Станіслав Чу(о)пурна(о) Роді(и)мович (, 1411) — державний діяч, дипломат Великого князівства Литовського, маршалок двірський (1395—1407) і земський (1407—1411) великого князя литовського Вітовта.
Життєпис Походив із литовського боярського роду. Мав брата, вількомирського старосту , та племінника, ковенського старосту . Можливо також, їхніми родичами були впливові на той час урядники — солечницький і віленський староста Альберт МонивидПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пеакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск : Інбелкулт, 2014. — С. 175, 239..
У орденських описах доріг є відомості за 1385—1387 роки про маєток Чупурни «» неподалік від Солечників, імовірно в сучасному селі Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пеакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск : Інбелкулт, 2014. — С. 84-85, 95.. Він володів також маєтком у самих Солечниках, будинками у Віленському замку та КовніПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пеакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 146, 313..
Вперше Станіслав Чупурна згадується у наданні Вітовта Віленській катедрі 2 лютого 1395 рокуПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пеакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск : Інбелкулт, 2014. — С.84, 313 як двірський маршалок () господаряПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пеакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 155.Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 80.. Очевидно, він був близьким соратником князя, брав участь у переважній більшості подій разом із ним і, особливо на початку його правління як «найвищого князя литовського» (від 1401 року), разом із Альбертом Монивидом, був чи не найвпливовішим у оточенні правителяПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пеакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 174..
12 жовтня 1398 року Чупурна засвідчив підписання Салінського договору з Тевтонським орденом. 1401 року був одним із авторів і підписантів Віленсько-Радомської унії з Королівством ПольськимCodex epistolaris Vitoldi Magni Ducis Lithuaniae 1376—1430, s. Kraków 1882, s. 73. . До документа Вітовта для ордену від 14 жовтня цього ж року прикріпив печатку з гербом, що не належить до польської геральдичної традиції та руським надписомSemkowicz W. Braterstwo szlachty polskiej z bojarstwem litewskiem w unii Horodelskiej 1413 roku // Polska i Litwa w dziejowym stosunku. — Kraków, 1914. S. 411.Алёхна Дайліда. Пачаткі Вялікага княства Літоўскага: ад стварэння да Крэўскай уніі. — Менск, 2019. — С. 60, 78.:
ЧОПУРНО • РОДИМОВИЧА
Станіслав Чупурна був одним із відповідальних за дипломатичні зв'язки з Тевтонським орденом. Він декілька разів їздив із посольствами до великого магістра ордену Конрада фон Юнгінгена (1400, 1401, 1405, 1407). Імовірно, вони підтримували дружні відносиниПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пеакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 314..
1404 року разом із Альбертом Монивидом і Яном Сунігайлом виступив посередником при укладенні перемир'я між жемайтами і орденомПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пеакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 262, 308, 314..
13 січня 1407 року Станіслав Чупурна вперше виступає в документі з титулом маршалка Литовської земліUrzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 71.. З переписки орденських урядників від травня 1407 року відомо про хворобу ЧупурниПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пеакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 65.. Великий магістр цікавився його здоров'ям, сам маршалок виїжджав на лікування до ордену.
У документах посада маршалка називається по-різному. Так, 1409 року в одному документі він указується маршалком земським, у іншому «принижується» до маршалка двірського.
6 грудня 1410 року він фундував каплицю у Віленському францисканському костелі. Можливо, був одним із фундаторів костелу у Солечниках. До документу від 26 травня цього ж року привісив печатку з іншим надписомSemkowicz W. Braterstwo szlachty polskiej z bojarstwem litewskiem w unii Horodelskiej 1413 roku // Polska i Litwa w dziejowym stosunku. — Kraków, 1914. S. 412.:
+ ЧОПУРНА РОДИМОВИЧ П
21 січня 1411 року разом із князями Ягайлом і Вітовтом, Чупурна видав послам ордену дозвіл на вільне пересування. 1 лютого 1411 року був одним із підписантів мирного договору з Орденом у ТоруніCodex epistolaris saeculi decimi quinti. T. 2, 1382—1445, Kraków 1891, s. 42..
Востаннє згадується в документах 20 квітня 1411 року. Помер Чупурна, очевидно, невдовзі після цього. 1413 року згадується вже як небіжчикПятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пеакл. з літ. Алесь Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкулт, 2014. — С. 313..
Примітки
Джерела Пятраўскас Р. Літоўская знаць у канцы XIV—XV ст.: Склад — структура — улада / пераклад А. Мікус. — 2-е выд. — Смаленск: Інбелкульт, 2014. — 386 с. — ISBN 978-5-00076-015-4