Луї́-Жозе́ф Папіно́ (; *7 жовтня 1786, Монреаль — †25 вересня 1871, Монтебелло) — квебекський політик, один з лідерів Повстання Патріотів.
Політична діяльність Син депутата Законодавчої асамблеї Нижньої Канади Жозефа Папіно. За фахом — юрист; з 1808 року — депутат парламенту Нижньої Канади. Активіст Канадської партії (), у 1815 році стає її лідером.
У 1826 стає лідером Патріотичної партії (), а вже в 1837 році, разом з Робертом Нельсоном () очолює Повстання Патріотів. Повстанці проголошують незалежність Нижньої Канади, унаслідок чого британська влада оголошує Папіно поза законом — і він вимушений утекти до Сполучених Штатів. Звідти у 1939 переїжджає до Парижу, де в травні того ж року видає у журналі «Прогре» () «Історію канадського повстання всупереч Доповіді Лорда Дюрема» («»).
У 1845, після оголошення амністії, повертається до Квебеку.
Джерела Біографія Луї-Жозефа Папіно у Біографічному словнику Канади () Біографія Луї-Жозефа Папіно на сайті Національної асамблеї Квебеку Політичний заповіт у виданні Електронної бібліотеки Квебеку () (PDF) 92 резолюції у виданні Електронної бібліотеки Квебеку () (PDF)
Примітки