Індекс дистанції влади (англ. Power Distance Index, PDI) — характеристика суспільства, яка описує жорсткість існуючої в його соціальній ієрархії та ступінь прийняття такої ієрархії членами цього суспільства. Індекс описує не тільки наявність ієрархії, скільки її вплив на взаємодію між людьми та на соціальне функціонування інститутів. Термін був введений у 1970-х роках нідерландським соціологом Гертомом Гофстеде на основі масштабного міжкультурного дослідження, проведеного їм у 1967—1973 роках у понад 70 країнах світу.

Під ієрархією в цьому контексті розуміється нерівномірний розподіл влади та повноважень усередині соціальної групи, і індекс дистанції влади характеризує ставлення членів соціуму до такої нерівномірності — наскільки члени суспільства, позбавлені влади, приймають існуючу ієрархію та поводяться відповідно до неї.

Введення терміна «індекс дистанції влади» свідчить про відкриття важливого крос-культурного феномену. Дослідження Гофстеде показало, що носії різних культур, навіть перебуваючи у межах тих самих типів соціальних ієрархій (наприклад, начальник — підлеглий, вчитель — учень, літній — юнак та інших.), демонструють різне поведінка і різні патерни взаємодії. Як показали подальші дослідження, ці культурні патерни мають прямий вплив на ефективність роботи організацій, продуктивність праці та навіть суспільну безпеку.

Поняття дистанції влади Дистанція влади — це нерівний розподіл влади між сторонами та рівень прийняття цієї нерівності; чи то в сім'ї, чи то на робочому місці, чи то в інших організаціях. Поняття використовується в культурологічних дослідженнях для розуміння відносин між людьми з різною владою, а також впливу, який це має на суспільство. Його ввів у 1970-х роках Ґерт Гофстеде, який у своїх працях виклав низку культурних теорій. Члени владної мережі можуть приймати або відкидати дистанцію влади в культурних рамках інституції, і для вимірювання рівня прийняття був створений Індекс дистанції влади , який може бути низьким, помірним або високим. Теоретично вважається, що демократичні уряди найчастіше виникають у суспільствах з низьким рівнем дистанції влади, де беззаперечні ієрархії не вкорінюються в ранньому віці, як це зазвичай буває в суспільствах з високим рівнем дистанції влади.

Розвиток та дослідження теорії Герт Гофстеде — нідерландський психолог і професор. У 1960-1970-х роках він проводив дослідження в International Business Machines Corporation, багатонаціональній компанії з виробництва комп'ютерів, яке стало основним внеском у розробку теорії культурних вимірів.

У ході дослідження Гофстеде роздав анкети різним працівникам IBM у різних країнах щодо ціннісних відмінностей у компанії. Він спостерігав за різними рівнями дистанції влади та стилями управління і теоретично обґрунтував чотири культурні виміри: індивідуалізм/колективізм, маскулінність/фемінінність, дистанція влади та уникнення невизначеності. Пізніші дослідження привели до відкриття п'ятого та шостого вимірів. Китайські соціологи визначили довгострокову/короткострокову орієнтацію як п'ятий вимір, а репліка дослідження Гофстеде визначила шостий: поблажливість/стриманість. Ці виміри були описані в його популярній праці «Наслідки культури».

Гофстеде створив інструмент для вимірювання дистанції влади. Індекс дистанції влади вимірює, якою мірою країна, організація чи установа приймає розподіл влади і повноважень; він може бути високим, помірним або низьким.

Гофстеде розробив теорію культурних вимірів, яка широко використовується як важлива основа для міжкультурної комунікації. Це найперша теорія, яка піддається кількісній оцінці і використовується для пояснення сприйняття відмінностей між культурами, а також широко застосовується в багатьох галузях, особливо в крос-культурній психології, міжнародному бізнесі та міжкультурній комунікації. Вона була розроблена за допомогою статистичної процедури «факторного аналізу» на основі результатів глобального дослідження цінностей співробітників IBM, проведеного в 1967 і 1973 роках.

