864 році, уже бувши членом , Коп став професором зоології у та приєднався до в його експедиціях на захід. Натомість Марш виріс у бідній родині, що походила з Локпорта в штаті Нью-Йорк. Йому допомагав багатий дядько-філантроп Preston, 60.. Марш переконав свого дядька побудувати та призначити його керівником музею. Спадок, який він отримав від Пібоді після його смерті у 1869 році, забезпечив Отніела фінансами, хоча, частково через суворі погляди Пібоді на шлюб, Марш за своє життя так і не одруживсяBryson, 93..
Одного разу двоє вчених вирушили в експедицію зі збору скам'янілостей до Копових мергелевих кар'єрів у Нью-Джерсі, де знайшов голотип гадрозавра (Hadrosaurus foulkii), динозавра, описаного палеонтологом Джозефом Лейді (під керівництвом якого Коп вивчав порівняльну анатомію). Це була одна з перших знахідок динозаврів в Америці, і кар'єри все ще були багаті на скам'янілості. Попри те, що два вчених розійшлися дружньо, Марш таємно підкупив управителів шахти, щоб вони надіслали майбутні знахідки скам'янілостей йому, а не Копу. Палеонтологи почали атакувати один одного в газетних публікаціях, і їхні особисті стосунки погіршилисяPreston, 61.. Марш принизив Копа, зазначивши, що його реконструкція еласмозавра (Elasmosaurus platyurus) була помилковою, і що Коп помістив на ній голову там, де мав би бути хвіст. Принаймні так стверджував сам Марш через 20 роківMarsh., хоча незабаром після цих подій виправлену реконструкцію опублікував саме ЛейдіLeidy.. Коп, своєю чергою, розпочав експедицію до кістяних пластів у Канзасі та Вайомінгу, яких Марш вважав своєю власністю, що ще більше зіпсувало їхні стосункиPenick..
1872—1877: Ранні експедиції У 1870-х роках професійна увага Копа та Марша була спрямована на американський Захід, з якого надходили відомості про знахідки великих скам'янілостей. Використовуючи свій вплив у Вашингтоні, Коп отримав посаду в Геологічній службі США під керівництвом Фердінанда Гайдена. Хоча посада не передбачала зарплати, вона давала Копу чудову можливість збирати скам'янілості на Заході та публікувати свої знахідки. Схильність Копа до драматургії влаштовувала Гайдена, якому необхідно було справити враження на громадськість за допомогою офіційних звітів. У червні 1872 року Коп вирушив у свою першу особисту експедицію, маючи намір дослідити еоценові кісткові пласти у Вайомінгу. Це призвело до конфлікту між Копом, Гайденом і Лейді. Саме Лейді до цього отримував скам'янілості із колекції Гайдена, доки до справи не приєднався Коп, і тепер Коп шукав скам'янілості на території Лейді — у той самий час, коли Лейді мав займатися тим самимThomson, 217.. Гайден спробував загладити ситуацію в листуванні з Лейді: Я просив його не лізти на те поле, що ти туди їдеш. Він посміявся над думкою про обмеження в доступі до будь-якої місцевості та сказав, що має намір поїхати, незалежно від того, допомагаю я йому чи ні. Мені дуже хотілося заручитися співпрацею такого працівника, це було б честю для мого корпусу. Я не можу нести відповідальність за сферу, яку він вибрав, оскільки я не плачу йому зарплату та не покриваю його витрат. Таким чином, ви побачите, що, попри те, що конкурувати з іншими неприємно, це здається майже необхідністю. Можу вам поспівчувати.
Коп разом з родиною вирушив до Денвера, тим часом як Гайден намагався утримати його і Лейді від проведення палеонтологічної розвідки в одному районі. Слідуючи підказці геолога , Коп також мав намір перевірити повідомлення про кістки, знайдені Міком біля залізничної станції Блек-Баттс. Він знайшов це місце та кілька скелетних решток динозавра, якого він назвав Agathaumas sylvestrisThomson, 218.. Вважаючи, що він отримав повну підтримку Гайдена на проведення експедиції, Коп відправився у у червні, лише щоб виявити, що там не було людей, возів, коней та спорядження, яких він очікував. Коп власним коштом найняв команду, яка складалася з двох водіїв, кухаря та провідникаWestern History Association, 56., а також включала трьох чоловіків з Чикаго, які хотіли вчитися у ньогоThomson, 219.. Як виявилося, двоє людей Копа насправді працювали на Марша. Коли суперник-палеонтолог дізнався, що його власні люди отримують гроші від Копа, він розлютився. У той час як чоловіки намагалися запевнити Марша, що вони все ще працюють на нього (один з них стверджував, що він погодився працювати на Копа, щоб відвести його від місць, де трапляються гарні скам'янілості), частина з них приєдналася до КопаThomson, 221—222.. Експедиція Копа проходила через нерівну місцевість, яку до цього досліджував лише Гайден, і він відкрив десятки нових видів. Тим часом один із людей Марша випадково надіслав Копу частину його зразків. Отримавши скам'янілості, Коп відправив їх назад до Марша, але цим завдав ще більшої шкоди їхнім стосункамThomson, 225—228..
