Серед усіх країн Японія має найбільшу частку людей літнього віку. Оцінки 2014 року показали, що близько 38 % населення Японії старше 60 років, а 25,9 % — старше 65 років, у 2022 році цей показник зріс до 29,1 %. До 2050 року, за оцінками, очікується, що одна третина населення Японії становитиме 65 років і старше. Старіння японців передувало подібній тенденції в інших країнах, таких як Південна Корея та Китай.

Очікується, що процес старіння японського суспільства, який характеризується рівнем народжуваності нижчем від рівня відтворення та високою очікуваною тривалістю життя, буде продовжуватися. У період з 1947 по 1949 роки в Японії відбувся післявоєнний бебі-бум, за яким послідував тривалий період низької народжуваності. Ці тенденції призвели до скорочення населення Японії після досягнення піку в 128,1 мільйона людей в жовтні 2008 року. 2014 року населення країни становило 127 мільйонів. Очікується, що ця цифра скоротиться до 107 мільйонів (на 16 %) до 2040 року та до 97 мільйонів (на 24 %) до 2050 року, якщо поточна демографічна тенденція збережеться. Глобальний аналіз 2020 року показав, що Японія — одна з 23 країн, у яких до 2100 року може спостерігатися загальне скорочення населення на 50 % або навіть більше. Ці тенденції змусили деяких дослідників стверджувати, що Японія перетворюється на «супер-старе» суспільство як у сільській, так і в міській місцевості.

Громадяни Японії переважно вважають свою країну комфортною та сучасною, відчуття «демографічної кризи» не поширено. Японський уряд відповів на занепокоєння з приводу шкоди, яку демографічні зміни завдають економіці та соціальній сфері, політикою, спрямованою на відновлення рівня народжуваності, а також підвищення активності літніх людей у суспільстві.

Динаміка старіння

З 1974 по 2014 рік кількість японців віком від 65 років зросла майже вчетверо, становлячи 26 % населення Японії, або 33 мільйона осіб. За цей же період частка дітей віком до 14 років зменшилася з 24,3 % у 1975 до 12,8 % у 2014 році. Кількість літніх людей перевищила кількість дітей у 1997 р.; у 2014 р. продажі перевищили продажі підгузків для немовлят. Ця зміна демографічного складу японського суспільства, яку називають , відбулася за коротший період часу, ніж в будь-якій іншій країні. У вересні 2023 року кількість японців віком 80 років і старше перевищила 10 % населення, а в квітні 2024 року частка дітей віком до 15 років скоротилася до рекордних 11,5 %.

Відповідно до прогнозів 2011—2012 років, заснованих на тодішньому рівні народжуваності, особи старше 65 років становили б 40 % населення до 2060 року, а загальна чисельність населення скоротилася б на одну третину з 128 мільйонів у 2010 році до 87 мільйонів у 2060 році. Частка літніх громадян Японії мала б стабілізуватися. Однак, за даними Всесвітнього економічного форуму 2023 року, кількість населення від 65 років становитиме близько 40 % вже до 2050 року. Через стагнацію народжуваності, за оцінками 2015 року, частка молодих людей (віком до 19 років) в Японії становитиме лише 13 % у 2060 році, порівняно з 40 % у 1960 році.

Економісти з Університету Тохоку встановили зворотний відлік до національного вимирання, який передбачає, що в 4205 році в Японії залишиться лише одна дитина . Ці прогнози спонукали прем'єр-міністра Абе Сіндзо встановити поріг скорочення населення у 100 мільйонів осіб.

Причини

Висока очікувана тривалість життя Очікувана тривалість життя в Японії в 2016 році становила 85 років : 81,7 рік для чоловіків і 88,5 років для жінок. Оскільки загальне населення Японії скорочується через низький рівень народжуваності, частка літніх людей зростає.

Очікувана тривалість життя при народженні швидко зросла після закінчення Другої світової війни, коли середня очікувана тривалість життя становила 54 роки серед жінок і 50 серед чоловіків, а відсоток населення у віці 65 років і старше стабільно зростає з 1950-х. Загальновідомим прикладом є Японія, де близько 30 % населення старше 65 років. Збільшення очікуваної тривалості життя призвело до зниження рівня смертності до 1980-х років, але потім смертність знову зросла до історичного максимуму (з 1950 року) у 10,1 ‰ на 1000 осіб у 2013 році.

