(Карл) Людвіг Рютімер (26 лютого 1825, Біглен, кантон Берн — 25 листопада 1895, Базель) — швейцарський зоолог, анатом і палеонтолог, якого вважають одним із батьків археозоології.
Кар'єра Рютімер навчався в Бернському університеті. Перш ніж перейти на медицину, він почав вивчати теологію. Додаткові дослідження в Парижі, Лондоні та Лейдені були природничими. Зрештою, він отримав диплом у Берні, ставши професором зоології та порівняльної анатомії в Базельському університеті. Сферою спеціалізації була вимерла фауна Швейцарії. Іншою областю була історія різних видів ссавців. Його робота в галузі зооархеології включала доповідь 1861 року про залишки риб і одомашнених тварин із поселень швейцарських палефітів.
Рютімер був прихильником еволюції, але відкидав природний відбір і дотримувався антиматеріалістичних поглядів. У 1860-х роках після своїх досліджень зубів ссавців він помістив викопні ссавці в деякі з перших еволюційних ліній. Рютімер написав рецензію на підтримку «Походження людини» Чарльза Дарвіна та захищав ідеї Дарвіна. Однак Ернст Геккель описав Рютімера як «напівдарвініста» і критикував його за антиматеріалістичні погляди. Рютімер був прихильником неоламаркіанської еволюції.
У 1868 році він був першим вченим, який розкритикував малюнки ембріонів Геккеля, які використовувалися як обґрунтування для розвитку теорії рекапітуляціїRichards, Robert J. (2008). The Tragic Sense of Life: Ernst Haeckel and the Struggle over Evolutionary Thought. University Of Chicago Press. pp. 278-280. ISBN 978-0-226-71214-7.
У 1869 році він був обраний членом Американського філософського товариства.
Друковані праці
Lebende und fossile Schweine, 1857 Beiträge zur Kenntniss der fossilen Pferde, 1863 and 1878 Die Rinder der Tertiärepoche, 1878 Crania helvetica, 1864 Die Grenzen der Thierwelt, 1868 Beiträge zur Naturgeschichte der Hirschfamilie, 1882
Примітки