У філософії розумуCrawford, S. (2012), Minds and mental phenomena: an introduction, 3: Varieties of mental phenomena, accessed 19 May 2023 і в психології конація стосується здатності застосовувати інтелектуальну енергію до завдання, щоб досягти його завершення або досягнення рішенняReitan, R. M. and Wolfson, D., Conation: A Neglected Aspect of Neuropsychological Functioning, Archives of Clinical Neuropsychology, Vol. 15, No. 5, 2000, pp. 443–453, accessed 19 May 2023. Конація відрізняється від інших психічних явищ, зокрема пізнання та відчуттів і описується як «знехтувана» порівняно з цими явищами. Вона може певною мірою збігатися з концепцією мотивації, але «здатність зосереджуватись і підтримувати наполегливі зусилля» розглядається як відповідніша конації.
Визначення Онлайн-словник Мерріам-Вебстер визначає конацію як «схильність (інстинкт або потяг) діяти цілеспрямовано»Merriam-Webster, conation, accessed 8 June 2023. Слово походить від латинських слів conari (пробувати) і conatio (спроба). Моральна конація — це «здатність породжувати відповідальність і спонукання до моральних дій перед лицем труднощів і наполегливості долати труднощі».
Історія Едвін Борінг включив огляд історії цієї концепції в свою «Історію експериментальної психології», опубліковану в 1929 році, посилаючись на типологію пізнання, конації та почуттів Джеймса Уорда, а також на конацію як «відоме доктрину» Джорджа Стаута. Поділ розуму на пізнання, конацію (або бажання) і відчуття також описав Іммануїл КантKatz, L. D., Pleasure in Stanford Encyclopedia of Philosophy, revised 17 June 2016, accessed 23 May 2023. Однак нещодавно Норман Шур включив слово «конація» до 1000 найскладніших (або часто забутих чи невідомих) слів англійської мовиSchur, N. (1990), 1000 most challenging words, New York: Ballantine Books. Для Джорджа Берклі в його есе «De Motu» це був термін, якого слід уникати, тому що «ми не правильно розуміємо» його значенняKilne, A. D., George Berkeley: Philosophy of Science, in the Internet Encyclopedia of Philosophy, accessed 23 May 2023.
Дослідження Дослідники нейропсихології Ральф М. Рейтан і Дебора Вольфсон у дослідженні, опублікованому в 2000 році, розглядали виконання конкретних завдань, які, як було визнано, вимагають конативних здібностей, і припустили, що «конація, якою нехтували аспектом поведінки в нейропсихологічній оцінці, може бути відсутньою ланкою між когнітивними здібностями та прогнозуванням продуктивності в повсякденному житті».
Див. також
Конатус
Література
Мозер, Р. (2013), Conative у додатку до Нової католицької енциклопедії 2012-2013: Етика та філософія (том 1), стор. 298–299 Lindeman, D., Propositional Attitudes in the Internet Encyclopedia of Philosophy
Примітки