Ярославна Галицька — українська принцеса, угорська королева, одружена з угорським королем Стефаном III. Вона була донькою галицького князя Ярослава Осмомисла. Одруження відбулося в 1167 році.
Біографія
Українська принцеса Ярославна Галицька донька князя галицького Ярослава Осмомисла угорська королева, дружина угорського короля Стефана ІІІ Династичні шлюби між правлячими домами Русі та Центральної Європи становлять один із найважливіших напрямів дослідження міжнародних відносин XII століття. Водночас далеко не всі такі союзи підтверджені сучасними їм джерелами.
Угорська королева До найбільш дискусійних належить питання про можливий шлюб доньки галицького князя Ярослава Осмомисла з угорським королем Стефаном III, у 1167 році. У науковій літературі ця князівна нерідко фігурує під умовним іменем «Ярославна Галицька».
Проте її ім’я не засвідчене в руських літописах, а питання самого шлюбу залишається предметом тривалої історіографічної дискусії. Жодне з відомих київських чи угорських джерел XII століття не повідомляє прямо про шлюб Стефана III з донькою Ярослава Осмомисла. Водночас літописна традиція підтверджує, що Ярослав Осмомисл мав кількох дітей, хоча далеко не всі вони названі поіменно.
Гіпотеза про існування Ярославни Галицької сформувалася переважно в генеалогічній літературі XIX століття. Її прихильники виходили з кількох міркувань:
* активних дипломатичних контактів між Галичем та Угорщиною;
* прагнення Ярослава Осмомисла зміцнити міжнародне становище свого князівства;
* відомостей про заручини доньки Ярослава Осмомисла з угорським принцом Бейлою (майбутнім Бейлою III) у 1167 р., які не завершилися шлюбом після зміни політичної ситуації. Саме останній факт іноді ставав підставою для припущення, що до цього міг існувати інший матримоніальний проєкт за участю Стефана III. Однак прямих доказів такого шлюбу немає.
Наукова дискусія Українські дослідники загалом дотримуються обережної позиції. Петро Толочко, Леонтій Войтович, Олександр Головко та інші медієвісти наголошують на недостатності джерельної бази для категоричних висновків щодо існування Ярославни як історично встановленої особи. Водночас українська історіографія визнає, що політичні зв’язки між Галицьким князівством та Арпадами були надзвичайно активними, а матримоніальні союзи становили важливу складову зовнішньої політики Ярослава Осмомисла. Угорські дослідники також не вважають шлюб Стефана III з галицькою князівною доведеним. Праці Gyula Kristó, Ferenc Makk, Pál Engel та Márta Font не містять категоричного твердження про існування такого шлюбу. Натомість вони акцентують увагу на заручинах доньки Ярослава Осмомисла з Бейлою — молодшим братом Стефана III, які є значно краще документованими. У сучасній угорській медієвістиці ця проблема розглядається як одна з можливих, але недоведених реконструкцій.
Прихильники гіпотези посилаються на:
* активну русько-угорську дипломатію другої половини XII ст.;
* політичну доцільність союзу між Арпадами та Ростиславичами;
* неповноту руських літописних повідомлень про дочок Ярослава Осмомисла.
Противники гіпотези наголошують на тому, що:
* жодне сучасне подіям джерело не згадує такого шлюбу;
* ім’я «Ярославна» є умовною реконструкцією;
* сучасні дослідження вважають достовірно засвідченими лише заручини доньки Осмомисла з Бейлою, які не завершилися шлюбом.
Попри відсутність остаточного вирішення питання, ця проблема має важливе значення.
По-перше, вона демонструє складність реконструкції династичних зв’язків XII століття.
По-друге, вона засвідчує високий міжнародний авторитет Галицького князівства в період правління Ярослава Осмомисла.
По-третє, вона підтверджує необхідність критичного аналізу генеалогічних схем XIX–XX століть, які нерідко виходили за межі того, що дозволяє встановити джерельна база.
Гіпотеза про Ярославну Галицьку є одним із найцікавіших дискусійних питань історії русько-угорських відносин XII століття. Аналіз джерел свідчить, що сучасна історична наука не має достатніх підстав для визнання історично доведеним шлюбу доньки Ярослава Осмомисла зі Стефаном III. Водночас існування матримоніальних планів між Галицьким князівством і династією Арпадів підтверджується відомостями про заручини доньки Ярослава Осмомисла з майбутнім королем Бейлою III. Тому образ Ярославни Галицької слід розглядати як історіографічну реконструкцію, що відображає спроби пояснити дипломатичні контакти Русі та Угорщини другої половини XII століття, а не як беззаперечно встановлений історичний факт
Родовід
Примітки