У 1872 році Коп і Марш припинили удавати будь-яку люб'язністьWilford, 87., а навесні 1873 року між ними почалася відкрита ворожнечаThomson, 229.. Разом з тим Лейді, Коп і Марш здійснювали великі палеонтологічні відкриття, досліджуючи викопних ящерів та ссавців, знайдених у кістяних пластах Заходу. Палеонтологи мали звичку робити поспішні телеграми на схід з описом своїх знахідок, публікуючи повніші звіти лише після повернення з експедицій. Серед нових зразків, описаних чоловіками, були Uintatherium, Eobasileus, , Dinoceras та Tinoceras. Проблема полягала в тому, що багато з цих знахідок не відрізнялися одна від одної; фактично Коп і Марш знали, що деякі зі скам'янілостей, які вони збирали, вже були знайдені іншимиThomson, 235.. Як виявилося, багато назв Марша були дійсними, тоді як назви Копа ні. Марш також відніс новий вид до нового ряду ссавців Cinocerea. Коп був принижений і безсилий зупинити відкриття суперника. Замість цього він опублікував широке аналітичне дослідження, де запропонував новий план класифікації еоценових ссавців, у якому він відкинув роди Марша на користь своїх власних. Марш залишався непохитним і продовжував стверджувати, що всі назви, які Коп дав новим видам Dinocerata були неправильнимиThomson, 237..
Поки вчені сперечалися щодо біологічної класифікації, вони повернулися на Захід за новими скам'янілостями. У 1873 році Марш з великою групою з тринадцяти студентів, які супроводжували його, під охороною загону солдатів, які хотіли племені сіу, здійснив експедицію за підтримки Єльського університету. Через занепокоєння з приводу його попередніх експедицій, які були занадто дорогими, Марш змусив студентів самостійно оплачувати дорогу, і в результаті експедиція коштувала Єльському університету лише $1857.50, що набагато менше, ніж $15,000 (понад $200,000 за сучасним курсом), які Марш вимагав за попередню експедицію. Ця експедиція виявилася останньою для Марша: протягом решти Кістяних воєн Марш вважав за краще заручатися послугами місцевих колекціонерів. Хоча у нього вже було достатньо скам'янілостей, щоб досліджувати їх роками, апетит вченого зроставThomson, 245.. Того сезону Коп був навіть більш плідним у колекціонуванні, ніж у 1872 році, хоча схильність Марша підтримувати місцевих колекціонерів означала, що у Бріджері його суперник був персоною нон ґрата. Втомившись від роботи під керівництвом Гайдена, Коп знайшов оплачувану роботу в Корпус інженерів армії, але робота на федеральну організацію обмежувала його; у той час як Копу доводилося брати участь в інспекціях, Марш міг збирати скам'янілості там, де йому заманетьсяThomson, 250..
У середині 1870-х років обидва вчені звернули увагу на Територію Дакота, де в горах Блек-Гіллс посилило напруженість корінних американців у відносинах зі Сполученими Штатами. Марш, бажаючи скам'янілостей, знайдених у цьому регіоні, вплутався у відносини між армією та індіанцямиThomson, 264.. Щоб заручитися підтримкою Червоної Хмари, вождя сіу, Марш пообіцяв йому заплатити за зібрані скам'янілості, а також те, що коли він повернеться до Вашингтона, то лобіюватиме розв'язання проблеми щодо неналежного поводження з сіу. Зрештою, Марш вислизнув із табору і, згідно з його власними (можливо романтизованими) розповідями, від'їхав разом з возами, завантаженими скам'янілостями, перш ніж до нього прибула група вороже налаштованих міннеконжуThomson, 267.. У Вашингтоні він і справді виступав від імені вождя Червоної Хмари перед Департаментом внутрішніх справ та перед президентом Уліссом Грантом, хоча його мотиви могли полягати в тому, щоб зробити собі ім'я, виступаючи проти непопулярної адміністрації ГрантаThomson, 269.. До 1875 року Коп і Марш призупинили колекціонування, відчуваючи фінансову напругу та потребу каталогізувати свої знахідки, але нові відкриття повернуть їх на Захід ще до кінця десятиліттяThomson, 271..
1877—1892: Знаходження Комо-Блаффу У 1877 році Марш отримав листа від , шкільного вчителя з Голдена в штаті Колорадо. Лейкс повідомив, що під час походу в гори поблизу міста Моррісон він та його друг Х. С. Беквіт виявили масивні кістки, вмуровані в скелю. Далі Лейкс повідомив, що ці кістки — це «мабуть, хребець і плечова кістка якогось гігантського ящера». Очікуючи відповідь Марша, Лейкс викопав більше «велетенських кісток» і відправив їх до Нью-Гейвена. Оскільки Марш не поспішав з відповіддю, Лейкс також надіслав партію кісток Копу.