Мікровираз — це вираз обличчя, який триває лише короткий момент. Це вроджений результат довільної та мимовільної емоційної реакції, що відбувається одночасно та суперечить одна одній, і виникає, коли мигдалеподібне тіло відповідним чином реагує на стимули, які відчуває людина, і людина хоче приховати цю специфічну емоцію. Це призводить до того, що людина дуже коротко демонструє свої справжні емоції, за якими слідує хибна емоційна реакція.
Людські емоції є несвідомою біопсихосоціальною реакцією, яка походить від мигдалини, і вони зазвичай тривають 0,5–4,0 секунди, хоча мікроекспресія зазвичай триває менше 1/2 секунди. На відміну від звичайної міміки, приховати реакції мікровиразу або дуже важко, або практично неможливо. Мікровирази неможливо контролювати, оскільки вони відбуваються за частки секунди, але можна зафіксувати чиїсь вирази за допомогою високошвидкісної камери та відтворити їх на набагато менших швидкостях. Мікровирази виражають сім універсальних емоцій: огиду, гнів, страх, смуток, щастя, презирство та здивування. Тим не менш, у 1990-х роках Пол Екман розширив свій список емоцій, включаючи ряд позитивних і негативних емоцій, не всі з яких закодовані в лицьових м'язах. Ці емоції — розвага, збентеження, тривога, провина, гордість, полегшення, задоволення, задоволення та сором.
Історія Мікроекспресії були вперше відкриті Гаггардом і Айзексом. У своєму дослідженні 1966 року Гаггард і Айзекс описали, як вони виявили ці «мікромоментні» вирази, «годинами переглядаючи кінофільми психотерапії, шукаючи ознаки невербальної комунікації між терапевтом і пацієнтом»Haggard, E. A., & Isaacs, K. S. (1966). Micro-momentary facial expressions as indicators of ego mechanisms in psychotherapy. In L. A. Gottschalk & A. H. Auerbach (Eds.), Methods of Research in Psychotherapy (pp. 154—165). New York: Appleton-Century-Crofts.. Завдяки ряду досліджень Пол Екман виявив високу згоду між представниками різних західних і східних письменних культур щодо вибору емоційних ярликів, які відповідають виразам обличчя. Вирази, які він вважав універсальними, включали ті, що вказували на гнів, огиду, страх, щастя, смуток і здивування. Висновки щодо презирства менш однозначні, хоча є принаймні деякі попередні докази того, що ця емоція та її вираження загальновизнані. Працюючи зі своїм давнім другом Воллесом В. Фрізеном, Екман продемонстрував, що висновки поширюються на дописьменних племен Форе в Папуа-Новій Гвінеї, члени яких не могли дізнатися значення виразів через зображення емоцій у ЗМІ. Потім Екман і Фрізен продемонстрували, що певні емоції демонструються з дуже конкретними правилами відображення, специфічними культурними приписами щодо того, хто, кому і коли може демонструвати які емоції. Ці правила показу можуть пояснити, як культурні відмінності можуть приховувати універсальний ефект вираження. Chapter: The argument and evidence about universals in facial expressions of emotion.
У 1960-х роках Вільям С. Кондон започаткував дослідження взаємодій на рівні частки секунди. У своєму відомому дослідницькому проекті він покадрово досліджував сегмент фільму тривалістю чотири з половиною секунди, де кожен кадр представляв 1/25 секунди. Вивчивши цей фрагмент фільму протягом півтора років, він розгледів мікрорухи взаємодії, наприклад, рух дружини плечем саме тоді, коли піднялися руки чоловіка, що в поєднанні дало ритми на мікрорівні.Sound Film Analysis of Normal and Pathological Behavior Patterns, Condon, W.S.; Ogston, W.D., Journal of Nervous & Mental Disease. 143(4):338–347, October 1966.
