Елізабет Колберт (* 6 липня 1961) — американська письменниця, журналістка, екоактивістка.

Авторка книги «Шосте вимирання: неприродна історія», яка отримала Пулітцерівську премію. Працювала оглядачкою і коментаторкою з питань екології для журналу The New Yorker.

«Шосте вимирання» стала бестселером New York Times і отримала книжкову премію Los Angeles Times. Книга «Під білим небом» увійшла до десятки найкращих книг 2021 року за версією The Washington Post. Елізабет Колберт двічі отримувала Національну Журнальну премію: у 2006 та 2010 роках, а у 2022 році була нагороджена премією BBVA Biophilia Award за наукову роботу з питань екології. Статті Елізабет Колберт публікувались у літературній серії «Найкращі американські статті про науку та природу» та «Найкращі американські есеї».

У період 2017—2020 років Колберт входила до Ради з питань науки та безпеки вчених-атомників.

Раннє життя Колберт виросла в Бронксі, згодом із родиною переїхала до Ларчмонту, де жила до 1979 року. Освіту Колберт здобувала в середній школі Мамаронек, а після її закінчення навчалася в Єльському університеті, де вивчала літературу. У 1983 році отримала стипендію за програмою Фулбрайта для навчання в Гамбурзькому університеті в Німеччині. Брат Елізабет, Ден Колберт, родом із Портленда, відомий письменник та будівельник.

Кар'єра Елізабет Колберт почала свою журналістську кар'єру в The New York Times у Німеччині в 1983 році, де спочатку була стрингером, а з 1985 року працювала в редакції газети «Метро». В Олбані у 1988—1991 роках була авторкою колонки «Метро має значення».

З 1999 Елізабет була штатним автором The New Yorker.

У 2015 році за книгу «Шосте вимирання» нагороджена Пулітцерівською премією.

Особисте життя Колберт одружена з Джоном Клейнером, має трьох синів: Неда, Метью, Аарона. Родина мешкає у Вільямстауні, штат Массачусетс.

Визнання

2005 Премія Американської асоціації сприяння розвитку наукової журналістики 2006 Національна премія журналу за суспільний інтерес 2006 Літературна стипендія Lannan 2006 Національна академія комунікаційної премії 16-та щорічна премія Хайнца з особливим акцентом на глобальні зміни, 2010 2010 Національна премія журналу за коментар 2010 Стипендія Гуггенхайма з наукового письма 2015 Пулітцерівська премія за загальну документальну літературу 2016 Сем Роуз '58 і Джулі Уолтерс Приз Коледжу Дікінсона за екологічний активізм Премія SEAL Environmental Journalism Award 2017 Премія Блейка-Додда від Американської академії мистецтв і літератури в 2017 році 

Книги

Колберт, Елізабет (2004). Пророк любові: та інші історії про владу та обман. Нью-Йорк: Блумсбері. Колберт, Елізабет (2006). Польові нотатки з катастрофи: людина, природа і зміна клімату. Пер. з англ. Нью-Йорк: Блумсбері. Колберт, Елізабет, ред. (2007). Краї Землі: антологія найкращих творів про Арктику та Антарктику. 1-е вид. Нью-Йорк: Bloomsbury. Колберт, Елізабет, ред. (2009). Найкращі американські статті про науку і природу 2009. Бостон: Houghton Mifflin Harcourt. Колберт, Елізабет (2014). Шосте вимирання: неприродна історія. Колберт, Елізабет (2021). Під білим небом. Пінгвін Рендом Хаус.

