Кти́торський портре́т — поширений у східнохристиянському мистецтві жанр портрета, що зображає ктитора (людину, яка дала гроші на будівництво, реконструкцію чи прикрашання храму або іншої культової установи). Один з різновидів донаторського портрета, за технікою виконання поширений як у вигляді мозаїки, так і .
Ктиторські портрети були поширені у Візантійській імперії, звідти потрапили на Балканський півострів, у Болгарію та Сербію, на Кавказ, а також у Північне Причорномор'я, де й далі створювалися в ранньомодерну добу в Українські козацькій державі та Московському царстві.
Нерідко ктитора зображували в молитві перед Ісусом, Богородицею чи святими, даруючи останнім, як дар, «храм божий» (культову споруду). Такі портрети часто супроводжували надгробки ктиторів, що розташовувалися в цих храмах.
Галерея
Примітки
Джерела
Додаткова література