Під час Другої світової війни в австралійських водах проводяться багато операцій Осі. Всього 54 німецькі та японські підводні човни та військові кораблі проникли в австралійські води між 1940 та 1945 роками, атакуючи кораблі та порти. Серед найвідоміших операцій була битва між Сіднеєм та Кормораном у 1941, бомбардування Дарвіна в лютому 1942 р. та напад на Сіднейську затоку, здійснений японськими кишеньковими підводними човнами в травні 1942 р. До цього додаються втрати, яких зазнав цивільний флот союзників, багато кораблів якого затонули або пошкоджені в австралійських водах. Японські підводні човни бомбардують кілька портів та літаки, що базувалися на японських підводних човнах пролетіли над кількома столицями штатів Австралії.

Збільшення активності осі навколо Австралії поступове. До 1942 року воно обмежувалося спорадичними нападами німецьких допоміжних крейсерів. Обсяг нападів зазнав піку на початку 1942 року, коли японські підводні човни почали патрулювати уздовж узбережжя Австралії, шукаючи цілей, які потрібно потопити, та військово-морська авіацію цієї країни бомбардувала кілька міст Північної Австралії. Наступ японських підводних човнів було відновлено протягом першої половини 1943 року, але він припинився, коли союзники взяли на себе наступ у Тихоокеанському театрі. Мало кораблів Осі діяло в австралійських водах між 1944 та 1945 роками і їх ефект був дуже обмеженим.

Через епізодичний характер нападів та порівняно невелику кількість використовуваних військових кораблів, Німеччина та Японія не змогли дезорганізувати навігацію в Австралії. Хоча союзникам довелося розгорнути значні сили, щоб забезпечити судноплавство біля австралійського узбережжя, ці атаки не мали суттєвих наслідків на австралійські військові зусилля, ні на операції під керівництвом американців на південно-західному театрі Тихого океану.

Система австралійського захисту Термін «австралійські води», що використовується в цій статті, позначає територію, охоплену австралійською станцією, австралійський військово-морський передвоєнний командний центр. Вона включає величезну територію, води, що оточують Австралію та східну частину Нової Гвінеї, а також весь сектор, починаючи від австралійського континенту до Антарктиди. Вона охоплює зі сходу на захід, райони між 170-м градусом східної довготи, що знаходяться в Тихому океані, та 80-й градусом східної довготи — в Індійському океані. З півночі на південь вона простягається між екватором та Антарктидою. Незважаючи на те, що східна половина острова Нова Гвінея включена до Австралійського командування, японські операції в цих водах проводяться в рамках кампаній Нової Гвінеї та Соломонових островів і не спрямовані безпосередньо проти Австралії.

Захист австралійських вод є головною проблемою Королівського флоту Австралії (RAN) під час війни. Австралійські військово-морські кораблі часто обслуговуються за межами станції Австралія, але супроводжуючі кораблі та мінні тральщики доступні протягом усієї війни, щоб забезпечити навігацію в австралійських водах. Ці місії конвоювання забезпечуються деякими великими військовими кораблями, крейсерами та допоміжними крейсерами (колишні торгові кораблі, реквізовані та озброєні ВМС). Хоча з початку війни важливі воєнно-морські перевозки супроводжувалися, але конвої не створювались в австралійських водах до червня 1942 року. Австралійська військово-морська влада все-таки кілька разів закривала порти для навігації внаслідок загрози, створеної реальною чи передбачуваною присутністю кораблів противника або мін до червня 1942 року.

Королівські австралійські ВПС (RAAF) також відповідають за захист навігації в австралійських водах. Протягом усієї війни літаки RAAF супроводжували конвої і проводили розвідувальне і протичовнове патрулювання з повітряних баз, розташованих по всій Австралії. Основними типами літаків, які використовуються для цих місій були Avro Anson, Bristol Beaufort, Consolidated PBY Catalina та Lockheed Hudson. Після початку війни на Тихому океані винищувачі RAAF розміщуються біля австралійських стратегічних портів для захисту та супроводу кораблів в районах, де боялися нападів.