Дослідження припускають, що дистанція влади може варіюватися від культури до культури, що може бути особливо поширеним у міжнародних корпораціях. Дослідження, проведене Сяошуан Лін (Xiaoshuang Lin) та ін., показало, що працівники більш схильні висловлюватися під керівництвом лідерів, яких працівники вважають покірними. Покірність — риса, яка часто асоціюється з культурами з низькою дистанцією влади. Дослідження показало, що самосприйняття влади працівником визначає не лише його голос на робочому місці, але й покірність його керівника. Таке середовище також буде схоже на вимір колективізму, який запропонував Гофстеде.

Індекс дистанції влади (PDI) Індекс дистанції влади призначений для вимірювання того, наскільки різниця у владі в суспільстві, організації та інституціях сприймається менш впливовими членами. Індекс присвоює бали кожній країні, що вказує на рівень дистанції влади та залежних відносин. PDI також відображає рівень нерівності в суспільстві, який визначається знизу, а не зверху. PDI використовує відносні величини; він корисний лише при порівнянні країн.

Гофстеде виводить показники дистанції влади для трьох регіонів і п'ятдесяти країн на основі відповідей, наданих працівниками IBM, які займають однотипні посади, на ті ж самі запитання. Індекс PDI розраховувався за формулою:

1. Підготовка трьох запитань для опитування:

Як часто, з досвіду працівників, вони боялися висловлювати незгоду зі своїми керівниками? (середній бал за шкалою від 1 до 5 від «дуже часто» до «дуже рідко»). Сприйняття підлеглими фактичного стилю прийняття рішень їхнім керівником (відсоток тих, хто обрав опис автократичного або патерналістського стилю з чотирьох можливих стилів плюс «жоден з цих стилів»). Вподобання підлеглих щодо стилю прийняття рішень їхнім керівником (відсоток тих, хто віддає перевагу автократичному або патерналістському стилю, або стилю, що базується на більшості голосів, але не консультативному стилю).

2. Попереднє кодування відповідей у вигляді чисел (наприклад, 1, 2, 3, 4…)

3. Обчислення середнього балу для відповідей однакових вибірок людей з кожної країни або відсотка, який обрав певну відповідь

4. Сортування запитань за групами — відомими як кластери або фактори — за допомогою статистичної процедури

5. Додавання або віднімання трьох оцінок після множення кожної з них на фіксоване число

6. Додавання ще одного фіксованого числа

Гофстеде виявив, що емоційна дистанція є відносно невеликою в культурах з низьким PDI. Між очікуванням і прийняттям влади існують більш демократичні або консультативні відносини. Люди відносно взаємозалежні від носіїв влади, і існує відносно низька нерівність у розподілі влади між людьми. За цих обставин децентралізована влада і пласка структура управління є поширеною, але не універсальною, що передбачає, що керівники і підлеглі в середньому будуть відносно менше перейматися статусом, а розподіл відповідальності за прийняття рішень є широким. Політика «відкритих дверей» впроваджується частіше, що призводить до того, що особи вищого рангу стають більш сприйнятливими до осіб нижчого рангу, а підлеглі — більш схильні оскаржувати або вносити пропозиції своєму керівництву. Прикладами країн з низьким PDI є Нідерланди, Велика Британія, США, Німеччина та скандинавські країни.

У культурах з високим PDI владні відносини є патерналістськими та автократичними, існує централізована влада; між людьми на різних рівнях ієрархії існує великий розрив або емоційна дистанція, яка сприймається як така, що існує між людьми на різних рівнях ієрархії. Існує значна залежність (також відома як контрзалежність) від осіб, які мають владу. На робочому місці підлеглі готові змиритися зі своїм нижчим становищем, а начальство може не вимагати від них широкої участі в процесі прийняття рішень.