Такі фактори, як якісне харчування, передові медичні та фармакологічні технології та добрі умови життя, сприяли тому, що очікувана тривалість життя перевищує середню. Крім того, мир і процвітання після Другої світової війни були невід'ємною частиною масштабного економічного зростання післявоєнної Японії, що ще більше сприяло довголіттю населення. Частка витрат на охорону здоров'я також різко зросла, оскільки літнє населення Японії проводить більше часу в лікарнях і відвідує лікарів. Згідно досліджень, у 2011 році щоденно 2,9 % людей у віці 75–79 років перебували в лікарні, а 13,4 % відвідували лікаря.

Низький рівень народжуваності

Сумарний коефіцієнт народжуваності в Японії (або СКН, кількість дітей, народжених кожною жінкою протягом її життя) залишався нижче порогу відтворення в 2,1 з 1974 року та досяг історичного мінімуму в 1,26 у 2005 році. Станом на 2016 рік, СКН становив 1,41 народжених дітей на одну жінку. Експерти вважають, що ознаки незначного збільшення відображають закінчення «темпового ефекту», який виникає внаслідок зміни часу народження дітей, а не позитивні зміни.

Економіка та культура

Низка економічних і культурних факторів сприяла зниженню народжуваності наприкінці XX століття: пізніші та рідші шлюби, вища освіта, урбанізація, збільшення кількості нуклеарних сімей (а не розширеної сім'ї), поганий баланс між роботою та особистим життям, збільшення кількості жінок на ринку праці, зниження заробітної плати та довічної зайнятості, невеликі житлові площі та високі витрати на виховання дитини.

Багато молодих людей стикаються з економічною незахищеністю через відсутність постійної роботи. Близько 40 % робітників Японії є нерегулярними працівниками, включно з працюючими неповний робочий день і тимчасовими працівниками. За даними Міністерства праці, непостійні працівники заробляють приблизно на 53 % менше, ніж звичайні у порівняному місячному вирахуванні. Молоді чоловіки з цієї групи рідше розглядають можливість вступу в шлюб або одруженняIPSS, «Attitudes toward Marriage and Family among Japanese Singles» (2011), p. 4.. Багато молодих японців також повідомляють, що перевтома від праці перешкоджає їхній мотивації будувати романтичні стосунки.

Хоча більшість подружніх пар мають двох або більше дітейNational Institute of Population and Social Security Research (IPSS). «Marriage Process and Fertility of Japanese Married Couples.» (2011). pp. 9–14., чимраз більше молодих людей відкладають або зовсім відмовляються від шлюбу та батьківства. Консервативні гендерні ролі часто означають очікування від жінок, що вони залишаться вдома з дітьми, а не працюватимуть. Між 1980 і 2010 роками відсоток населення, яке ніколи не одружувалося, зріс з 22 % до майже 30 %, попри продовження старіння населення, а до 2035 року кожен четвертий чоловік не одружиться в кращі батьківські роки. Японський соціолог ввів термін для неодружених жінок від 20 до 30 років, які продовжують жити з батьками.

Результати урядового опитування, оприлюднені 14 червня 2022 року, показали, що чверть неодружених та 46,4 % осіб у віці за 30 років не мають бажання одружуватися, причому 26,5 % чоловіків і 25,4 % жінок вважають за краще залишатися неодруженими. Поширеними причинами відмови від шлюбу є втрата свободи, фінансовий тягар і робота по дому. Неодружені жінки основними причинами називали тягар роботи по дому, догляду за дітьми та хворими, а чоловіки посилалися на фінансову нестабільність та нестабільність праці. Деякі жінки також заявили про небажання змінювати прізвище .