Присутність союзників в австралійських водах значно збільшується після вступу Японії у війну та послідовного зміцнення присутності американської армії в цьому районі. Військово-морські сили були підтримані літаками RAAF, потім прибуттям літаків ВМС США. Після перших нападів японських підводних човнів створена система конвоїв між австралійськими портами і, в кінці бойових дій, загалом, RAN та RAAF супроводжували 1100 конвоїв уздовж Австралійського узбережжя. Після переміщення фронту на північ після контратаки союзників, атаки в австралійських водах стають рідшими, кількість кораблів та літаків, призначених для захисту австралійської станції, значно зменшується.

Австралійська армія будує фіксовані системи оборони для захисту основних портів країни від атак ворожих надводних кораблів. Система прибережної оборони була розширена, тому що загроза Австралії зросла між 1940 та 1942 роками, і вона досягла свого максимуму в 1944 році. Королівський воєнно-морський флот Австралії відповідав за створення и укомплектування захисних споруд основних портів Австралії. Ці захисні споруди складалися з фіксованих анти-човнових загороджень і мін. Вони теж значно розширені, коли тиск на Австралію збільшився.

Хоча військово-морська та протиповітряна оборона ніколи не були достатньо потужними, щоб мати змогу відштовхувати масштабну та скоординовану атаку, вона виявилася достатньою для організації оборонних патрулів перед спорадичними та найчастіше обережними атаками Осі.

1939—1941

Допоміжні німецькі крейсери в 1940 році У той час як допоміжні крейсери діяли на заході Індійського океану в 1939 році та на початку 1940 року, вони ввійшли в австралійські води лише у другій половині 1940 року. Перша операція, орієнтована на кораблі Осі, відбувалася проти італійських торгових кораблів Remo і Romolo, які знаходилися в австралійських водах, коли Італія вступила в війну 11 червня 1940 року. Хоча Remo, пришвартований в Фрімантлі був легко захвачений, Romolo було складніше захопити. Він покинув Брісбен 5 червня і взяв курс на Італію. Після пошуків з моря та повітря його перехопив Manoora поблизу Науру. Його капітан затопив його, щоб уникнути його захоплення.

Допоміжний крейсер Крігсмарине Orion — це перший корабель, який здійснив ворожу операцію в австралійських водах. Після операцій на північній околиці Нової Зеландії та на півдні Тихого океану він увійшов у води Коралового моря, яке відокремлювало Австралію від Нової Гвінеї, у серпні 1940 року і наблизився на 220 км на північний схід від Брісбена 11 серпня. Потім він попрямував до Нової Каледонії і затопив французький торговий корабель Notou 16 серпня, потім британський вантаж Turakina в Тасманському морі. Потім Orion діяв без успіху на початку вересня у Великій Австралійській бухті. 2 вересня він заклав чотири міни поблизу Олбані, в Західній Австралії. Після того, як він був помічений літаком, він попрямував до південного заходу, а потім, безуспішно, почав патруль в Південному океані і в кінцевому підсумку взяв курс на острови Маршалла для дозаправки. Він прибув туди 10 жовтня.

Pinguin, ще один німецький допоміжний крейсер, увійшов до Індійського океану через Південну Атлантику в серпні 1940 року і прибув до Західної Австралії у жовтні. Він захопив норвезький нафтовий танкер водотонажністю 8998 тонн, Storstad біля Норт-Уест-Кейп 7 жовтняM/T Storstad, Warsailors.com, а потім попрямував на схід із захопленим кораблем. Він заклав міни між Сіднеєм та Ньюкаслом 28 жовтня, а Storstad заклав міни біля узбережжя Вікторії в ночі з 29 по 31 жовтня. Pinguin все ще закладав міни біля узбережжя Аделаїди на початку вересня. Потім два кораблі попрямували на захід у бік Індійського океану. Вони не помічені під час їх операцій біля східного та південного узбережжя Австралії та встигли затопити три кораблі. Міни, закладені Storstad, спричинили втрату двох човнів біля узбережжя півострова Вілсон на початку листопада, а міни закладені навколо Сіднея кораблем Pinguin потопили корабель. Ще один корабель був пошкоджений біля узбережжя Аделаїди після підриву міни. Pinguin поповнив свій список успіхів в австралійських водах, затопивши три вантажні кораблі в Індійському океані 16 листопада.