Культури з високим рівнем PDI зазвичай приймають автократичний стиль керівництва, що означає, що підлеглі навряд чи будуть прямо звертатися до своїх начальників і суперечити їм. Країни з високим рівнем культури дистанції влади зазвичай вважають, що в нерівності немає нічого поганого, і що кожен займає певне місце в суспільстві. Китай, Бельгія, Франція, Малайзія та арабський світ вважаються прикладами країн або регіонів з високою культурою PDI.

Дослідження Гофстеде обмежене двома факторами: нейтралізацією та аналізом незахідних країн за західною методологією. Кожен етап дослідницького процесу робить нейтральне нейтральним. Опитувальник відображає велику дистанцію влади: його питання були явно розроблені для вирішення нормативних проблем дослідників; він в першу чергу слугував інтересам тих, хто потребував порівняльного аналізу і створював його шляхом «нав'язування культурно відмінної осі порівняння» різним працівникам. Крім того, опитувальник використовував західну методологію для аналізу незахідних країн і був відносно вибірковим у представленні нерівності всередині західних країн. Наприклад, PDI зосередився на відносинах між керівником і підлеглим, що можна вважати упередженим, оскільки він ігнорує інші форми західної нерівності. Очевидно, питання не змогли виміряти расову, колоніальну та ширшу класову нерівність, яку слід брати до уваги при вимірюванні дистанції влади[джерело не вказано].

Дослідження GLOBE Після Гофстеде проект «Глобальна ефективність лідерства та організаційної поведінки» (Global Leadership and Organizational Behavior Effectiveness, GLOBE) визначив «дистанцію влади» як «ступінь, до якого члени організації або суспільства очікують і погоджуються з тим, що влада повинна розподілятися нерівномірно». Дистанцію влади було проаналізовано як один з дев'яти культурних вимірів, описаних у дослідницькій програмі GLOBE, яка була започаткована в 1990 році Робертом Хаусом з Уортонської школи бізнесу Університету Пенсильванії.

Враховуючи припущення, що ефективність лідера є контекстуальною, дослідження проводилося, виходячи з того, що соціальні та організаційні цінності, норми та переконання тих, ким керують, тісно пов'язані з ефективністю лідера. GLOBE вимірює практики та цінності, які існують на рівнях галузі (фінансові послуги, харчова промисловість, телекомунікації), організації (по декілька в кожній галузі) та суспільства (62 культури). [Результати представлені у вигляді кількісних даних, заснованих на відповідях близько 17 000 менеджерів з 951 організації, що функціонують у 62 суспільствах по всьому світу, які показують, як кожне з 62 суспільств оцінює дев'ять основних атрибутів культур, включаючи дистанцію влади, і шість основних моделей поведінки глобальних лідерів.

Щодо дистанції влади, GLOBE досліджує культурні впливи на цінності, практики та інші аспекти дистанції влади, включаючи «Коріння дистанції влади», «Психологічний потік і влада» та «Крос-культурний потік і дистанція влади». Вона також досліджує, як навчають цінностям сімейної влади, і порівнює суспільства з високим і низьким рівнем дистанції влади.

При обговоренні «Крос-культурного потоку та дистанції влади» окремо пояснюються чотири основні фактори, що впливають на рівень дистанції влади в суспільстві: домінуюча релігія або філософія, традиції демократичних принципів правління, існування сильного середнього класу та частка іммігрантів у населенні суспільства. Між цими чотирма фундаментальними феноменами існують зв'язки, але дослідження дійшло висновку, що основні переконання, цінності та релігія суспільства матимуть найсильніший і найтриваліший вплив на дистанцію влади, який певною мірою пом'якшується демократичними традиціями та наявністю сильного середнього класу. Очікується, що обидва фактори скоротять дистанцію влади. Нарешті, велика частка іммігрантів у суспільстві посилює тенденцію до скорочення дистанції влади за всіх вищезгаданих обставин. У дослідженні також робиться висновок, що незалежно від релігії, будь-яке суспільство, яке не має традицій демократії або значного середнього класу, матиме суттєво високі рівні дистанції влади.

Дослідження іншими авторами