Показники незайманості та помірності

У 2015 році 1 з 10 дорослих японців у віці 30 років повідомив, що не мав сексуального досвіду. Підрахувавши людей, які, можливо, мали одностатеві стосунки, дослідники вирахували, що близько 5 % людей не мають жодного сексуального досвіду. Відсоток жінок віком від 18 до 39 років без досвіду становив 24,6 % у 2015 році, збільшившись порівняно з 21,7 % у 1992 році. Так само відсоток чоловіків віком від 18 до 39 років становив 25,8 % у 2015 році, що на 20 % більше, ніж у 1992 році. Чоловіки зі стабільною роботою та високим рівнем доходу частіше займаються сексом, а чоловіки з низьким рівнем у 10-20 разів рідше мають сексуальний досвід. І навпаки — жінки з нижчим рівнем доходу частіше мали статевий акт. Безробітні чоловіки увосьмеро частіше залишаються незайманими, а ті, які працюють неповний робочий день або тимчасово зайняті — учетверо.

Згідно з опитуванням 2010 року, 61 % неодружених японців у віці 20 років і 70 % у віці 30 років називають себе , тобто не зацікавленими в шлюбі чи дівчині.

Опитування Кабінету міністрів Японії у 2022 році показало, що близько 40 % неодружених японців у віці 20 років ніколи не ходили на побачення, а 25 % молодих дорослих жінок сказали, що ніколи не зустрічалися. Підраховано, що 5 % одружених чоловіків і жінок, які не мали жодного партнера для побачень, скористалися послугами конкацу (скорочення від кеккон кацудо, або «полювання на шлюб», серія стратегій з пошуку партнера, подібних до пошуку роботи) щоб знайти пару.

Наслідки

Демографічні тенденції змінюють відносини між поколіннями та всередині них, створюють нові обов'язки уряду та змінюють багато аспектів японського суспільного життя. Старіння та зменшення чисельності населення працездатного віку викликало занепокоєння щодо майбутнього робочої сили країни, потенційного економічного зростання та платоспроможності національної системи пенсійного забезпечення та Hashimoto, Ryutaro (attributed). General Principles Concerning Measures for the Aging Society. Ministry of Foreign Affairs of Japan. Retrieved 2011-3-5..

Соціальні

Менше населення могло б зробити перенаселені мегаполіси країни придатнішими для життя, а стагнація економічного виробництва могла б піти на користь скороченню робочої сили. Проте низька народжуваність і висока тривалість життя перевернули стандартну піраміду населення, змушуючи все вужчу базу молодих людей забезпечувати та піклуватися про більшу когорту старших, навіть коли вони намагаються створити власні сім'ї. 2014 року (співвідношення людей старше 65 років до осіб у віці 15–65 років, що вказує на співвідношення залежного населення літнього віку до осіб працездатного віку) становив 40 %. Очікується, що до 2036 року цей показник зросте до 60 %, а до 2060 року майже до 80 %Population Projections for Japan (January 2012): 2011 to 2060 , table 1-4 (National Institute of Population and Social Security Research, retrieved 13 January 2016)..

Літні японці традиційно довіряють піклування про себе своїм дорослим дітям, а урядова політика все ще заохочує створення , де подружня пара піклується як про дітей, так і про батьків. 2015 року 177 600 осіб у віці від 15 до 29 років безпосередньо доглядали за старшим членом сім'ї. Однак міграція молодих людей у великі міста Японії, поява жінок на робочих місцях та зростання вартості догляду як за молодими, так і за літніми утриманцями вимагали нових рішень, такі як будинки престарілих, садки для дорослих та домашні оздоровчі програми. Щороку Японія закриває 400 початкових і середніх шкіл, перетворюючи деякі з них на центри догляду за людьми літнього віку.

У 2008 році було зафіксовано існування приблизно 6000 спеціальних будинків престарілих, які опікувалися 420 000 японських літніх людей. Оскільки в Японії багато подібних закладів, попит на доглядальників є високим. Незважаючи на це, перевагу в Японії надають як основним, та передбачається, що японські літні люди можуть виконувати з меншою допомогою та жити довше, якщо їхній основний опікун є родичем.

Багато літніх людей живуть самотньо та ізольовано. Щороку тисячі смертей залишаються непоміченими протягом кількох днів або навіть тижнів; таке сучасне явище називається .

Наявний дохід старшого населення у Японії збільшив бізнес в галузі досліджень біомедичних технологій у косметиці та регенеративній медицині.

Політичні