«Гіперборея» () — це збірка фантастичних оповідань Кларка Ештона Сміта за редакцією Ліна Картера. Вперше вона була опублікована у м'якій обкладинці видавництвом Ballantine Books як двадцять дев'ятий том серії фантастики для дорослих Ballantine у квітні 1971 року. Це була друга тематична збірка творів Сміта, зібрана Картером для цієї серії. Оповідання спочатку публікувалися в різних журналах фентезі з 1930-х до 1950-х років, зокрема в «Weird Tales».
Основне наповнення У книзі зібрано один вірш у прозі та десять оповідань авторського гіперборейського циклу, дія якого відбувається на доісторичному загубленому північному континенті, названому Смітом на честь міфологічної країни Гіпербореї, з передмовою та мапою від Картера. Одне оповідання з циклу, фрагмент «Дім Хаон-Дор», пропущено. Редактор також включив до збірки ще чотири оповідання Сміта з того, що він вважав схожою, але більш фрагментарною послідовністю оповідань.
Зміст
«Вступ», Лін Картер ()
Гіперборея
«Муза Гіпербореї» (прозовий вірш) (, 1965) «Сім ґешів» (, 1934) «Рокована доля Авусла Вутоквана» (, 1932) «Біла Сибіла» (, 1935) «Заповідь Атаммауса» (, 1932) «Пришестя білого хробака» (, 1941) «Уббо-Сатла» (, 1933) «Брама до Сатурна» (, 1932) «Крижаний демон» (, 1933) «Оповідь Сатампри Зейроса» (, 1931) «Викрадення тридцяти дев'яти поясів» (, 1958)
Загублені світи
«Скверна Йондо» (, 1926) «Спустошення Сума» (поема в прозі) (, 1971) «Загибель Афродити» (поема в прозі) (, 1934) «Мемнони ночі» (поема в прозі) (, 1917) «Замітки про міфічний цикл Комморіома», Лін Картер ()
Критика Лайон Спрег де Кемп в Amra схвально відгукувався про збірку: «Ніколи не існувало нікого подібного до КЕС». Фріц Лайбер у Whispers критикував: «Я не звинувачую Сміта у використанні таких слів, як „мерзенний“ і „какодемонічний“, а також у тому, що він іноді вживає три слова там, де можна обійтися одним». Роберт ФітцОсберт у щомісячнику «Luna» сказав: «Гіперборея, з усією роботою Сміта, є дунсанівською за баченням, лавкрафтівською за своєю задумливою, навіть зловісною атмосферою, майже говардівською у створенні цілих фантастичних світів більше через терпляче культивування епічного міфу, ніж через безплідну псевдонауковість, яка знаменує собою найгірші з сьогоднішніх спроб у цьому жанрі».
Примітки