Через роки після дослідження Кондона американський психолог Джон Готман почав записувати відео живі стосунки, щоб дослідити, як пари взаємодіють. Вивчаючи вирази обличчя учасників, Готтман зміг співвіднести вирази, з якими стосунки триватимуть, а які ні. Стаття Готтмана 2002 року не претендує на точність з точки зору бінарної класифікації, а натомість є регресійним аналізом двофакторної моделі, де рівні провідності шкіри та кодування наративів усної історії є єдиними двома статистично значущими змінними. Вирази обличчя за схемою кодування Екмана не були статистично значущими. У книзі Мальколма Ґладуела Спалах Готтман стверджує, що є чотири основні емоційні реакції, які є руйнівними для шлюбу: оборона, яка описується як реакція на подразник, ніби на вас нападають, стриманість, яка є поведінкою, коли людина відмовляється спілкуватися або співпрацювати з іншим,Webber, Elizabeth; Feinsilber, Mike (1999). Merriam-Webster's Dictionary of Allusions. Merriam-Webster. pp. 519–. . Retrieved 10 December 2012. критика, яка є практикою оцінювання чеснот і вад людини, і презирство, яке є загальним ставленням, яке є сумішшю первинних емоцій, огиди та гніву.TenHouten, W.D. (2007). General Theory of Emotions and Social Life. Routledge. Серед цих чотирьох Готтман вважає презирство найважливішим з них.Gladwell, Malcolm (2005). Blink, Chapter 1, Section 3, The Importance of Contempt
Типи Мікровирази зазвичай класифікують на основі того, як вираз модифіковано. Вони існують у трьох групах:
Імітація експресії: коли мікроекспресія не супроводжується справжньою емоцією. Це найбільш часто досліджувана форма мікровиразу через її природу. Це відбувається, коли виникає короткий спалах виразу, а потім повертається до нейтрального стану. Нейтралізовані вирази: коли щирий вираз обличчя пригнічується, а обличчя залишається нейтральним. Цей тип мікровиразів не спостерігається через успішне його придушення людиною. Замасковані вирази: коли справжнє вираження повністю маскується фальсифікованим виразом. Замасковані вирази — це мікровирази, які мають бути приховані підсвідомо чи свідомо.
На фото і фільмах Мікровирази може бути важко розпізнати, але нерухомі зображення та відео можуть полегшити їх сприйняття. Щоб навчитися розпізнавати різні емоції на частинах обличчя, Екман і Фрізен рекомендують вивчати те, що вони називають «фотографіями обличчя», фотографічні дослідження «одної й тієї самої людини, яка демонструє всі емоції» за відповідних умов фотографування.Ekman, P. & Friesen, W.V. (2003). Unmasking the Face. Cambridge: Malor Books. p. 169 Однак через їх надзвичайно коротку тривалість, за визначенням, мікровирази можуть виникнути занадто швидко, щоб зафіксувати їх традиційною фотографією. І Кондон, і Готтман зібрали своє фундаментальне дослідження, інтенсивно переглядаючи відзнятий матеріал. Маніпуляції частотою кадрів також дозволяють глядачеві розрізняти різні емоції, а також їхні стадії та прогресії, які інакше було б надто тонко визначити. Ця техніка продемонстрована в короткометражному фільмі Thought Moments Майкла Саймона Туна та фільмі малаяламською мовою Pretham 2016.Prof. Ragodí. «Trabajo Psicología de 1er Trimestre.» El Bigote de Bernays. Blogspot. Updated 11-19-2009. Accessed 8-5-13. http://elbigotedebernays.blogspot.com/2009/11/trabajo-psicologia-1er-trimestre.htmlBraun, Roman. «Eye Catcher.» Trinergy-NLP-Blog. Posted 10-27-2009. Accessed 8-5-13. «Thought Moments.» British Films Directory. British Council. Updated 12-1-2009. http://film.britishcouncil.org/thought-moments Пол Екман також має матеріали, створені ним на своєму веб-сайті, які навчають людей ідентифікувати мікровирази за допомогою різних фотографії, включно з фотографіями, які він зробив під час свого дослідницького періоду в Новій Гвінеї.