Нариси та репортажі

Колберт, Елізабет (14—21 жовтня 2002). «Загублений моряк». Критики. Книги. The New Yorker. 78: 206—211. — (20 листопада 2006). «Море, що темніє». Аннали науки. The New Yorker. — (29 березня 2010). «Без кажанів». Листівка з Вермонта. The New Yorker. 86 (6): 42—43. — (11 березня 2013). «Не спати всю ніч: наука про безсоння». Сучасне життя. The New Yorker. 89 (4): 24—27. — (21 жовтня 2013). «Кількість людей: добрива, народжуваність і сутички через зростання населення». Критики. Книги. The New Yorker. 89 (33): 96-99. — (16 грудня 2013). «Втрачений світ: кутні зуби мастодонта». Літопис вимирання. Частина перша. The New Yorker. 89 (41): 28—38. — (23—30 грудня 2013). «Загублений світ: скам'янілості майбутнього». Літопис вимирання. Частина друга. The New Yorker. 89 (42): 48—56. — (3 березня 2014). «Великий рахунок: коли мама складає SAT». Американські хроніки. The New Yorker. 90 (2): 38-41. — (14 квітня 2014). «Грубі прогнози». The Talk of the Town. Коментар. The New Yorker. 90 (8): 21-22. — (28 липня 2014). «Кам'яний суп». Літопис аліментарності. The New Yorker. 90 (21): 26—29. — (25 серпня 2014). «Ліжко з клопами». Розмова про місто. Польові дослідження. The New Yorker. 90 (24): 20. — (22-29 грудня 2014). «Велике вбивство: хрестовий похід Нової Зеландії, щоб позбутися ссавців». Літопис винищення. The New Yorker. 90 (41): 120—126, 128—129. — (12 січня 2015). «Громадянський обов'язок». Розмова про місто. Листівка з Риму. The New Yorker. 90 (43): 20, 22. — (2 лютого 2015). «Такий собі стоїк: як Сенека став філософом-фіксатором Стародавнього Риму». Критика. Книги. The New Yorker. 90 (46): 66-69. — (16 лютого 2015). «Останній суд: прабабуся, Аушвіц і дуга справедливості». Лист з Берліна. The New Yorker. 91 (1): 24-30. — (7 грудня 2015). «Небезпечний клімат». Розмова про місто. Коментар. The New Yorker. 91 (39): 23—24. — (8—15 серпня 2016). «Мечі, сандалі». Розмови про місто. The Pictures. The New Yorker. 92 (24): 21-22. — (24 жовтня 2016). «Гренландія тане». Лист з Гренландії. The New Yorker. — (19-26 грудня 2016). «Лють проти машини: чи заберуть роботи вашу роботу?». Критика. Книги. The New Yorker. 92 (42): 114—118. — (27 лютого 2017). «Це те, що ви думаєте: чому розум і докази не змінять нашу думку». Критика. Книги. The New Yorker. 93 (2): 66-71. — (19 червня 2017). «Інцидент». Розмова про місто. Відділ мистецтва заради мистецтва. The New Yorker. 93 (17): 23. — (20 травня 2019). «Останні шанси». The Talk of the Town. Коментар. The New Yorker. 95 (13): 23-24. — (20 травня 2019). «Крижані ступи: штучні льодовики на краю Гімалаїв». Фотографії Васанта Йоганантан. Портфоліо. The New Yorker. 95 (13): 54-67. — (13 січня 2020). «Не чекайте». Розмова про місто. Коментар. The New Yorker. 95 (44): 13-14. — (27 липня 2020). «Катастрофіст: експерт НАСА з питань клімату повідомляє новини, які ніхто не хоче знати». Профілі. 29 червня 2009 року. The New Yorker. 96 (21): 24-29. — (25 січня 2021 року). «Гойдалки на зірці: чи знайдені вже ознаки розумного позаземного життя?». Критика. Книги. The New Yorker. 96 (45): 60-64. — (21 червня 2021). «Глибина: коли ми видобуваємо рідкісні метали з дна океану, які ще багатства будуть втрачені?». Критика. Books. The New Yorker. 97 (17): 58-62. — (22 серпня 2022 року). «Політичний клімат». Розмови про місто. Коментар. The New Yorker. 98 (25): 11-12. — (20 березня 2023). «Маловідома планета: Ентомолог змагається, щоб знайти гусениць до того, як вони зникнуть». Аннали науки. The New Yorker. 99 (5): 40—47.

Вступи, передмови та інші внески Ван Гелдер, Гордон, ред. (2011). Ласкаво просимо до теплиці: нова наукова фантастика про зміну клімату. Нью-Йорк: OR Books.

Критичні дослідження та огляди творчості Елізабет Кольберт Польові нотатки з катастрофи:

Шосте вимирання:

Під білим небом:

Список літератури

Посилання

«An Interview with Elizabeth Kolbert», Natural Resources Defense Council (NRDC) 2006

Twitter page New Yorker articles "Focus 580; The Climate of Man, " 2005-05-27, WILL Illinois Public Media, American Archive of Public Broadcasting (GBH and the Library of Congress), Boston, MA and Washington, DC, accessed June 7, 2021.