Чорносошні селяни — категорія тяглих людей в Московії та Росії в XV—XVII ст.
На відміну від селян-кріпаків, чорносошні селяни не були особисто залежними, а тому несли тягло не на користь поміщиків, а на користь Російської держави. Земля становила хіба що власність чорноношного селянина; він міг віддавати її в заставу і продавати, але з умовою, щоб покупець тягнув у общинні розруби та розмітки або одразу сплатив усі общинні мита, оббілив ділянку.
Жили переважно на малоосвоєних околицях країни із суворим кліматом, а тому часто змушені були займатися полюванням, рибальством, хутровим промислом, збиранням та торгівлею. Особливо багато чорноносних селян було у Помор'ї та Сибіру. Історично найбільш численними (до 1 млн осіб до початку XVIII ст.) чорношосні селяни були в Помор'ї («Блакитна Русь»), яке не знало кріпосного права. Це дозволило чорносошникам рано включитися у зовнішню торгівлю із країнами Заходу через Архангельськ.
У XVIII ст. увійшли до складу державних селян.
Література
Швейковская, Е. Н. Государство и черносошные крестьяне России XVII в. — автореферат диссертации