Іван Васильович Рибарук ( 16 квітня 1966, с. Кривопілля, Івано-Франківська область) — український священник Православної церкви України, протоієрей, отець-митрат, письменник, редактор, ведучий, філософ та суспільний діяч. Популяризатор імені гуцулки Параски Плитки-Горицвіт.

Закінчив Українську сільськогосподарську академію за фахом зооінженера, а згодом — Івано-Франківську духовну семінарію УПЦ КП та Київську духовну академію. До прийняття священничого сану працював у господарських установах Верховинщини. У 1995 році був рукоположений митрополитом Андрієм Абрамчуком у сан диякона та священника, після чого очолив парафію у Криворівні. Брав участь у відновленні традиційного ґонтового покриття місцевої дерев’яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Є автором релігійно-філософських і публіцистичних книг, серед яких «Це дуже важливо», «Невіста Господня» та «Жити з Христом». Активно займається просвітницькою діяльністю: веде духовні передачі на радіо, бере участь у конференціях, культурних заходах і медійних проєктах, присвячених духовності, історії та традиціям Гуцульщини. Співведучий подкасту «Лоза Виноградна».

Лауреат Івано-Франківської обласної премії імені Андрея Шептицького, літературного фестивалю «Покрова» імені Тараса Мельничука та низки церковних і громадських відзнак. Нагороджений орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого (ПЦУ), відзнаками «Хрест Свободи», «Хрест громадянських заслуг» та медалями «За заслуги перед Верховиною» і «За заслуги перед Прикарпаттям».

Життєпис

Походження Іван Рибарук народився 16 квітня 1966 року в селі Кривопіллі, нині Верховинської громади Верховинського району Івано-Франківської области України в сімʼї агронома Василя Васильовича Рибарука (нар.12 квітня 1937 – †16 грудня 2022) та бібліотекарки Ірини (Орисі) Іванівни Рибарук (нар. 3 серпня 1940). У 1970 році разом усією сімʼєю, разом із батьками, братом і сестрою переїхали до селища Верховина.

Освіта Навчався в Українській сільськогосподарській академії (1988, спеціальність — зооінженерія), Івано-Франківській духовній семінарії УПЦ КП (1994), Київській духовній академії (1998). Працював у колгоспі ім. Коцюбинського та райвиконкомі в смт Верховині.

Служіння 18 червня 1995 року митрополитом Галицьким Андрієм Абрамчуком рукоположений в сан диякона, а 2 липня того ж року — у сан священника.

9 липня 1995 року призначений настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Криворівні Верховинського району. 2011 року ініціював відновлення ґонтового даху згаданої дерев'яної святині.

У 1997—2014 роках був керівником інформаційно-видавничого відділу Коломийської єпархії ПЦУ. Нині є редактором православного часопису Гуцульщини і Покуття «Лоза виноградна»; входить до складу редакційної колегії всеукраїнської православної газети «Наша віра»Наша віра. — 2018. — № 12 (грудень).; в ефірі районного радіо веде радіопередачу «Зустріч з Богом». Учасник всеукраїнських, міжнародних та регіональних релігійно-наукових конференцій.

Сім'я Одружений із поеткою Оксаною Рибарук, разом із дружиною мають чотирьох дітей.

Доробок Автор книг «Це дуже важливо» (2010), «Невіста Господня» (2013), «Жити з Христом» (2015).

Є співучасником подкасту «Лоза Виноградна» на YouTube-каналі «Зерно», у якому зі своїм похресником та священником Іллею Богатчуком

Нагороди лавреат Івано-Франківської обласної премії імені Андрея Шептицького в номінації «духовне друковане слово» (2015); лавреат V літературного фестивалю «Покрова» імені Тараса Мельничука (2013); Наперсний хрест протоієрея (1997); Хрест з оздобами та Благословенною Патріаршою грамотою (2005); медалі «За заслуги перед Верховиною», «За заслуги перед Прикарпаттям» (2023), «За сприяння Збройним Силам України» (2016); відзнаки «Хрест громадянських заслуг» (2023), «Хрест Свободи» (2024), «Патріот Гуцульщини»; подяка за підтримку проєкту «Намолене небо»; орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого (ПЦУ) (2026).

Примітки

Джерела

Посилання