Морган Скотт Пек (1936—2005) — американський психіатр і автор бестселерів, який написав книгу «Неходжена стежка», опубліковану в 1978 році.
Раннє життя Пек народився 22 травня 1936 року в Нью-Йорку в сім'ї Забет (уроджена Савілл) і Девіда Ворнера Пека, адвоката та судді. Його батьки були квакерами. Пек виховувався як протестант (його бабуся по батьківській лінії була з єврейської родини, але батько Пека вважав себе WASPPeck, M. Scott Encyclopedia.com, а не євреєм).
Його батьки відправили його до престижної школи-інтернату Phillips Exeter Academy в Ексетері, Нью-Гемпшир, коли йому було 13 років У своїй книзі «The Road Less Traveled»Peck, M. Scott. (1978;1992). The Road Less Traveled: A New Psychology of Love, Traditional Values and Spiritual Growth. Arrow Books. він розповідає історію свого короткого перебування в Ексетері та визнає, що це був дуже нещасливий час. Нарешті, у віці 15 років, під час весняних канікул свого третього курсу, він прийшов додому і відмовився повернутися до школи, після чого його батьки звернулися за психіатричною допомогою, і йому (на його велику розвагу в подальшому житті) діагностували депресію та рекомендовано місячне перебування в психіатричній лікарні (якщо він не вирішив повернутися до школи). Потім він перейшов до Friends Seminary (приватна школа K–12) і закінчив її в 1954 році, після чого здобув ступінь бакалавра в Гарварді в 1958 році та ступінь доктора медичних наук в університеті Case Western Reserve в 1963 році.Jones, Arthur. (2015). Boomer Guru: How M. Scott Peck Guided Millions but Lost Himself on the Road Less Traveled. Capparoe Books.
Кар'єра Під час своєї кар'єри психіатра Пек обіймав адміністративні посади в уряді. Він також служив в армії США і дослужився до звання підполковника. Його армійські призначення включали перебування на посадах начальника відділу психології в Армійському медичному центрі на Окінаві, Японія, та помічника начальника відділу психіатрії та неврології в офісі генерального хірурга у Вашингтоні, округ Колумбія. Він був медичним директором клініки психічного здоров'я лікарні Нью-Мілфорд і приватним психіатром у Нью-Мілфорді, штат Коннектикут. Його перша і найвідоміша книга «The Road Less Traveled» розійшлася тиражем понад 10 мільйонів примірників.
Роботи Пека поєднували його досвід із його приватної психіатричної практики з чітко релігійною точкою зору. У своїй другій книзі «Люди брехні» він писав: «Після багатьох років невизначеного ототожнення з буддистським та ісламським містицизмом я зрештою взяв на себе тверде християнське зобов'язання, яке підтвердилося моїм неконфесійним хрещенням 9 березня 1980 року…» (Пек, 1983/1988,Peck, M. Scott. (1983, 1988). People of the Lie: The Hope for Healing Human Evil. Century Hutchinson. стор. 11). Одна з його точок зору полягала в тому, що злі люди нападають на інших, а не стикаються з власними невдачами.
У грудні 1984 року Пек став співзасновником Foundation for Community Encouragement (FCE), звільненої від податків, некомерційної, громадської освітньої фундації, місія якої полягає в тому, щоб «навчати принципам спільноти окремих людей і організації». FCE припинила повсякденну діяльність з 2002 по 2009 рік. Наприкінці 2009 року, майже через 25 років після заснування FCE, організація відновила роботу, а в 2010 році почала пропонувати заходи з розбудови спільноти та навчальні заходи.
Особисте життя Пек одружився з Лілі Хо в 1959 році, і у них було троє дітей. У 1994 році вони разом отримали Міжнародну премію миру Спільноти Христа.