7 грудня 1940 р. допоміжні крейсери Orion та Komet прибули до узбережжя Науру, невеликого острова, багатого фосфатами, розташованого на південь від екватора та керованого Австралією. За 48 годин німецькі човни потопили чотири кораблі, що очікували на їх завантаження фосфатом. Потім німецькі кораблі висадили численних в'язнів на острові Емірау, Komet намагався безуспішно замінувати вхід до стратегічної бази Рабаула 24 грудня, і повернувся атакувати Науру 27 грудня. Потім він бомбардував портову інфраструктуру, спричинивши припинення експорту фосфатів протягом десяти тижнів. Ця атака була останньою німецькою операцією в австралійських водах до листопада 1941 року.

Німецькі допоміжні крейсери в 1941 році Після їх рейдів на Науру, Orion та Komet попрямували до Індійського океану, пройшовши на південь від Австралії відповідно у лютому та березні. Komet знову ввійшов до австралійських вод, щоб дістатися до Нової Зеландії, Atlantis направився на схід, перетнувши крайній південь австралійських вод у серпні. До листопада єдині втрати, зафіксовані в австралійських водах, обумовлені мінами, які були поставлені Крієгсмаріне у 1940 році. Невеликий траулер Millimumul постраждав від міни вздовж узбережжя Південного Нового Уельсу, сім моряків загинули. В Південній Австралії два сапери загинули 14 липня, коли вони намагалися знешкодити міну, яку викинуло на берег.

19 листопада 1941 року австралійський легкий крейсер Sydney, який добився значних успіхів під час битви на Середземномор'ї, зіткнувся в Індійському океані з Kormoran, іншим німецьким допоміжним крейсером, який плавав під голландськими кольорами, демонструючи ім'я Straat Malakka, приблизно в 240 км на південний захід від Карнарвона в Західній Австралії. Sydney вимагав від Kormoran, щоб той довів свою ідентичність. Під час операції з перехоплення капітан Sydney небезпечно наблизився до ворожого корабля. Німці Kormoran, загнані в тупик австралійцями, тоді використовують всю свою вогневу силу проти Sydney. Під час битви, що послідувала два кораблі, серйозно постраждали і потонули. Усі 645 членів екіпажу Sydney померли у бою або в морі, очікуючи порятунку, а також 78 німецьких моряків з Kormoran.

Kormoran — єдиний корабель Осі, який здійснив атаки в австралійських водах у 1941 році, та останній надводний корабель Осі, що увійшов в цей морський простір до 1943 року. Гіпотеза за якою японський підводний човен брав участь в атаці проти Sydney не підтримується жодним фактом. Єдиним німецьким кораблем, який увійшов до австралійських вод у 1942 році, був проривач блокади та корабель постачання Ramses, потоплений Adelaide та Jacob van Heemskerck 26 листопада незабаром після того, як Ramses покинув Батавію та відправився до Франції. Німецький екіпаж пережив кораблетрощу і був ув'язнений.

1942 Морська загроза для Австралії значно зросла після початку війни в Тихому океані. Протягом першої половини 1942 року японці керували запланованою кампанією в австралійських водах. Їх підводні човни атакували морський рух, а японські авіаносці влаштували руйнівну атаку проти стратегічного порту Дарвін на півночі країни. У відповідь на ці напади союзники збільшили засоби, виділені на захист навігації в австралійських водах.

Перші патрулі японських підводних човнів (січень-березень 1942) Першими японськими підводними човнами, які входили в австралійські води, були I-121, I-122, I-123 та I-124 підводної ескадри № 6 японського імперського флоту. Вони підтримували японський наступ в голландській Східній Індії. Вони розмістили міни навколо Дарвіна та в протоці Торрес між 12 та 18 січня 1942 р. Ці міни не зробили жертв.