Мартоно́ша (колишня назва — Восьма рота) — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Населення становило 1500 осіб у 2023 році. Колишній центр Мартоноської сільської ради, центр Мартоніського старостинського округу (Мартоноша, Кам'янка, Костянтинівка, Котівка, Ганнівка).

Географія

Село розташоване в долині Великої Висі та її невеликої майже пересохлої притоки. Відстань до районного центру — 13 км.

Західна околиця села розташована на крутому схилі узгір'я, внизу якого знаходиться глибокий яр — Яремина балка.

Історія

Археологія

Поблизу села досліджено кілька курганів бронзової доби (II тис. до н. е.) та скіфського часу (VI—III ст. до н. е.).

XVIII століття

В 1702 році на місці сучасної Мартоноші в Яреминому байраці була пасіка новомиргородського козака Андрія Лебединця.

Село було засноване в середині XVIII століття вихідцями з Балкан; переважну частину подальших переселенців сюди становили молдовани. У 1752–1764 роках тут знаходилась Восьма рота новосербського кінного Гусарського полку. Фактичне заселення села відбулось в 1753 р. Інші назви села: Єреминобальський шанець, Мартонош (сербський аналог — Мартонош).

Станом на 1772 рік, у шанці Мартоноші існувала дерев'яна однопрестольна Георгіївська церква, цілопарафіяльним настоятелем якої з 1759 року був священник Леонтій Савин. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню.

XIX—XX століття 1859 року у власницькому селі Мартоноша (Восьма Рота) Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало (1167 чоловічої статі та 944 — жіночої), налічувалось 296 дворових господарства, існувала православна церква.

Станом на 1886 рік у селі Новомиргородської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкала 3221 особа, налічувалось 643 дворових господарства, існували православна церква, школа та лавка.

За даними 1894 року у селі, центрі Мартоноської волості, мешкало (2117 чоловічої статі та 1990 — жіночої), налічувалось 753 дворових господарств, існували православна церква, церковно-парафіяльна школа на 61 хлопчика, 6 лавок, штофна лавка, гуртовий склад вина й спирту.

.

Мешканці Мартоноші взяли активну участь у Канізькому повстанні 1918 року.

На фронтах Другої світової війни воювали 610 мартонісців, 105 з яких загинули, а 145 були нагороджені орденами й медалями. В часи окупації місцевими підпільниками було вбито гебісткомісара. Одна з вулиць села названа іменем Григорія Некори — партизанського зв'язкового, очільника підпільної групи, вбитого гестапівцями в Новомиргороді 16 березня 1943 року.

Бої за звільнення села тривали у лютому—березні 1944 року. Під час них 70 мартонісців виконували функції провідників розвідувальних груп.Мартоноша на derevushka.org.ua

1968 року під керівництвом Степана Кожум'яки в селі було зведено міст через балку на автошляху Новомиргород — Кропивницький.

Населення

На 1757 рік в селі Мартоноша проживало 133 особи.

В 1886 році у селі у 643 дворах мешкала 3221 особа.

У роки Голодомору 1932–1933 років населення Мартоноші зменшилось з близько 4,5 тисяч до 152 чоловік.Кожум'яка С. Із днів неволі. Спогади / Літературний запис М. Суржка // «Червона зірка», № 22 (8115) від 05.06.1996

В 1940 році в селі проживало 990 працездатних осіб, загальна кількість — близько 2300 чоловік.

В 1970 році населення Мартоніської сільської ради становило 2615 осіб.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1809 осіб, з яких 847 чоловіків та 962 жінки.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1552 особи.

Значний відсоток мешканців села становлять молдовани, що в побуті й досі користуються молдовською мовою.

Динаміка населення18591886189418971928193319702001 2111 3221 4107 4595 5609 152 2615 1554

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 68,60 % молдовська 29,99 % російська 1,42 %

Інфраструктура

В селі знаходиться Мартоніський ліцей, дитячий садок, сільський будинок культури, клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, поліцейська станція, молитовний дім МСЦ ЄХБ та кілька магазинів.

Сільське господарство

СТОВ «Степове» СТОВ «Правда», та інші.

Транспорт

Більшість вулиць Мартоноші асфальтовані. Через село проходить міжрайонна автомобільна дорога .

Регулярні перевезення здійснюють рейсові автобуси сполученням:

Новомиргород—Кропивницький Капітанівка—Кропивницький

Вулиці

У Мартоноші налічується 17 вулиць та 2 провулки:

Вербний пров. Висока вул. Зелена вул. Дружби вул. Козацька вул. Вишнева вул. Лесі Українки вул. Шевченка вул. Миру вул. Молодіжна вул. Набережний пров. Некори Григорія вул. Перемоги вул. Правди вул. Кам'яниста вул. Садова вул. Стегаря Олександра вул. Калинова вул. Шосейна вул.

Фотогалерея

<small>Сільська рада<small>Мартоніський ліцей<small>Будинок культури<small>Клуб<small>Молдовський будинок

Пам'ятки

До нашого часу поблизу Мартоноші зберігся прикордонний рів, який місцеві мешканці називають «Турецьким валом».Дмитрієв В. Серби в Україні

Пам'ятники

НазваРозташуванняДата встановленняФотоКороткі відомостіВоїнам, загиблим в роки Другої Світової Війни,меморіалпо вул. Миру, у центрі селаУ братській могилі біля пам'ятника поховано 38 радянських солдат-вихідців з села; імена 31 з них вказані на могильних плитах. На меморіальних стелах розміщені фотографії всіх загиблих воїнів-вихідців з села.Радянських воїнів,братська могилав сільському паркуУ братській могилі поховано 32 радянських солдат, що загинули під час звільнення села у 1944 році; імена 22 з них вказані на плиті під пам'ятником.Розстріляним євреям,пам'ятний знакбіля Великого урочища (Яреминої балки)Пам'ятний знак на місці масового розстрілу близько 250 євреїв зі Златопільського гетто.Мирних мешканців села,братська могилапо вул. Перемоги, поблизу олійніУ братській могилі на місці страти в період німецької окупації поховано 6 селян Мартоноші.Володимиру Леніну та Максиму Горькому,пам'ятникпо вул. Миру, біля будинку культури (демонтовано)Стегарю Олександру Сергійовичу,меморіальна дошкана фасаді Мартоніського ліцеюПам'ятна дошка встановлена на місцевій школі, де навчався лейтенант О. С. Стегарь (1958–1981), який загинув в Афганістані.

Відомі люди

Гамаза Віталій Леонідович ( 1926) — різьбяр, заслужений майстер народної творчості УРСР з 1984 року. Гладкий Дмитро Спиридонович — молдовський радянський державний та партійний діяч. Геврасієв А. М. — генерал-лейтенант артилерії. Радул М. М. — молдовський географ, член-кореспондент АН МРСР. Симонова-Царалунга В. П. — кандидат біологічних наук. Патратьєв А. Г. — кандидат технічних наук.

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Кіровоградська область)

Примітки

Посилання Погода в селі Мартоноша