Францішек Бєлінський гербу Юноша (1683 — 8 жовтня 1766, Варшава) — державний діяч Речі Посполитої, чашник великий коронний (1713—1725), підскарбій земель Прусських (1714—1738), Хелмінський воєвода (1725—1732), маршалок надвірний (1732—1742) і великий коронний (1742—1766); староста мальборкський, тухольський, черський, ґарволінський, бродницький, ґруєцьке, осєцький, міраховський, ковалевський, пільзненський і рогатинський. Кавалер Ордену Білого Орла.

Життєпис Народився Францішек 1683 року в сім'ї на той час старости млавського, мальборкського та осєцького Казімєжа Людвіка Бєлінського та Людвіки Марії з Морштинів. Мав 2 братів — Яна та Міхала, та 4 сестер — Катажину, Урсулу, Терезу й Маріанну.

1705 року титулувався старостою мальборкським і тухольським, 1710 року був призначений від короля Августа II депутатом на Генеральній раді Варшавській. 1713 року після смерті батька отримав, зокрема, черське та ґавролінське староства. Цього ж року був призначений на посаду чашника великого коронногоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 35.. Від 1 серпня 1714 року по, орієнтовно, 18 грудня 1738 року обіймав посаду підскарбія земель ПрусськихUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. V: Pomorze — Prusy Królewskie, Zeszyt 2: Urzędnicy Prus Królewskich XV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Mikulski; Wrocław, Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1990, s. 143.. Разом із цією посадою отримав староство бродницьке з містом Лідзбарком, а через рік — грамоту про призначення очільником панцерної хоругви та староство ґруєцьке.

1717 року Францішек Бєлінський був призначений комісаром до Трибуналу скарбового коронного в Радомі, обирався послом на сейм 1719/1720 роківUrszula Kosińska, Sejm 1719—1720 a sprawa ratyfikacji traktatu wiedeńskiego, Warszawa 2003, s. 272. та 1722 рокуTeka Gabriela Junoszy Podoskiego, t. II, Poznań 1855, s. 204. від Черської землі. 28 грудня 1725 року став Хелмінським воєводоюUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. V: Pomorze — Prusy Królewskie, Zeszyt 2: Urzędnicy Prus Królewskich XV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Mikulski; Wrocław, Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1990, s. 78.. 1728 року був обраний маршалком Трибуналу скарбового коронного, після матері одідичив осєцьке староство.

Францішек Бєлінський через шлюб із донькою донькою підскарбія великого коронного Яна Єжи Пшебендовського зблизився з «Фамілією» Чорторийських. Це приносить йому значні вигоди, а саме — нагородження близько 1730 року Орденом Білого орла, посідання староств міраховського та ковалевського. 18 квітня 1732 року він обійняв посаду маршалка надвірного коронногоUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 89.. Відзначився вмінням підтримувати порядок у столиці та суворим дотриманням судових повноважень при особі монарха, нещадною боротьбою зі злочинами та порушеннями спокою королівської резиденції.

Після смерті Августа II, надвірний маршалок опинився в одному таборі з Чорторийськими, на боці Станіслава Лещинського. Він був членом генеральної конфедерації, створеної 27 квітня 1733 року на конвокаційному сейміKonfederacya generalna omnium ordinum Regni et Magni Ducatus Lithuaniae na konwokacyi generalney Warszawskiej uchwalona […] 27 (słow. […] kwietnia […] 1733, s. 35.. Під час елекції цього ж року став суддею Генерального каптурового судуPorządek na Seymie Walnym elekcyi między Warszawą a Wolą dnia 25 Sierpnia roku Pańskiego 1733 postanowiony, s. 2.Actum in Curia Regia Varsaviensi 1733 sub tempus moderni interregni, feria tertia in crastino festi S. Matthaei Apostoli et Evangelistae anno Domini 1733, s. 2..

Після падіння Ґданська Бєлінський разом із братом Міхалом перебував у в'язниці до серпня 1734 року, після чого разом із провідниками «Фамілії» присягнув Августу III. 1735 року підписав ухвалу Генеральної Ради Варшавської конфедерації 1733 рокуUchwała Rady Generalnej Konfederacji, 1735, s. 20.. 10 липня 1737 року підписав у Всхові конкордат із ВатиканомVetera monumenta Poloniae et Lithuaniae gentiumque finitimarum historiam illustrantia maximam partem nondum edita ex tabulariis Vaticanis, deprompta collecta ac serie chronologica disposita. T. 4, Ab Innocentio PP. XII usque ad Pium PP. VI 1697—1775.P.1-2, wydał Augustyn Theiner, Rzym 1864, s. 127..