Настрій проти емоцій Настрої відрізняються від емоцій тим, що пов'язані з ними почуття тривають довше. Наприклад, почуття гніву, яке триває всього кілька хвилин або навіть годину, називається емоцією. Але якщо людина злиться цілий день, або злиться десяток разів протягом дня, або злиться днями, то це настрій.Ekman, P. & Friesen, W.V. (2003). Unmasking the Face. Cambridge: Malor Books. p. 12. Багато людей описують це як дратівливість людини або перебуває в сердитому настрої. Як описав Пол Екман, можливо, але малоймовірно, що людина в такому настрої продемонструє вираз обличчя, повний гніву. Частіше лише сліди цього сердитого виразу обличчя можуть зберігатися протягом тривалого часу: стиснута щелепа або напружена нижня повіка, або губа притиснута до губ, або брови насунуті й зведені.Ekman, P. & Friesen, W..V. (2003). Unmasking the Face. Cambridge: Malor Books. pp. 12–13. Емоції визначаються як складний патерн змін, включаючи фізіологічне збудження, почуття, когнітивні процеси та поведінкові реакції, що відбуваються у відповідь на ситуацію, яка сприймається як особисто значуща.
Контрольовані мікроекспресії Вираз обличчя — це не просто неконтрольований випадок. Деякі насправді можуть бути добровільними, а інші мимовільними, і тому одні можуть бути правдивими, а інші хибними або вводити в оману.Ekman, P. & Friesen, W.V. (2003). Unmasking the Face. Cambridge: Malor Books. p. 19. Вираз обличчя може бути контрольованим або неконтрольованим. Деякі люди народжуються здатними контролювати свої вирази (наприклад, патологічні брехуни), а інших навчають, наприклад, акторів. «Природжені брехуни» можуть усвідомлювати свою здатність контролювати мікровирази, як і ті, хто їх добре знає; їм, можливо, «викручувалося» з дитинства через те, що їм легше обдурити батьків, вчителів і друзів.Ekman, P. (1991). Telling Lies Clues to deceit in the Marketplace, Politics, and Marriage. New York: W.W. Norton & Company Inc., p. 56. Люди можуть імітувати вираження емоцій, намагаючись створити враження, що вони відчувають емоцію, коли вони її взагалі не відчувають. Людина може демонструвати вираз обличчя, схоже на страх, хоча насправді вона нічого не відчуває, або, можливо, якісь інші емоції.Ekman, P. & Friesen, W.V. (2003). Unmasking the Face. Cambridge: Malor Books. p. 20. Вирази емоцій на обличчі контролюються з різних причин, будь то культурні чи соціальні звичаї. Наприклад, у Сполучених Штатах багато маленьких хлопчиків вивчають культурне правило показу: «чоловічки не плачуть і не виглядають наляканими». Існують також більш особисті правила відображення, які не засвоїли більшість людей у межах культури, а є продуктом особливостей конкретної родини. Дитину можна навчити ніколи не дивитися сердито на свого батька або ніколи не виявляти смутку, коли вона розчарована. Ці правила демонстрації, будь то культурні, які поділяють більшість людей, чи особисті, індивідуальні, зазвичай настільки добре засвоєні й засвоєні настільки рано, що контроль над виразом обличчя, який вони диктують, здійснюється автоматично, без обдумування чи усвідомлення.Ekman, P. & Friesen, W.V. (2003). Unmasking the Face. Cambridge: Malor Books. pp. 20–21.
Емоційний інтелект Мимовільні вирази обличчя може бути важко дібрати й чітко зрозуміти, і це більше неявна компетенція підсвідомості. Деніел Гоулман зробив висновок про здатність людини розпізнавати власні та чужі емоції та розрізняти емоції на основі самоаналізу цих почуттів. Це частина емоційного інтелекту Гоулмана. В EI налаштованість — це несвідома синхронність, яка керує емпатією. Налаштування значною мірою залежить від невербальної комунікації. Вираз обличчя може викликати мимовільну поведінку. У дослідженні моторної міміки показано нейрони, які вловлюють вираз обличчя та спілкуються з моторними нейронами, відповідальними за м'язи обличчя, щоб відобразити той самий вираз обличчя. Таким чином, демонстрація посмішки може викликати мікровираз усмішки у людини, яка намагається залишатися нейтральною у своєму виразі.