У той час як твори Пека наголошували на чеснотах дисциплінованого життя та відтермінованого задоволення, його особисте життя було набагато бурхливішим. Наприклад, у своїй книзі «У пошуках каменів»Peck, M. Scott. (1996). In Search of Stones: A Pilgrimage of Faith, Reason and Discovery . Simon & Schuster. Пек зізнався, що мав позашлюбні стосунки та був відчужений від двох своїх дітей. У 2004 році, лише за рік до смерті, Пек розлучився з Лілі та одружився з Кетлін Клайн Єйтс.
Смерть Пек помер у своєму будинку в Коннектикуті 25 вересня 2005 року. У нього була хвороба Паркінсона та рак підшлункової та рак печінки. Теологічна семінарія Фуллера зберігає архіви його публікацій, нагород і листування.
Неходжена стежка Найвідомішим твором Пека, який здобув йому репутацію, є «Неходжена стежка», опублікована в 1978 році. Коротше кажучи, це опис атрибутів, які формують реалізовану людину, в основному на основі його досвіду як психіатра та особистості.
Книга складається з чотирьох частин. У першій частині Пек розглядає поняття дисципліни, яку він вважає необхідною для емоційного, духовного та психологічного здоров'я, і яку він описує як «засіб духовної еволюції». Елементи дисципліни, які сприяють такому здоров'ю, включають здатність відкладати задоволення, прийняття відповідальності за себе та свої дії, відданість істині та «балансування». «Балансування» стосується проблеми узгодження багатьох, складних, можливо суперечливих факторів, які впливають на важливе рішення — від власного імені чи від імені іншого.
У другій частині Пек звертається до природи любові, яку він вважає рушійною силою духовного зростання. Він протиставляє власні погляди на природу кохання низці поширених помилкових уявлень про кохання, в тому числі:
що любов ототожнюється з романтичним коханням (він вважає це дуже руйнівним міфом, коли воно покладається виключно на «закоханість»), що любов пов'язана із залежністю, що справжня любов пов'язана з почуттям «закоханості».
Пек стверджує, що «справжня» любов — це скоріше дія, яку людина свідомо здійснює, щоб розширити межі свого его, залучаючи інших або людство, і, отже, це духовне виховання, яке може бути спрямоване як на себе, так і на свого коханого.
У третій частині Пек розповідає про релігію та загальноприйняті погляди та помилкові уявлення щодо релігії. Він розповідає про досвід кількох історій хвороби пацієнтів, а також про еволюцію уявлень пацієнтів про Бога, релігію, атеїзм — особливо про їхню власну «релігійність» чи атеїзм — у ході їхньої терапії Пеком.
Четверта і остання частина стосується «благодаті», потужної сили, що походить поза людською свідомістю, яка живить духовне зростання людей. Щоб зосередитися на темі, він описує чудеса здоров'я, несвідомість і випадковість — явища, про які Пек каже:
плекати людське життя та духовне зростання, неповністю зрозумілі науковим мисленням, є звичайною справою серед людства, виникають поза свідомою людською волею.
Він робить висновок, що «описані чудеса вказують на те, що нашому зростанню як людських істот сприяє інша сила, ніж наша свідома воля» (Пек, 1978/1992, с. 281).
Random House, де тоді маловідомий психіатр вперше спробував опублікувати свій оригінальний рукопис, відмовив йому, сказавши, що останній розділ був «занадто Христовим». Згодом Simon & Schuster опублікувала роботу за 7500 доларів і надрукувала скромний наклад у 5000 примірників у твердій палітурці. Книга здобула популярність лише після того, як Пек почав читати лекції та особисто шукав рецензій у ключових виданнях. Пізніше перевидана в м'якій обкладинці в 1980 році, «Стежка» вперше потрапила в списки бестселерів у 1984 році — через шість років після першої публікації.
Люди брехні Вперше опубліковано в 1983 році «Люди брехні: до психології зла» [наступні томи мають підзаголовок Надія на зцілення людського зла, одержимості та групового зла] () є продовженням першої книги Пека. Пек описує історії кількох людей, які звернулися до нього, і яких він виявив особливо стійкими до будь-якої форми допомоги. Він почав думати про них як про зло і далі описує характеристики зла психологічними термінами, припускаючи, що це може стати психіатричним діагнозом. У цьому контексті Пек вказує на нарцисизм як тип зла.