21 травня 1742 року Францішек Бєлінський став маршалком великим короннимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 81., отримав також пільзненське та рогатинське староства. Як відповідальний за благоустрій Варшави, він керував її розбудовою та упорядкуванням. 1742 року очолив Комісію Брукову, створену з метою покращення санітарного стану столиці. 1743 року він заснував муніципальний табір і видав суворі розпорядження, що примушували мешканців дотримуватися чистоти. 1761 року він отримав королівський привілей на організацію лотереї, кошти від якої призначалися для Комісії Брукової. Багато зусиль маршалок приклав для забудови столиці цегляними будинками. Завдяки його зусиллям сейм 1764 року заборонив ремонт дерев'яних будівель і наказав знести ті, що загрожували безпеці сусідніх будинків. Щоб жителям було легше будувати цегляні будинки, він оголосив «податок на мулярів, теслярів, пилярів і бруківників», якого треба було суворо дотримуватися. Бєлінський також видав постанови про захист міста від пожеж. 5 лютого 1752 року видав у Отвоцьку-Великому документ для Острува-Велькопольського, яким, як прийнято вважати, була заснована перша в Польщі професійна пожежна бригада. Завдяки діяльності Комісії, до 1762 року на більшості найважливіших вулиць міста була покладена бруківка. На знак вдячності за успішно виконану місію по мощенню вулиць, маршалок власним коштом поставив на перехресті Трьох Хрестів статую святого Яна Непомуцького, яка збереглася донині. 1756 року він став фундатором барокового костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в місті Ґура-Кальварія, збудованого за проєктом Якуба Фонтани. 1757 року створив біля Варшави юридику Бєліно (тепер частина середмістя біля площі Яна Генрика Домбровського). Варшавська вулиця Маршалковська, яка була закладена в цьому районі, була названа 1770 року на честь Бєлінського, від маршалківських посад, які він обіймав. Окрім успадкованого палацового комплексу в Отвоцьку-Великому, він також збудував палац на перетині вулиць Маршалковської та Крулєвської, який проіснував до початку XX століття

Наприкінці 1740-х років почав підтримувати придворну республіканську фракцію (гетьманської партії)Henryk Schmitt, Dziej panowania Stanisława Augusta, t. I, Lwów 1886, s. 104.. На початку 1750-х років підтримав шляхту в її суперечках із католицькими ієрархами щодо відміни десятини. Зокрема, завдяки Бєлінському черська та лівська шляхта домоглася скасування своєї залежності від церковних судів у майнових справах, чим пізніше скористалися шляхтичі з інших воєводств.

7 травня 1764 року Францішек Бєлінський підписав маніфест, який визнавав нелегальним конвокаційний сейм 1764 року, що відбувався за присутності та впливу російських військMateriały do dziejów bezkrólewia po śmierci Augusta III i pierwszych lat dziesięciu panowania Stanisława Augusta Poniatowskiego, t. I Lwów 1857, s. 45–49..

Францішек Бєлінський помер у Варшаві 8 жовтня 1766 року. Значну частину вакантних старостинських посад передав своїм племінникам та Станіславу. Тіло поховали в Черську, де він побудував ратушу та костел.

Сім'я На початку січня 1730 року одружився з донькою підскарбія великого коронного Яна Єжи Пшебендовського, колишньою дружиною Новогрудського воєводи, князя Яна Міколая Радзивілла, Доротою Генрієтою (Генрікою) ( 1755). Спільних дітей не мали.

Примітки

Джерела Helena Waniczkówna, Bieliński Franciszek h. Junosza, [W:] Polski Słownik Biograficzny. T. 2: Beyzym Jan — Brownsford Marja, Kraków: Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936, s. 47–50. Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków, 1989, ISBN 83-04-03291-0.

Посилання Генеалогія Бєлінських Публікації Францішека Бєлінського в бібліотеці Polona Францішек Бєлінський на Warszawikii