Григорій Зільбург (25 грудня 1890 — 17 вересня 1959) — психоаналітик та історик психіатрії, який у своїх численних працях та лекціях розглядав психіатрію в широкому соціологічному та гуманістичному контексті.

Життя і кар'єра

Зільбург народився в єврейській родині в Києві 25 грудня 1890 року і вивчав медицину в Санкт-Петербурзі, де працював під керівництвом Владіміра БєхтєрєваM. Stern, Frightful Stages (2014) p. 42. 1917 року, після Лютневої революції, він працював секретарем Міністерства праці при двох прем'єр-міністрах (Алєксандрі Керенському та Гєоргії Львову). Коли до влади прийшли більшовики, він втік до Києва і здобув репутацію політичного журналіста і театрального критика.

Зільбург емігрував до Сполучених Штатів у 1919 році і заробляв собі на життя, читаючи лекції в окрузі Шатокуа та перекладаючи літературу з російської на англійську. Серед перекладених ним творів - роман Євгєнія Замятіна "Ми" та п'єса Лєоніда Андрєєва "Той, хто отримує ляпаси" 1915 рокуR. Philmus, Visions and Re-Visions (2005) p. 317. Цей переклад був добре прийнятий і перевидавався 17 разів з моменту першої публікації. 1922 року Зільбург почав здобувати другу медичну освіту в Колумбійському університеті.

Після закінчення університету в 1926 році він працював у лікарні Блумінгдейл, а в 1931 році розпочав психоаналітичну практику в Нью-Йорку, вперше пройшовши аналіз у Берліні у Франца АлександераM. Stern, Frightful Stages (2014) p. 43. Починаючи з 1930-х років Зільбург випустив кілька томів з історії психіатрії, які мають велике значення для історії психіатрії. Книга "Медик і відьма в епоху Відродження" розпочалася як лекції Ногучі в Університеті Джона Гопкінса в 1935 році. За цим томом послідували "Історія медичної психології" у 1941 році та "Зигмунд Фройд" у 1951 році. Він також створив серію клінічних статей на теми від шизоїдної особистості до післяпологової депресіїOtto Fenichel, The Psychoanalytic Theory of Neurosis (1946) p. 446, p. 426 and p. 703 - він вважав, що остання корениться в амбівалентності щодо материнства та латентному садизмі - і досліджував вплив невирішених конфліктів та ефекти контрперенесення аналітика в аналітичній ситуаціїH. Ruitenbeek ed., The Analytic Situation (1973) p. 10 and p. 141.

Серед пацієнтів Зільбурга були Джордж Гершвін, Ліліан ГеллманW. Wright, Lilian Helman (2000) p. 170, Ральф Інгерсолл, Едвард М.М. Варбург, Маршалл Філд, Кей Свіфт і Джеймс Пол Варбург. Мюзикл "Леді в темряві", як вважається, заснований на досвіді аналізу Мосса Гарта, який також досліджував інших відомих письменників, включаючи Томаса Мертона. 1919 року Зільбург одружився з Реєм Лібоу, і у них народилося двоє дітей (Ненсі і Грегорі-молодший). У 1946 році він одружився з Маргарет Стоун, у них народилося троє дітей (Керолайн, Джон і Метью). Його племінницею була віолончелістка Ольга Зільбург.

Цитуючи Сьюзен Квінн, автор Рон Черноу повідомляє, що Зільбург займався неетичною поведінкою, включаючи фінансову експлуатацію пацієнтів. В інтерв'ю з Черноу Едвард М. М. Варбург повідомив, що Зільбург просив у нього грошові подарунки, а в одному випадку - норкову шубу для його дружини. Біографія, написана його дочкою, "Життя Григорія Зільбурга" (див. нижче), детально розповідає про духовну подорож Зільбурга, його дружбу з домініканцем Ноелем Майо і його остаточне навернення до римо-католицизму.

Літературні архіви Документи Зільбурга в Бібліотеці рідкісних книг і рукописів Бейнеке Єльського університету містять рукописи кількох його публікацій, а також його особисте листування з Маргарет Стоун Зільбург.

Бібліографія

Твори The passing of the old order in Europe ("Падіння старого порядку в Європі") (1920) The medical man and the witch during the renaissance ("Медик і відьма в епоху ренесансу") (1935) A history of medical psychology ("Історія медичної психології") (1941) Mind, Medicine, & Man ("Розум, медицина і людина") (1943) Sigmund Freud ("Зиґмунд Фройд") (1951) Psychology of the criminal act and punishment ("Психологія злочинного діяння і покарання") (1954) Psychoanalysis and Religion ("Психоаналіз і релігія") (1962)

Переклади Той, хто отримує ляпаси Лєоніда Андрєєва, перекладнеа з російської зі вступом (1921) Ми Євгєнія Замятіна, перекладнеа з російської (1924) The criminal, the judge and the public; a psychological analysis ("Злочинець, суддя і громадськість: психологічний аналіз") Франца Александера та Гуго Штауба, перекладений з німецької (1931) Outline of clinical psychoanalysis ("Нарис клінічного психоаналізу") Отто Феніхеля в перекладі Бертрама Д. Левіна та ГригоріяЗільбурга (1934)

Посилання Gregory Zilboorg Papers. Yale Collection of American Literature, Beinecke Rare Book and Manuscript Library. (Finding aid). Caroline Zilboorg, The Life of Gregory Zilboorg, 1890–1940: Psyche, Psychiatry, and Psychoanalysis (The History of Psychoanalysis Series), London: Routledge, 2021. Caroline Zilboorg, The Life of Gregory Zilboorg, 1940–1959: Mind, Medicine, and Man (The History of Psychoanalysis Series), London: Routledge, 2021.

Примітки