або у японській мові, це створені у Японії кандзі (китайські ієрогліфи), а не запозичені з Китаю. Як і більшість китайських ієрогліфів, вони в основному утворюються шляхом комбінування існуючих ієрогліфів, але з використанням комбінацій, які не зустрічаються в китайській мові.

Оскільки кокуджі, як правило, розроблені для власне японських слів, вони зазвичай мають лише японське Кунйомі читання. Однак іноді вони також мають китайське Онйомі читання, похідне від спорідненого канджі, наприклад (до̄, «робота»), що бере онйомі читанняжвід (до̄, «рухатися»). У рідкісних випадках кокуджі має лише Онйомі читання, наприклад (сен, «залоза»), що походить від (сен, «джерело, фонтан») для використання в медичній термінології.

Більшість кокуджі є семантичними сполуками, що означає, що вони складаються з двох (або більше) символів із пов'язаними значеннями. Наприклад, («робота») складається з (ключ «особа») і («рух»). Це на відміну від китайських канджі, які переважно є фоно-семантичними сполуками, що означає, що вони поєднують фонетичний елемент зі семантичним. Це пояснюється тим, що фонетичний елемент фоно-семантичного кандзі завжди базується на онйомі читанні, якого немає у більшості кокуджі, залишаючи семантичне поєднання єдиною альтернативою. Інші приклади включають «сакакі», утворене від «дерево» і «бог» (дослівно, «божественне дерево») і «перехрестя», утворене від «дорога» і «хрест».

Кокуджі особливо часто використовуються для видів флори та фауни, включаючи дуже велику кількість риб, таких як (сардина), (тріска), (Японський морський окунь) і (силаги), і дерева, наприклад, (вічнозелений дуб), (японський кедр), (береза, клен) і (бруслина).

Термін Термін кокуджі в японській мові може стосуватися будь-якого ієрогліфа, створеного за межами Китаю, включаючи корейські гукча () і в'єтнамські тьи-ном. Термін Васей-канджі позначає саме канджі, що були створені в Японії.

Історія Історично склалося так, що деякі кокуджі сягають дуже ранньої японської писемності, їх можна знайти в Манйосю, наприклад — іваші «сардина» датується періодом Нара (VIII століття), вони продовжували створюватися до кінця 19 століття, коли в епоху Мейдзі було створено ряд ієрогліфів для нових наукових концепцій. Наприклад, деякі символи були створені як звичайні складові для деяких (але не всіх) одиниць SI, такі як ( «метр» + «тисяча, кіло-») для кілометра, ( «літр» + «тисяча, кіло-») для кілолітра та ( «грам» + «тисяча, кіло-») для кілограма. Однак одиниці SI в японській мові сьогодні майже виключно записуються за допомогою ромаджі або катакани, наприклад або для кілометра, для кілолітра і або для кілограму.

В Японії ієрогліфами кокуджі вважаються ієрогліфами, найперша поява відбулася в Японії. Якщо ієрогліф з'являється раніше в китайській літературі, він не вважається кокуджі, навіть якщо ієрогліф був створений незалежно в Японії та не пов'язаний з китайським ієрогліфом (що означає «не запозичений з китайської»). Іншими словами, кокудзі — це не просто ієрогліфи, створені в Японії, а ті, які вперше були створені в Японії. Показовим прикладом є . Це написання було створено в Японії періоду Едо з атедзі (фонетичне написання кандзі) для існуючого слова ankō, додавши ключ до кожного ієрогліфа — персонажі були «зроблені в Японії». Однак, не вважається кокудзі, оскільки воно зустрічається в стародавніх китайських текстах як спотворення (魚匽). вважається кокудзі, оскільки його не було знайдено в жодному ранішому китайському тексті. Звичайні списки кокудзі можуть бути більш інклюзивними, включаючи такі ієрогліфи, як . Іншим прикладом є , який іноді не вважається кокудзі через його ранню присутність як спотворений китайський .

Приклади Існують сотні кокудзі.. Більшість з них використовують рідко, але деякі з них стали загальновживаними компонентами письмової японської мови. Серед них: Дзьойо кандзі має приблизно дев'ять кокудзі; існує певна суперечка щодо класифікації, але загалом присутні ці:

дō, хатара(ку) «робота», найвживаніший кокудзі, використовується у звичайному дієслові . ко(му), використовується у дієслові ніо(у), використовується у звичайному дієслові хатаке «посівні поля» сен, «залоза» тōґе «гірський перевал» ваку, «рамка» хей, «стіна» шібо(ру), «стиснути» (спірно; див. зверху);

Джінмейо канджі

сакакі «дерево, Cleyera japonica (сакакі)» цуджі «перехрестя, вулиця» момме (одиниця ваги)

Хьоґайджі:

шіцуке «тренування, виховання (тварини, дитини)»

Деякі з цих ієрогліфів (наприклад, , «залоза»)Buck, James H. (October 15, 1969) «Some Observations on kokuji» in The Journal-Newsletter of the Association of Teachers of Japanese, Vol. 6, No. 2, pp. 45–9. були завезені до Китаю; крім того, стандартне Путунхуа читання призначається деяким кокудзі, які використовуються в японській топоніміці, наприклад, стандартом Guobiao GB/T 17693.10. У деяких випадках китайське читання отримується при інтерпретації ієрогліфа як фоно-семантичної сполуки, тоді як в інших випадках (таких як ), запозичується японське онйомі читання. Подібні випадки мали місце в Кореї та В'єтнамі меншою мірою.

Дивитись також

Ґукча, китайські ієрогліфи, створені в Кореї. Чи Ном, китайські ієрогліфи, створені у В'єтнамі. Ієрогліфи Чжуан, китайські ієрогліфи, створені народом Чжуан. Васей-канґо, слова японської мови, що складаються з китайських морфем, але винайдені в Японії. Рякудзі, розмовне спрощення кандзі в Японії.

Примітки

Список літератури