Теорії
Любов Його погляд на любов (у «Неходжена стежка») полягає в тому, що любов — це не почуття, це діяльність й інвестиція. Він визначає любов як «бажання розширювати себе з метою плекання власного чи іншого духовного зростання» (Пек, 1978/1992, с. 85). Пек розширює роботу Фоми Аквінського понад 700 років тому, що любов — це перш за все дії, спрямовані на плекання духовного зростання іншого.
Пек прагне розрізнити любов і катексис. Катексис — це те, що пояснює сексуальний потяг, інстинкт обнімати домашніх тварин і щипати немовлят за щічки. Однак катексис — це не любов. Все одно любов не може початися окремо; певна кількість катексису необхідна, щоб підійти достатньо близько, щоб мати можливість любити.
Після проходження стадії катексису починається робота любові. Це не відчуття. Вона складається з того, що ви робите для іншої людини. Як каже Пек у книзі The Road Less Traveled: «Любов така, як і любов». Йдеться про те, щоб дати собі та іншій людині те, що їм потрібно для зростання.
Дисциплінованість Неходжена стежка, починається зі слів «Життя складне». Життя ніколи не було легким, воно, по суті, є серією проблем, які можна вирішити або проігнорувати. Пек писав про важливість дисципліни, описуючи чотири її аспекти:
Відстрочення задоволення: жертвування поточним комфортом заради майбутніх прибутків. Прийняття відповідальності: прийняття відповідальності за власні рішення. Відданість правді: Чесність, як словом, так і ділом. Балансування: Обробка суперечливих вимог.
Пек стверджує, що це методи страждання, які дозволяють пропрацювати біль проблем і систематично вирішувати їх, що сприяє зростанню. Він стверджує, що більшість людей уникають болю, пов'язаного зі своїми проблемами, і припускає, що життя стає більш осмисленим саме через зіткнення з болем вирішення проблем.
Невротичні і законні страждання Пек вірить, що тільки через страждання та муки, використовуючи чотири аспекти дисципліни (відстрочка задоволення, прийняття відповідальності, відданість правді та балансування), ми можемо вирішити численні загадки та конфлікти, з якими ми стикаємося. Це те, що він називає легітимними стражданнями. Пек стверджує, що, намагаючись уникнути законних страждань, люди насправді зрештою страждають більше. Це додаткове непотрібне страждання Скотт Пек називає невротичним стражданням. Він посилається на Карла Юнга: «Невроз завжди замінює законне страждання».Jung, C.G Collected Works of C.G Jung. Princeton University Press, 1973 Пек каже, що нашою метою має бути усунення невротичних страждань і робота над нашим законним стражданням для досягнення наших індивідуальних цілей.
Зло Пек обговорює зло у своїй тритомній книзі «Люди брехні», а також у розділі «Неходжена стежка». Пек характеризує зло як злий тип самоправедності, у якому є активна, а не пасивна відмова терпіти недосконалість (гріх) і, як наслідок, почуття провини. Цей синдром призводить до проекції зла на окремих невинних жертв (часто дітей), що є парадоксальним механізмом, за допомогою якого люди брехні чинять своє зло. Пек стверджує, що з цими людьми найважче мати справу, і їх надзвичайно важко ідентифікувати. Він досить детально описує кілька окремих випадків, пов'язаних із його пацієнтами. В одному випадку, який Пек вважає найбільш типовим через його витонченість, він описує Роджера, депресивного сина-підлітка шановних, забезпечених батьків. У серії батьківських рішень, виправданих часто непомітними спотвореннями правди, вони виявляють послідовне ігнорування почуттів свого сина та послідовну готовність знищити його розвиток. З фальшивою раціональністю та нормою вони агресивно відмовляються вважати, що вони будь-яким чином відповідальні за його результуючу депресію, зрештою припускаючи, що його стан має бути невиліковним і генетичним.