У Бельгії працюють дві атомні електростанції з чистою потужністю 5761 МВт. Споживання електроенергії в Бельгії повільно зростає з 1990 року, і в 2016 році атомна енергетика забезпечила 51,3%, 41 ТВт-год електроенергії в країні.

Перша комерційна атомна електростанція в країні почала працювати в 1974 році. Бельгія вирішила повністю припинити виробництво атомної енергії до 2025 року. У березні 2022 року через вторгнення Росії в Україну Бельгія вирішила відкласти закриття двох реакторів на 10 додаткових років.

Історія Бельгія має довгу промислову історію в ядерному секторі. У в регулярно приймали Марію і П'єра Кюрі, ця компанія почала промислове виробництво радію в 1922 році.

Використовувана уранова руда була відкрита в 1913 році в Катанзі в тодішньому Бельгійському Конго компанією . Руда, знайдена в шахті , була надзвичайно багатою. Навіть перед Другою світовою війною Сполучені Штати висловили зацікавленість, однак лише в 1942 році, коли Сполученим Штатам знадобився уран для Мангеттенського проекту, а Бельгія була однією з небагатьох країн із значними запасами уранової руди, Едгар Сенж'є досяг угоди. Протягом наступного десятиліття Бельгія через свою колонію була одним із головних постачальників урану до Сполучених Штатів. Ці торгові відносини призвели до того, що Бельгія отримала доступ до ядерних технологій для цивільних цілей.

У 1952 році це призвело до створення , дослідницького центру ядерних досліджень у Молі. Перший реактор BR1 (Бельгійський реактор 1) став критичним у 1956 році. Будівництво BR2 розпочалося наступного року. Реактор BR2 є одним із п’яти основних реакторів, що виробляють , який розпадається на , радіоізотоп, який використовується в понад 80% діагностичних процедур візуалізації в ядерній медицині.

У 1954 році Бельгія була одним із засновників CERN, а через три роки вона була одним із перших підписантів Договору про Євратом.

У 1957 році місцем для Eurochemic було обрано ділянку в , поблизу SCK•CEN. Тринадцять країн ОЕСР (Німеччина, Франція, Бельгія, Італія, Швеція, Нідерланди, Швейцарія, Данія, Австрія, Норвегія, Туреччина, Португалія, Іспанія) об’єднали зусилля для будівництва пілотної установки з переробки ядерної енергії. Atoomwijk, проект житла для робітників на приватній землі поблизу об’єкта, був унікальним науковим селищем у Європі того часу.

У 1958 році Брюссельська Всесвітня виставка Expo 58 мала працювати від BR3. Реактор мав бути побудований у Брюсселі та відкритий для відвідувачів. Зрештою проблеми з безпекою та адміністративні проблеми перенесли реактор на майданчик SCK•CEN. Інший знаковий символ інтересу до ядерних технологій того часу, Атоміум, містив фотовиставку.

У 1959 році в Кіншасі був заснований . Її дослідницький реактор TRICO I був першим ядерним реактором на африканському континенті.

Побудований у США реактор BR3 був підключений до мережі в 1962 році, що зробило його першим водно-водяним реактором у Західній Європі.

SCK•CEN відіграв ключову роль у розробці МОКС-палива. У 1960 році поблизу того самого місця NV Belgonuclaire, спільне підприємство SCK•CEN, і Tractebel, отримало свій перший плутоній зі Сполучених Штатів з метою промислового виробництва MOX-палива. У 1963 році BR3 був завантажений МОКС-паливом і став першим реактором у світі, який виробляв електроенергію таким чином.

У 1967 році комерційний завод Chooz-A у Франції, недалеко від бельгійського кордону, був підключений до мережі. Він був побудований французько-бельгійським спільним підприємством Sena (Société d'énergie nucléaire Franco-belge des Ardennes) для розміщення французько-бельгійського прототипу водно-водяного реактора, першого побудованого в Західній Європі. Він експлуатувався спільно і постачав електроенергію в обидві країни.

У 1972 році Бельгія брала участь разом з Нідерландами та Німеччиною в невдалому реакторі-розмножувачі SNR-300. У 1973 році Бельгія та чотири інші європейські країни створили .

Перша комерційна атомна електростанція в Бельгії, Doel 1, була запущена в експлуатацію в 1974 році. Протягом наступних десяти років до мережі було підключено ще шість реакторів. Плани восьмого реактора були скасовані, натомість енергетичні компанії Electrabel і взяли 25% участі у французькій АЕС Chooz-B.

У 1974 році Eurochemics припинила переробку. У 1987 році BR3 був першим водно-водяним реактором, який було закрито в Європі. Виведення з експлуатації BR3 та Eurochemic дало Бельгії значний досвід у виведенні з експлуатації ядерних об’єктів.

Наразі Бельгія готується зробити внесок у дослідження реакторів IV покоління через проект .

Ядерні електростанції

Дивю також

Примітки

Посилання Belgium reverses phase-out policy as Denmark reconsiders nuclear